1210
Дорости до Африки. Чи брешуть міжнародні рейтинги про місце України
— Казна та Політика
Місця України в міжнародних рейтингах часто на одному рівні зі слаборозвинутими країнами Африки. Як взагалі ці рейтинги формуються та чи варто їм довіряти?
ЗМІ роблять з рейтингів новини, політики люблять на їхній основі будувати промови, а українці традиційно чіпляють на ці факти улюблені наліпки: “зрада” чи “перемога”
Один параметр – різні результати
Протягом останнього року ми на 4 позиції піднялися в Індексі конкурентноспроможності (81 місце зі 137), водночас в Рейтингові глобальної конкурентоспроможності ми посідаємо 59 місце з 61.
Хоча в країні війна й наша армія вдосконалюється чи не щодня, в Індексі потужності армії в 2016 році ми просіли на 5 позицій (30 місце зі 133).
Міжнародний індекс щастя стверджує, що ми відносно щаслива країна (70 місце зі 140), але Індекс щастя зараховує українців до когорти найнещасніших народів світу (132 місце зі 157).
Чому такі різні результати в оцінці одних й тих самих параметрів? Вся справа в методології ранжування. Такі рейтинги спираються на статистичні дані, однак мають й чималу суб’єктивну складову. Розглянемо кілька популярних прикладів.
Ведення бізнесу (Doing Business)
В 2016 році ми піднялися в ньому на три позиції (80 місце зі 137). Нашими сусідами є Сан-Маріно (79) та Боснія і Герцеговина (81).
Популярний рейтинг формується на основі 10 однаково важливих індикаторів, серед яких оподаткування, легкість відкриття власної справи, отримання кредитів тощо.
72% інформації рейтингу спирається на статистичні дані, законодавчі та нормативні акти, але 28% – це суб’єктивна оцінка експертів.
Задля того, щоб визначити рейтинг країни, дослідники опитують думку 9600 експертів (бізнес-консультанти, юристи, провідні економісти). Але більшість цих людей ніколи не була в Україні й не знають, як насправді ведеться українському бізнесові. Лише 132 експерти зі 9600 – українці.
Та й до так званої об’єктивної частини рейтингу є чимало запитань. Для частини індикаторів використовують дані державної статистики, яка не завжди відображає справжній стан справ у країні.
Також для ранжування всієї країни враховують лише дані, зібрані в найбільш розвинутому бізнес-регіоні (economy’s largest business city). Для України – це Київ, однак залежно від країни вони різняться від столиці.
Також рейтинг враховує лише інформацію про стан справ компаній з обмеженою відповідальністю, залишаючи поза зором приватні підприємства.
Крім того, часто підвищити країну в рейтингу можна й не вдаючись до реальних змін. До прикладу, потрібно спростити отримання паперів для реєстрації бізнесу. Було 4 документи, уряд пообіцяв зробити один.
Формально це спрощення умов ведення бізнесу, адже потрібно оформити лише одну довідку, але по факту підприємець змушений пройти той самий шлях й поставити умовні 4 печатки в різних інстанціях просто вже на одному документі.
Індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom)
Тут справи України ще гірші – 166 місце зі 180. В 2016 році ми “просіли” на 4 позиції. Сусіди по рейтингу: Ангола (165) та Сурінам (167).
Індекс економічної свободи щороку вимірює ступінь підтримки економічної свободи особистості (свобода власного вибору, конкуренції, приватної власності) в країні з боку політичних інституцій.
Індекс передбачає 10 показників та бальну градацію:
- Країни з вільною економікою (80-100 балів)
- Країни з переважно вільною економікою (70- 79,9 балів)
- Країни з помірно вільної економікою (60-69,9 балів)
- Країни з переважно невільною економікою (50-59,9 балів)
- Країни з репресивною економікою (0-49,9 балів).
Україну минулоріч оцінили в 48,1 балу, тим самим назвавши нашу економіку репресивною.
Методологія формування рейтингу економічної свободи передбачає 10 критеріїв, з яких лише 3 – це дані Світового банку, МВФ, ООН, дані Doing Business (які самі грішать суб’єктивністю). Решта індикаторів – оціночні та спираються на опитування.
Індекс щастя (World Happiness Report)
Свіжий звіт 2017 року ствержує, що за останній рік українці стали нещаснішими на 9 позицій. Тепер ми 132-гі зі 157 країн. Сусідами по нещастю є далекі Гана та Уганда.
На загальний Індекс щастя впливає рівень ВВП на душу населення, соціальна підтримка, тривалість здорового життя, свобода життєвого вибору, щедрість (благодійність), сприйняття корупції.
Цей індекс створено на противагу “тиранії ВВП”, як пояснюють його творці. Частина економістів пропонує розглядати успіх національних економік саме через призму цього індексу. Однак є фахівці, які ставлять під сумнів об’єктивність даних Індексу щастя.
З 6 основних показників лише рівні ВВП на душу населення та соціальної підтримки спираються на кількісні дані. Решта показників – опитування серед 3 тисяч громадян в 150 країнах, в яких їм пропонують оцінити рівень свого життя.
Оскільки людина під час опитування може банально мати поганий настрій чи перебувати в депресії – результати цього рейтингу часто піддають критиці.
Рейтингові агенції
В серпні гучно розійшлася новина про те, що рейтингова агенція Moody’s підвищила рейтинг України з категорії Саа3 до категорії Саа2. Прогноз змінився зі “стабільного” на “позитивний”.
Moody’s має власну градацію рівнів: Ааа-Ваа – інвестиційнно надійний рівень; Ва-С – спекулятивний рівень та спеціальний рівень для країн, яким відмовлено в рейтингу. Україна й надалі залишилася в категорії Саа – “спекулятивні облігації, низька прибутковість”.
Агенція Moody’s входить до так званої “великої трійки” рейтингових агенцій поруч з Standard& Poors та Fitch Ratings. Хоча таких агенцій в світі існує понад 160, саме ця трійця проводить комплексну оцінку кредитоспроможності, фінансової стійкості, якості управління публічних компаній та цілих країн в 94% випадків. Та чи завжди ці прогнози правильні?
В себе на сайті Standard& Poors так пояснює свою діяльність: “На відміну від думки, скажімо, лікаря або юриста, думка аналітика, що лежить в основі кредитного рейтингу, не є прогнозом або рекомендацією”.
Ці рейтинги формують експерти агенції на основі інформації, яка до них потрапляє. Тож не дивно, що часто їх прогнози не справджуються.
Згідно з розрахунками експертів, фінансова криза в США в 2007-2008 була така ж ймовірна, як 22-23 виграші в лотерею поспіль.
Скандально відомий американський банк Lehman Brothers, який став першою жертвою кризи, всі три рейтингові агенції позитивно оцінили напередодні його падіння. Негативними прогнози стали тільки після банкрутства установи.
Справа в тім, що рейтингові агенції фінансуються компаніями, які вони оцінюють. Якщо ви хочете бути оціненими, ви маєте сплатити агенству від 1,5 тис. до 2,5 млн доларів за привілей, залежно від розміру вашої компанії, пише The Guardian.
Подібна практика поширюється й на прогнози по країнах. Так, наприклад, у 2009 році Moody’s випустила звіт під назвою “Побоювання інвесторів щодо непогашеної ліквідності уряду Греції”. Протягом шести місяців країна намагалася втримати інвесторів та зрештою змушена була оголосити дефолт.
Європейські країни неодноразово позивалися на рейтингові агенції та звинувачували їх в навмисному заниженні рейтингів на користь США.
Чи варто зважати на рейтинги
Однозначно – так. Попри всю свою недосконалість, рейтинги формують імідж країни на міжнародній арені.
Великі інвестори, які хочуть прийти на новий ринок, замовляють власні дослідження. Але дрібні та середні гравці зазвичай не можуть собі дозволити такі витрати, тому міжнародні рейтинги є для них чи не ключовим орієнтиром. Ми звикли покладатися на авторитети, не перевіряючи інформацію.
Також рейтинги дають можливість відслідковувати хоча б якусь динаміку змін в країні.
Всі рейтинги мають обмеження з методології, значну частину досліджень визначають суб’єктивні оцінки експертів, які часто не були в досліджуваній країні ніколи.
Окрім того, буває так, що країна впевнено вдосконалює якусь систему протягом року (як наприклад, потужність армії в Україні), зміни в ній очевидні, але в міжнародному рейтингові країна втратила. Це відбувається через фактор відносності – просто сусідні країни змогли за рік зробити більше.
Небезпека рейтингів полягає в тому, що вони спричиняють так званий “ефект доміно”. Великої халепи в країні немає, але через негативну оцінку інвестори від неї відвертаються – тоді якраз халепа настає.
Часто дані одного рейтингу стають частиною для формування іншого, тобто, при негативній оцінці країни в одній шкалі, вона втратить позиції й в інших рейтингах.
Тому при оцінці країни в міжнародних рейтингах, варто звертати увагу на якомога більшу їх кількість та відслідковувати загальний напрям руху країни.
За матеріалами: Espreso.tv
Поділитися новиною
