1636
Андрій Зінченко: Приватбанк 365. Хроніка
— Фондовий ринок
Сьогодні мало фінансових видань виходять без тематичної публікації про річницю «Великої Грудневої Націоналізації», але не кожне з них згадає, що фактично націоналізація Привату почалася набагато раніше 19 грудня 2016 року.
- Ще 04.07.2014 року Закон України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» був доповнений резонансною статтею 41 прим 1 під назвою «Особливості виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави».
Небачений до цього механізм досить послідовно, але все ж в загальних рисах, описував дії різних органів в цьому процесі.
Надалі стаття була доопрацьована і багато хто її приміряв на Дельтабанк, який з огляду на розміри і відповідний системний статус начебто закривати традиційним способом було економічно ризиковано. Але незважаючи на розміри з ринку Дельтабанк в жовтні вивели цілком звичайним чином, виплативши мільярди вкладникам через ФГВФО і анулювавши інші рахунки тим, хто не встиг вивести кошти до прийняття відповідного рішення.
Виявилося, що визнання неплатоспроможним навіть такого великого банку в цілому не призвело до системних катастрофічних наслідків.
Надалі саме механізм націоналізації не дозволить Приватбанку юридично отримати статус державного, але в той час про це швидше за все ніхто не замислювався – закон писали теоретики і всі нюанси його імплементації передбачити було дійсно непросто.
Побічно той факт, що стаття писалася під Приват надалі підтвердить глава НБУ, повідомляючи, що проблеми банку відстежувалися НБУ впродовж не менше півтора років.
Таким чином першу краплю розчину в фундамент плацдарму націоналізації підкинули вже тоді. 04.07.2014 можна вважати датою початку безпрецедентної управлінської операції в банківському секторі – адже без статті 41 прим 1 юридичних підстав для націоналізації не було навіть близько.
Надалі тема Привату обговорювалася ЗМІ і блогерами з різним ступенем активності, але в цілому мляво. Інсайдери періодично підливали бензину в багаття, але предметних відомостей по суті було мало, поки в 2016 році тема не стала підніматися все частіше, особливо в грудні.
Ключовою характерною особливістю був той факт, що офіційні особи Привату прямо називали тодішній інсайд недостовірним, чим, природно, ще сильніше підігріли бажаючих евакуювати нажите.
Апогеєм стали повідомлення про нібито припинення обслуговування платіжних карток Приватбанку в торгових мережах.
При таких ввідних Вороняча слобідка її могла не згоріти. Чи не self-fulfilling prophecy в чистому вигляді, але не без цього.
- 18 грудня 2016 року КМУ на екстреному засіданні практично вночі заявив про націоналізацію. Саме заявив, а не опублікував відповідний документ, до якого зі зрозумілих причин могли виникнути питання процесуального характеру – адже процедура виконувалася вперше, а ході її був описаний в основному рамочно і цілком могли виникати правові колізії, що, забігаючи вперед, надалі і мало місце. Саму постанову було опубліковано пізніше.
Вперше у фінансовій історії країни виникло поняття «бейл-ін» і відразу на близько 30 млрд грн з неоднозначними юридичними наслідками.
- 19 грудня 2016 року глави НБУ і Мінфіну повідомили, що банк продовжує роботу в нормальному режимі і тільки клієнти юридичні-особи на цей день будуть призупинені в обслуговуванні. Банкомати при цьому завбачливо зарядили банкнотами по 500 грн. Але все тільки починалося. Наступний рік виявився багатим на правові та організаційні сюрпризи.
Того ж дня, 19 грудня 2016 року, президент Порошенко вніс до Верховної Ради законопроект №5553 про гарантування вкладів у державних банках.
- 20 грудня 2016 року відбувається бюрократичне диво – вищевказаний законопроект вручається для ознайомлення, включається до порядку денного і приймається Верховною Радою.
- 22 грудня 2016 року вже майже закон підписується головою Верховної Ради і направляється президенту на підпис, звідки не повертається.
Спроба розібрати юридичні причини непідписання зроблена тут, але в будь-якому випадку в розумінні ст. 94 Конституції такий повинен бути опублікований, чого не спостерігається.
Найімовірніше юридична колізія, що була в даному випадку, могла стати приводом для подальшого невиконання закону державними органами, що мало б негативні іміджеві наслідки для процесу. Адже юридично Приват в статус державного за цим законопроектом вписувався погано з вини вищеописаної статті 41 прим 1 закону про гарантування вкладів.
- 23 грудня 2016 року – 44 млрд грн рефінансування від НБУ мали погасити паніку і вирівняти хоча б тимчасово ситуацію по роботі банку.
- 26 грудня 2016 року – зупинка падіння обсягів депозитів, тобто панічного виносу грошей з банку.
- 02 лютого 2017 року відбулася перша масштабна прес-конференція нового керівництва Приватбанку. Головою правління став Олександр Шлапак, як доречно-нейтральна фігура в короткостроковому періоді. В ході зустрічі почали з’ясовувати подробиці націоналізації у вигляді інвентаризації того, що ж власне націоналізували.
Як надалі виявиться, платники податків взяли на себе в основному банківську ліцензію, штат з зарплатами, відділення та зобов’язання.
Ситуація з головним козирем – механізмом взаємодії з населенням, яке іноді стає електоратом, виявилася набагато складнішою. Юридично система нібито аутсорсилась у сторонніх, мало не заокеанських, постачальників. Кредитний портфель був названий практично повністю інсайдерським, що вже тоді прозоро натякало на перспективи повернення таких кредитів. Депозитний місцями теж. До вирішення фінансових проблем передбачалося залучати власників. Надалі банк продати.
Тоді ж і надалі формувалася «гривнева» спрямованість роботи банку. Визначався «відпуск» дорогих валютних пасивів, про які нижче.
Загальний результат націоналізації склав за різними оцінками до – 190 млрд грн або приблизно по 100 євро на жителя країни.
В цілому юридично без претензій націоналізація Привату протрималася досить недовго. Мабуть рівно той час, поки юристи складали позови. І у них було більше часу, ніж у тих виконавців, хто за фактом аврально готував папери під кінець 2016- го.
- 08 лютого 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва зробив перший підхід до справи, віддалені перспективи якої зазіхали на фундаментальні рішення в ході націоналізації.
Надалі текст судового акта був засекречений. Як засекречені практично всі документи подібного роду, хоча держтаємниці вони містити не мали.
Тоді мало у кого виникали сумніви в тому, що держава не зможе захистити свої рішення в суді, але реальність виявилася більш витіюватою.
Паралельно до судів надійшли й інші позови, які до квітня 2017 року явили спостерігачам фінансово-правове полотно, на якому ім’ям України було написано, що група іноземних підприємств розмістила депозити в Приватбанку в доларах США.
Щодо сум судове рішення використовує термін «значні». Відсоткова ставка від 10% до 13% без податків. А адже це могли бути і знамениті субординовані депозити терміном до 5 років!
Рішенням суду Приватбанк зобов’язувався виконувати свої зобов’язання за депозитними договорами в повному обсязі і неухильно. Чи треба уточнювати, що джерелом виконання для Приватбанку було в основному рефінансування з докапіталізацією, а підприємства, які раптово виграли суд, намагалися пов’язувати з колишніми бенефіціарами? І це на тлі повідомлень про те, що попередні власники нібито вивели всі кошти кредитами інсайдерів. Ситуація починала набувати не надто красивого вигляду.
- 13 квітня 2017 року глава НБУ повідомляє, що Приватбанк треба ще докапіталізувати.
Судові процеси при цьому тривають. В матеріалах справ прямо фігурують питання скасування деяких рішень тих органів, які відповідно до пріснопам’ятної статті 41 прим 1 мали такі приймати в ході націоналізації.
У тому ж квітні додатково посилилися чутки про введення в обіг НБУ банкноти в 1000 грн, що не могло не викликати певне занепокоєння у населення.
- Уже в травні 2017 року низка інформагентств повідомили про те, що Окружний адміністративний суд м. Києва 17 травня нібито прийняв рішення, якими визнав недійсним договір купівлі-продажу акцій Приватбанку, але тексти рішень не публікувалися, а деякі рішення, які могли б пролити світло на ситуацію, в реєстрі судових рішень значилися засекреченими.
Літо 2017 року розкрило несподівані грані націоналізації.
Націоналізація супроводжувалася широкою інформаційною роботою, яка формувала уявлення у широких мас населення про багатомільярдний кредитний портфель банку як про повністю інсайдерський.
Називалися структури, суми, адреси. Нічого особливо хорошого в повністю інсайдерському портфелі, звісно, немає, але і поняття кептивного банку для української банківської системи новим не було.
В даному питанні було важливо інше – у відкритих джерелах не зустрічається інформація про обслуговування або навпаки – необслуговування цих кредитів. І ось в червні 2017 стало відомо, що борги по кредитах пов’язаних компаній перед Приватом становлять тільки 9,98 млн грн.
- 22 червня 2017 розгорається новий скандал. Національний банк України хотів позбавити компанію PwC права проводити аудит в українських банках і заборонити PwC займатися аудитом в Україні. Причина – аудиторський висновок PwC щодо звіту Приватбанку за 2015 рік, який не показав проблем в банку.
- 26 червня 2017 року НБУ за результатами аудиту Е&Y повідомив про необхідність вливання додаткових 38,5 млрд грн в Приват або по майже 1000 грн на жителя країни. Незалежний аудитор Ernst&Young нібито підтвердив низьку якість кредитного портфеля Приватбанку, чим вступив у конфронтацію з PwС.
За результатом спарингу учасників великої четвірки аудиторів і НБУ постають питання про репрезентативність подібних звітів взагалі.
26 червня 2017 року ЗМІ повідомляють, що пан Шлапак подає у відставку з позиції глави Приватбанку. Контекст описаний тут.
- 29 червня 2017 року ми дізнаємося, що Система електронних торгів арештованим майном готує продаж майна Приватбанку.
Але і це ще далеко не все.
У той же день 29 червня 2017 року публікуються дані про загальну збитковість банківської системи за травень, яка багато в чому зумовлена показниками саме Привату.
Підігрів інформаційний фон міністр фінансів Данилюк, який достроково повідомив, що екс-акціонери Приватбанку станом на 29 червня не виконали взяті зобов’язання про реструктуризацію кредитного портфеля банку до 1 липня. Також з’ясувалося, що для оцінки їхніх дій необхідний звіт залученого Приватбанком радника Rothschild & Co. Варто сказати, що зовнішній радник це звичайно добре, але не безкоштовно, а також, в світлі історії з PWC, незрозуміло, наскільки «варяги» зможуть розібратися в хитросплетіннях ситуації. НБУ і Мінфін намагаються отримати висновки за відсутності конфлікту інтересів, але суми гонорарів при цьому не розкриваються.
- 30 червня 2017 року директор департаменту фінансової стабільності НБУ В. Ваврищук повідомляє, що кожному українцеві зі своїх податків доведеться заплатити понад 3,5 тисячі гривень за націоналізацію Приватбанку, чим дещо двозначно натякнув на винних в цьому святі народної щедрості.
30 червня 2017 року ми дізнаємося, що власники списаних єврооблігацій Приватбанку замінили довірену особу на Madison Pacific Trust Limited замість Deutsche Trustee Company Limited. Останній, як вважають, відмовився від співпраці з власниками облігацій в частині оскарження процедури списання єврооблігацій, тобто вийшов з явного конфлікту з непрогнозованими іміджевими наслідками…
При цьому в той же багатий на новини день 30 червня 2017 року з’ясовується, що ще 14 червня Окружний адміністративний суд Києва відкрив провадження за позовом Коломойського до ряду державних органів та Приватбанку. І взагалі до Привату подано позовів на мільярди гривень.
- 1 липня 2017 року Мінфін публікує скан-копію прохання колишніх власників Приватбанку. Розбір документа за посиланням.
- 3 липня 2017 року Нацбанк почне юридичне стягнення боргів з екс-власників Приватбанку. Принаймні намагається.
3 липня 2017 року до справи офіційно підключається ГПУ з питанням як НБУ контролював процеси в Приваті. Стало відомо, що були накладені арешти на ліквідне майно Приватбанку і пов’язані з ним структури – понад 700 об’єктів нерухомості ТОВ «Приватофіс».
Як ми пам’ятаємо, після націоналізації виявилося, що Приватбанк був організований юридично як аутсорсер багатьох основних послуг, які забезпечували банківську детальність. І їх-то якраз держава і не отримала, тому що власниками були юридично абсолютно сторонні організації.
«Готуються підозри. Також ГПУ вивчає документи і допитує деяких працівників Нацбанку, які повинні були контролювати процеси в Приватбанку», – додав Луценко.
Тим самим мимоволі повідомивши потенційним підозрюваним, що можливість скористатися безвізом у них стрімко скорочується.
У той же день ситуацію загострив сам пан Коломойський. “Можу повідомити, що колишні власники “ПриватБанку”, відповідно до взятих на себе зобов’язань, беруть участь в переговорному процесі щодо реструктуризації своїх кредитів з консорціумом компаній, які отримали мандат на представництво інтересів Мінфіну і “ПриватБанку”, який був узгоджений з Міжнародним валютним фондом”, – заявив Коломойський.
- 4 липня 2017 року відбувається прес-конференція тоді поки що керівника Приватбанку Шлапака, де в частині опису активів банку використовувалися терміни «неприємний», «токсичний» і «мутний», а сам банк названий величезним національним надбанням і ресурсом держави.
Прес-конференція здебільшого присвячена неоднозначним оцінками сторін портфеля кредитів пов’язаних осіб. Зокрема повідомляється, що таких кредитів 190 млрд грн.
Попередній менеджмент бачив поганим портфель в 30 млрд грн, поточний – поточний 180 млрд грн.
На думку Шлапака, портфель сформовано не на ринкових умовах. Багато в чому новоствореним юридичним особам з незадовільним або штучно хорошим фінансовим станом, а на 132 млрд грн по 36 позичальниках забезпечений «повітрям».
Приватбанк прямо названо фінансовою пірамідою в т.ч. через виведення реальних застав шляхом погашення попередніх кредитів новими.
При цьому уточнюється, що аудитори називають цифру пов’язаних кредитів – 10 млрд грн, поточний менеджмент – 190 млрд і пояснюється це різними підходами в роботі по МСФЗ аудиторами і менеджменту за чинним національним законодавством.
У цьому світлі залучення анонсованих раніше іноземних експертів виглядає дещо неоднозначно. Неоднозначно виглядає і залучення населення до структури, прямо названої в минулому пірамідою. При цьому очевидно, що колишня піраміда сьогодні тримається в основному на голці бюджетних вливань. Детальніше тут.
В цілому фігуранти починають усуватися від ситуації з Приватом, оскільки на високих рівнях вона починає загрожувати іміджевими втратами і стає «токсичною».
Варто відзначити, що при цьому фонди оплати праці вищого керівництва ніхто суттєво не зрізав і на цьому тлі можна було матеріалізуватися питанню про бачення, стратегію, тактику і взагалі про модель заробітку і повернення державних мільярдів банком до бюджету.
Відповідь на це питання виявилася несподіваною. Полягає вона в тому, що поточний менеджмент відповідати на нього не буде. Цілком офіційно було заявлено, що буде проведено конкурс на визначення такої моделі сторонньою структурою. Виходить своєрідна організаційно-управлінська милиця дієздатному керівництву.
- 12 липня 2017 року Наглядова рада державного Приватбанку вибрала міжнародну компанію з підбору управлінського персоналу Amrop Executive Search Ukraine для пошуку кандидатів на посаду голови правління. Для пошуку кандидатів! А адже залучити людей на ключові посади в держПриват все складніше.
- 18 липня 2017 року платники податків дізнаються, що Наглядова рада вибрала McKinsey & Company Україна (код 34818665) переможцем конкурсу з відбору кампанії, яка буде відповідати за розробку стратегії ПАТ КБ «ПриватБанк».
Зрозуміло, що послуги такої структури не можуть коштувати дешево, особливо з огляду на те, що результатом роботи повинні стати розробка ринкової стратегії оптимізації операцій ПриватБанку, яка б одночасно забезпечувала максимальну цінність для акціонера і фінансову стабільність, а також здійснення діагностики банку і оцінки його здатності відновити стійку бізнес-модель і згенерувати стратегічні варіанти її подальшого розвитку, аналіз і оцінка ландшафту і перспективи банківського сектора, а також особливу увагу іншим державним банкам.
Основним же дискусійним моментом є той факт, що Приватбанк продовжує аутсорсити дорогі послуги, які найдоречніше виглядали б виконаними власними фахівцями. І навіть швидше конкретно тими фахівцями, які будуть оцінювати і підписувати акти виконаних робіт – адже хтось повинен буде якісно їх прийняти, і кваліфікація для цього, зі зрозумілих причин, повинна бути не нижчою, ніж у виконавця.
- 11 вересня 2017 року НАБУ повідомило про перебіг розслідування кредитування Приватбанком пов’язаних осіб.
- 22 вересня 2017 року стало відомо, що рішення судів, де скасовувалася низка рішень держорганів в ході націоналізації Приватбанку ФГВФО спробував оскаржити в апеляційному порядку, але не знайшов еквівалента майже 200 тис. доларів США на оплату судового збору.
- 6 листопада 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд зобов’язав Приватбанк повернути сім’ї Суркісів 1,05 млрд гривень, 266,2 тис. доларів і 7,8 тис. євро. Таким чином судова гілка влади вкотре натякнула на прорахунки при підготовці окремих рішень щодо Приватбанку і їх слабку правову мотивацію.
У вересні-листопаді Приватбанк активізувався з подачею позовів до структур, які, за даними ГПУ, стали боржниками банку за підсумками минулорічної реструктуризації/трансформації корпоративного портфеля (коли борги «старих» позичальників на 127 млрд грн були фактично переоформлені на «нових» позичальників, яких пов’язували з “приватівцями”).
- 18 листопада 2017 рік громадськість дізналася про нібито злом ще у вересні і подальшу крадіжку особистих даних клієнтів банку. Якщо передача таких даних насправді мала місце у той спосіб, який висвітлювався в мережі, коли півгодини приймалося рішення про припинення витоку, то це може свідчити не стільки про віртуозність хакерів, скільки, мабуть, про халатність співробітників оскільки т.зв. зломів в тому вигляді, в якому вони стають доступними громадськості, загалом практично і не буває сьогодні.
- 18 грудня 2017 року стало відомо, що фінансовий результат націоналізованого рік тому Приватбанку дещо кращий, ніж очікувалося, в першу чергу, завдяки скороченню процентних витрат і це дозволило банку фактично майже вийти на нульовий рівень рентабельності, бо до цього він був операційно збитковий.
***
Такими були події навколо Приватбанку за останній рік. Станом на сьогоднішню річницю банк не має ні зрозумілого голови правління (втім як і НБУ), ні прозорої моделі роботи на перспективу (остання ніби як розроблена, але не публікується до розробки концепції роботи всіх держбанків) в т.ч. бачення повернення мільярдних вливань бюджету. Офіційно перебуває в десятках судових процесів різного ступеня важливості і не опублікував результатів судових розглядів юридичної чистоти процесу націоналізації.
При цьому несе високі витрати на аутсорсинг багатьох поточних процесів, має іміджеві ризики.
Однією з небагатьох позитивних новин є досягнення документальної нульової рентабельності, однак як проводилися оцінки і наскільки вони можуть бути достовірними на тлі ситуацій з членами Великої Четвірки Аудиторів – питання до матеріалів звітів, якщо такі будуть доведені громадськості.
Саме в т.ч. і тому прочитаний Вами матеріал не містить конкретних аналітичних викладок, розрахунків, графіків і цифр. У будь-якому випадку в поточній диспозиції говорити про час реалізації стратегічної мети, озвученої при націоналізації – подальше роздержавлення з позитивним бюджетним підсумком – поки передчасно.
Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування, магістр державного управління (MPA)
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
