348
Як вийти переможцем у корпоративних спорах
— Казна та Політика
Український бізнес змінює способи війни. Після узагальнення рік тому судової практики в господарських спорах (постановою Вищого господарського суду України, ВГСУ), кількість таких позовів зменшилася. Зростання звернень до суду спостерігалося тільки по частині корпоративних спорів (розглядів щодо створення, управління або участі у володінні підприємством), хоча в загальній масі справ вони займають всього 1,5%. І це зростання триває досі.
«Якщо зараз до рівня ВГСУ доходить тільки 14-15% банківських суперечок, то по частині корпоративних розглядів ця цифра доходить до 30%», – повідомила начальник відділу забезпечення роботи секретаря першої судової палати ВГСУ Олеся Лукомська.
Рішення багатьох питань вже відпрацьовано і ВГСУ все рідше скасовує рішення нижчих судів (приблизно на 5% менше за 2016 рік). Проте залишається низка спірних моментів, які називають юристи. UBR.ua узагальнив основні проблеми та шляхи їх вирішення.
Захист від рейдерства
Найболючіше питання сьогодення – захист від рейдерства.
«Якщо своєчасно не заблокувати процес перереєстрації по ланцюжку підставних власників, то відновлення порушеного права власності стає практично неможливим, коли з’являється добросовісний набувач», – запевнив секретар першої судової палати Вищого господарського суду України (ВГСУ) Валерій Картере.
В такому випадку можна тільки вести мову про компенсацію збитків. За словами Картере, це не узгоджена позиція ВГСУ, а тільки окремих його суддів. Тому багато чого буде залежати від якості аргументації сторін у процесі судового розгляду.
Варто також пам’ятати, що Мін’юст задав один з нових трендів, створивши антирейдерські комісії, які фактично частково підміняють собою судову інстанцію. Позаяк можуть заборонити або скасувати вчинення тих інших реєстраційних дій.
«Іноді підприємства намагаються через суд не тільки оскаржити рішення комісії, але навіть заборонити їй розглядати справи про скасування реєстраційних дій», – пояснила адвокат, керівник судової практики Pavlenko Legal Group Олена Перцова.
Однак Мін’юст не виконує такі ухвали суду, у відповідь направляючи скарги на втручання суду в роботу державних органів.
Можливість суду забороняти держорганам здійснювати будь-які дії нерозривно пов’язана також з ще однією проблемою – можливістю забезпечення позовних вимог.
Одне з постійних питань, що виникають в суді – співмірність вимог, висунутих позивачем для забезпечення позову. Адвокати часто зловживають такими клопотаннями. Наприклад, при незначності самих вимог за позовом в якості його забезпечення просять призупинити обіг цінних паперів або взяти під арешт всю емісію ЦБ.
При цьому, за словами Олени Перцової, суди першої інстанції приймають різні і суперечливі за своєю суттю рішення. Немає єдиної практики і в вищих судових органах по частині можливості заборони на вчинення тих чи інших дій держорганами, зокрема держреєстраторами.
З одного боку, є кілька норм, які дозволяють забороняти проведення конкретних реєстраційних дій (ст.28 закону про реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців). З іншого боку, суди кажуть, що не можна забороняти держорганам виконувати свої функції (ч.4 ст.67 чинного Господарського процесуального кодексу).
Однак, як кажуть адвокати, навіть рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій автоматично не означає, що реєстратор виконає таке рішення.
Тому в будь-якому випадку, за словами Валерія Картере, треба дуже уважно вивчати всі нюанси спору, щоб не вийшло так, що неправильно складено позовну заяву і в результаті в забезпечення позову суд не зможе заборонити реєстратору здійснювати ті чи інші дії.
«У цих міркуваннях треба йти від зворотного: що буде якщо ми не забезпечимо позов потрібним чином. Тобто, доводити, що без тієї чи іншої дії не можна буде виконати рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача», – пояснив Валерій Картере.
Треба пам’ятати, що засоби забезпечення позову не відновлюють порушене право, а тільки забезпечують процес такого відновлення. Іноді юристи не відчувають цей ланцюжок, і відповідач цим користується, бо в змагальному процесі виграє той, хто краще аргументував свою позицію.
Нові проблеми
У перспективі напевно будуть виникати проблеми і з процедурою розгляду корпоративних спорів. Так, Верховною Радою прийнято новий Господарський процесуальний кодекс (ГПК), який прямо забороняє об’єднувати вимоги з різних видів суперечок.
«Виникає питання так званих похідних вимог. Коли вирішення спору між двома юрособами або акціонерами (суб’єкти приватного права) пов’язане з виконанням певних дій держреєстратором (суб’єктом публічного права)», – розповіла керуючий партнер Pavlenko Legal Group Олександра Павленко.
Як очікується, нова хвиля суперечок буде пов’язана з набранням чинності в 2017 році норм про примусовий викуп акцій міноритарних акціонерів – squeeze out («сквіз-аут»). Тут головним питанням, так само, як і в випадку з рейдерством, буде вартість оцінки активів, що викуповуються.
Є ще кілька спірних моментів, на які звертають увагу юристи.
Купівля права на управління
Наприклад, в акціонерному товаристві право власності на куплені ЦП виникає в момент переведення паперів з одного рахунку на інший. І з цього моменту новий власник має повне право брати участь в управлінні підприємством і т.п. У ТОВ право власності переходить набагато довше: спочатку договір купівлі-продажу частки, потім включення до складу акціонерів на загальних зборах учасників, потім здійснення запису в держреєстрі.
Для юристів тут немає проблеми, але бізнесмени часто плутають термін купівлі частки в ТОВ з моментом реальної фіксації права власності. Тому, перш ніж йти до суду, треба точно відповісти на питання: чи був власник частки на момент виникнення спору зафіксований як учасник підприємства.
«Якщо відповідь негативна, то тоді захист його інтересів буде сильно утруднений», – розповіла UBR.ua Олександра Павленко.
Проблема третіх осіб
Бувають випадки, коли кредитори одного з акціонерів підприємства намагаються отримати в якості повернення боргу гроші, що належать йому як дивіденди. Закон про акціонерні товариства вказує, що дивіденди по простих акціях повинні бути виплачені протягом 6 місяців з дня прийняття зборами акціонерів відповідного рішення (за привілейованими ЦП – не пізніше 6 місяців після закінчення звітного року).
Але до моменту виплати, тобто протягом півроку, гроші для виплати дивідендів вважаються власністю підприємства, а не акціонера. Проте, є випадки, коли нетерплячі кредитори намагаються судитися з підприємством за ще не отримані дивіденди свого боржника. В даному випадку той, хто намагається судитися, не знає, що гроші він зможе отримати тільки після перерахування дивідендів. Однак є ризик, що працівники виконавчої служби все-таки заарештують кошти на рахунку в якості забезпечення такого позову.
Та ж доля може спіткати і корпоративні права, тому треба готуватися до того, щоб відстоювати свої права шляхом роз’яснення суті спору для держвиконавців, які часто не розуміють, що термін стягнення боргу ще не настав.
Костянтин Симоненко
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
