578
Лариса Побережнюк, Роман Кобець: Міжнародний комерційний арбітраж крізь призму судової реформи в Україні. Яких змін очікувати?
— Фондовий ринок
Рівень арбітрабельності держави, тобто привабливість для вирішення спорів у рамках міжнародного комерційного арбітражу, є вагомою складовою інвестиційної привабливості держави.
Зокрема, законодавство та судова практика з питань діяльності арбітражу входить до критеріїв оцінки інвестиційного клімату держави за авторитетним глобальним рейтингом «Doing Business» (Світовий Банк), який вважають одним з ключових індикаторів бізнес-середовища.
При оцінці забезпечення виконання контрактів здійснюється аналіз якості судочинства, одним з індексів якого є альтернативні способи вирішення спорів, тобто, в тому числі, і діяльність арбітражу.
На сьогодні ми маємо позитивні тенденції щодо позиції України в оцінці бізнес регулювання, зокрема в новому рейтингу Doing Business-2017 Україна піднялася з 83-ої на 80-ту сходинки (із 190 країн).
Разом з тим рівень законодавства та судової практики з питань діяльності арбітражу ще далекий від загальноєвропейського.
Закономірно, що глобальна судова реформа, яка сьогодні проводиться в нашій державі, має на меті, в тому числі, якісне оновлення законодавства, що регулює діяльність арбітражу.
Ключові зміни запропоновані в редакції проекту закону №6232 про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів.
Арбітрабельність спорів
Закономірно, що неарбітрабельними, тобто такими, що не можуть бути передані на розгляд комерційного арбітражу, є спори з публічно-правовим елементом, а також справи про банкрутство.
До таких спорів відносяться спори про визнання недійсними актів, спори про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери тощо.
Законопроект пропонує зміни в питанні арбітрабельності спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спорів між учасниками юридичної особи або між юридичною особою та її учасником, пов’язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.
Наразі в Україні такі спори є неарбітрабельними.
Вказана норма завжди гостро критикувалась серед юридичної спільноти, оскільки корпоративні спори не передбачають наявність публічно-правового елементу, а тому обмеження можливості їх розгляду в арбітражному суді необґрунтоване.
Більше того, у країнах ЄС та США виключна підсудність для корпоративних відносин не передбачена.
Проект Господарського процесуального кодексу передбачає певний компроміс щодо даного питання.
Так, корпоративні спори за загальним правилом будуть неарбітрабельними. Разом з тим, корпоративні спори, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками.
Тобто самі учасники за їх взаємною згодою зможуть передати вирішення корпоративних спорів на розгляд комерційного арбітражу.
Безумовно, вказана норма є прогресивною. Разом з тим, на практиці застосування можуть виникнути дискусії щодо тлумачення, які ж корпоративні спори виникають з договору, і відповідно які можуть бути передані на розгляд арбітражу.
В даному аспекті важливим є підписання Президентом України та набрання чинності прийнятого 23.03.2017 року закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів.
Сприяння національними судами діяльності арбітражу
Сприятливість національного арбітражного законодавства є одним з основних критеріїв, що впливає на вибір потенційними користувачами певної країни в якості місця для арбітражу.
Наразі чинне законодавство не має дійсно дієвих норм, які б регламентували надання українськими судами сприяння та підтримки міжнародному арбітражу. В проекті Цивільного процесуального кодексу вказаним питання приділена значна увага.
Зокрема, інвесторам при розгляді справи в національному комерційному арбітражі пропонуються наступні можливості. На прохання міжнародного комерційного арбітражу або за заявою учасника з дозволу арбітражу, національний суд може сприяти арбітражному розгляду шляхом:
- Витребування доказів.
- Огляду доказів за місцем їх знаходження.
- Допиту свідка про відомі обставини згідно з визначеним міжнародним комерційним арбітражем переліком питань.
- Вжиття заходів забезпечення доказів, в тому числі призначення експертизи.
- Вжиття заходів забезпечення позову, в тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти, встановлення обов’язку чи заборона вчиняти дії тощо.
Запропоновані норми є досить прогресивними. Можлива їх реалізація допоможе популяризувати серед інвесторів національний арбітраж як дійсно ефективний спосіб вирішення спорів.
Скасування судових рішень національними судами. Визнання та виконання арбітражних рішень на території держави
Рівень скасування національними судами арбітражних рішень, а також можливість визнання та реального виконання арбітражних рішень залишається основним критерієм для інвестора при вирішенні питання щодо передання спору на розгляд комерційного арбітражу.
Можливість недобросовісному боржнику скасовувати арбітражні рішення, а також через національні суди відмовляти у їх визнанні та примусовому виконанні негативно впливає на рівень арбітрабельності країни. Нівелюється основна ціль арбітражу – швидкий та ефективний розгляд спору.
В проекті Цивільного процесуального кодексу передбачені дійсно оновлені норми, які допоможуть розгляд вказаних справ підняти на якісно новий рівень.
Перш за все, варто звернути увагу, що справи щодо оскарження рішень міжнародних комерційних арбітражів, а також справи щодо їх визнання та виконання розглядатимуться апеляційними судами як судами першої інстанції. В апеляційному порядку вказані справи переглядатимуться Верховним Судом.
На сьогодні вони розглядаються судами першої інстанції, з можливістю апеляційного та касаційного перегляду.
Така зміна інстанційності допоможе, по-перше, скоротити загальні строки розгляду, а по-друге, підвищити ефективність.
Крім того, проектом кодексу закріплений важливий принцип, відповідно до якого будь-які неточності в тексті арбітражної угоди або сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитись судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
На сьогодні існує ситуація масового оскарження арбітражних угод з формальних підстав. Закріплення вказаного принципу повинно зменшити та в майбутньому унеможливити визнання третейських угод недійсними з формальних підстав або за спірних фактичних обставин, що є підставою для скасування рішень арбітражних судів.
Варто звернути увагу, що кодексом передбачена можливість звернутися до суду, який розглядає справу про скасування рішення третейського суду, із заявою про надання дозволу на виконання цього ж рішення і просити розглянути його разом із заявою про скасування в одному провадженні.
На сьогодні, зазвичай, спочатку розглядається справа про скасування арбітражного рішення, включаючи всі стадії оскарження. Визнання та надання дозволу на примусове виконання зупиняється.
Лише після розгляду справи про скасування, розпочинається розгляд справи про визнання та надання дозволу на примусове виконання, знову ж таки з усіма стадіями оскарження.
Як наслідок, отримання виконавчого листа на примусове виконання може затягуватися не на один рік.
Вказане нововведення спрямоване на процесуальну економію та значне пришвидшення розгляду справи.
Позитивним також є закріплення положення, відповідно до якого суд при визнанні та наданні дозволу на виконання арбітражного рішення, в якому передбачено нарахування відсотків або пені відповідно до умов (формули), вказує про нарахування таких відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Вказана норма дозволяє інвестору отримати розмір відсотків або пені до моменту фактичного виконання, а не до моменту постановлення ухвали судом, як це є сьогодні. Остаточний розмір відсотків буде визначати державний виконавець.
Наразі пропоновані зміни значно підвищують рівень національного арбітражного законодавства. Їх вдала реалізація допоможе повернути довіру інвестора до національного арбітражу.
Лариса Побережнюк, керуючий партнер ПГ «Побережнюк і партнери» та Роман Кобець, адвокат, юрист ПГ «Побережнюк і партнери».
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
