Чи є життя на пенсії. На що можуть розраховувати українці після 60


Чи є життя на пенсії. На що можуть розраховувати українці після 60

Пенсійна реформа уряду Володимира Гройсмана порадувала людей похилого віку, але стала шоком для українців середнього віку. За новими правилами, щоб піти на пенсію в 60 років, українцям доведеться працювати вдвічі більше. В іншому випадку вони зможуть розраховувати лише на державну соціальну допомогу. Та й то лише після досягнення 65 років.

Зараз в Україні діє солідарна пенсійна система. Пенсійні відрахування працюючого населення потрапляють в загальний котел — Державний пенсійний фонд (ПФ) і звідти розподіляються серед пенсіонерів. За СРСР така система працювала добре. Але в нинішніх реаліях через скорочення кількості людей працездатного віку і повсюдну практику виплати “зарплат у конвертах” ПФ відчуває хронічний дефіцит коштів.

Щоб його ліквідувати, гроші в ПФ регулярно перераховують з бюджету, що викликає незадоволення МВФ. Тому принцип нарахування пенсій вирішили змінити.

Працюйте, працюйте

Як і обіцяла влада, пенсійний вік за новим законом не змінюється. В теорії чоловіки можуть піти на пенсію в 60 років, жінки — 58, з подальшим щорічним збільшенням часу виходу на півроку. Але на практиці, щоб піти на відпочинок у 60 років, доведеться добряче попрацювати, адже нова реформа передбачає збільшення страхового стажу до 2028 року на 20 років — з 15 до 35 років. У цьому випадку держава гарантує отримання пенсії в розмірі 40% від базової зарплати для розрахунку пенсій, але не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (на сьогодні це 1312 грн).

Якщо ж людина досягла 65-річного віку, але не напрацювала необхідний стаж, розмір пенсії встановлюється пропорційно стажу. Тобто, якщо чоловік відпрацював 30 років замість 35, він отримає 30/35=85,6% від зарплати або прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, для тих, у кого немає необхідного стажу, з 65 років буде призначена державна соціальна допомога, яка для більшості категорій населення складає 30% від мінімальної пенсії, тобто на сьогодні — 393,6 грн.

Якщо людина досягла 65-річного віку, але не напрацювала необхідний стаж, розмір пенсії встановлюється пропорційно стажу.

“Новий механізм надання соціальної допомоги кращій, ніж існуюча підтримка малозабезпеченим, оскільки не вимагає підтвердження доходів людини, а також переоформлення щопівроку”, – говорить провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко.

Як нараховують?

Нова формула нарахування пенсії зводиться, як і раніше, до трьох складових – середня зарплата по Україні, помножена на коефіцієнт зарплати, і коефіцієнт страхового стажу.

Розмір середньої зарплати щомісяця затверджує Пенсійний фонд. Для розрахунку пенсій у 2017 році застосовується усереднений показник за 2014-й, 2015 і 2016 роки, який становить 3764,4 грн.

Щоб вивести індивідуальний коефіцієнт зарплати, потрібно взяти зарплату особи за кожний місяць з 2000 року, поділити її на середню в той же період по країні. У підсумку виходить безліч коефіцієнтів – за кількістю місяців, які потенційний пенсіонер відпрацював. Потім з цих коефіцієнтів виводять середнє арифметичне, тобто індивідуальний коефіцієнт.

А ось коефіцієнт стажу, відповідно до пенсійної реформи, зменшується. Раніше він був 1,35% за кожен відпрацьований рік, а з 1 січня стане 1%. Іншими словами, в 2018 році люди отримають нарахувань вже на 26% менше, ніж якщо б їх розраховували за старою формулою.

Надія на індексацію

Трохи згладити ситуацію з втратою нарахувань уряд має намір за рахунок індексації пенсій. Зокрема, як вже писав Фокус, в 2019-2020 роках її планують проводити автоматично на суму не менш ніж 50% від рівня інфляції і 50% від рівня середньої зарплати, а починаючи з 2021-го — відповідно до показників інфляції.

З 1 жовтня цього року пенсії перерахують тим, кому вони були призначені раніше. Базова середня заробітна плата для розрахунку пенсій складе ті ж 3764,6 грн, що майже в три рази більше, ніж до реформи (1197 грн). Найбільше від цього виграють ті пенсіонери, яким пенсії призначили до 2012 року.

Справа добровільна

Цікаво зазначити, що згідно із законом, з 1 січня 2019 року в Україні також вводиться другий рівень пенсійної системи — накопичувальний. Учасниками цієї системи є особи, які станом на 1 січня 2019-го підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. Застраховані особи, яким на 1 січня 2019 року залишилося менше 10 років до досягнення пенсійного віку, мають право прийняти рішення не сплачувати страхові внески до накопичувальної системи пенсійного страхування. Люди пенсійного віку взагалі не можуть бути платниками страхових внесків до накопичувального фонду.

З 1 січня 2019 року в Україні також вводиться другий рівень пенсійної системи — накопичувальний.

Проте експерти вважають, що заяви про запровадження другого рівня накопичувальної системи — не більше ніж профанація, оскільки надійних засобів пенсійних заощаджень в Україні практично немає. Це довели як банки, які посипалися, так і недержавні пенсійні фонди, які повинні залучатися в пенсійну схему як на другому, так і на третьому рівнях.

Крім того, ніхто не знає, як убезпечити накопичення українських пенсіонерів від девальваційного ризику знецінення гривні та інфляції, адже вкладати пенсійні гроші, крім як в облігації внутрішньої держпозики (ОВДП), поки що нема куди.

“Сьогодні крім ОВДП на ринку майже немає інструментів, які б могли підходити під критерії інвестування пенсійних грошей. Тому що це максимально надійне з того, що дозволено”, — говорить керуючий партнер Інвестиційної групи “Універ” Олексій Сухоруков.

Що стосується корпоративних цінних паперів, то, за його словами, цей ринок сильно скоротився за останні шість років. Облігації підприємств або були погашені і нові не випускаються, або були скандальні історії з банкрутствами компаній і невиконанням ними зобов’язань.

На думку експерта, було б добре, якби згодом пенсійні фонди змогли інвестувати в іноземні фінансові інструменти, яких у світі дуже багато і які підходять для пенсійних грошей набагато більше. Але поки що влада на такий крок не погоджується.

Де ж вихід

Виходом із ситуації могла б стати система персональних пенсійних нарахувань. Благо у світі створено чимало таких інструментів.

Найпопулярніший з них — це недержавні пенсійні фонди. Незважаючи на кризу фінансової системи, на кінець 1 кварталу 2017 року в Україні налічувалося 64 недержавні пенсійні фонди (НПФ), з яких 72% були зосереджені в Києві. Учасниками НПФ були 836 тис. осіб, або кожен 12-й офіційно працевлаштований працівник, що свідчить про нехай невелике, але все-таки суттєве охоплення працездатного населення.

Щоправда, до НПФ зараз мало довіри з боку населення. Занадто багато фондів пішли з ринку, не виконавши своїх зобов’язань. Крім того, вкладати кошти в недержавний фонд є сенс, лише коли до пенсії людині залишилося хоча б 25 років. Тоді, за підрахунками групи ICU, відраховуючи НПФ суму в розмірі близько 300 грн (10% від середньої заробітної плати в Україні) на місяць, майбутній пенсіонер зможе зібрати за 25 років роботи близько 1 млн грн, що становить понад 10 тис. грн на місяць виплат протягом 10 років. Навіть з урахуванням інфляції такі відрахування дозволять збільшити в два рази рівень мінімального доходу при виході на пенсію.

Значно покращити ситуацію з добровільними відрахуваннями допоміг би вже зареєстрований у парламенті законопроект про індивідуальні накопичувальні рахунки (ІНР). Такий варіант, за словами генерального директора Української федерації страхування Галини Третьякової, підійшов би людям, які не довіряють НПФ.

ІНР — це свого роду НПФ для однієї особи, де людина сама обирає керуючого своїми грошима, який одночасно веде звітність. Пенсіонер разом з керуючим домовляються про інвестиційну політику. Відкривати ІНР можна в банку — зберігачі рахунку: це банк, у якого статутний капітал становить не менше ніж 500 млн грн, або НБУ. Цей же банк має право контролювати керуючого рахунком.

Другий за популярністю механізм накопичення пенсій — банківські депозити. Біда в тому, що банки в Україні сиплються, як карткові будиночки, і довіри у населення до них як і раніше мало. Крім того, самим банкам складно гарантувати відсоток доходу за довгостроковими депозитами. А пенсіонерам вигідно розміщувати депозит як мінімум на п’ять років.

Виходом із ситуації, за словами Третьякової, міг би стати пенсійний депозит, який відрізняється від звичайного прив’язкою початку виплат до досягнення людиною певного віку. При цьому в ідеалі громадянин повинен отримувати за цим депозитом певні податкові пільги, які існують в першому солідарному рівні.

Нарешті, в розвинених країнах досить популярне страхування непрацездатності по досягненні пенсійного віку. При досягненні певного віку пенсіонер отримує на руки значну суму, яку може витратити, наприклад, на купівлю нерухомості для здачі її в оренду.

Це хороший спосіб накопичити кошти на пенсію, але зараз він практично не працює, оскільки ринок страхування держава контролює слабо. Чомусь страхові компанії віднесли до малого і середнього бізнесу, які підлягають ліцензуванню, але вивели з-під перевірок. У результаті страхові компанії сьогодні можуть відкритися протягом 10 днів, і на ринок може увійти капітал неперевіреного походження.

“Зараз на ринку страхування життя відбувається те, що сталося два роки тому в банківській системі. Але якщо в банківській системі є Фонд гарантування вкладів, то в цій сфері немає навіть закону”, — говорить Третьякова.

Одним словом, українцям залишається сподіватися в старості лише на допомогу дітей, як у найбідніших країнах світу. І цивілізованого виходу з ситуації поки що не видно.

Олена Романюк

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
В Контексті Finance.ua