Україна обвалює світові ціни на нафту


Україна обвалює світові ціни на нафту

9 серпня іноземні нафтові компанії за рекомендацією своїх урядів почали евакуацію персоналу з Венесуели. Це перша повна відправка іноземних нафтовиків за історію багаторічної політичної кризи.

Водночас «Роснефть», навпаки, вирішила посилити свої позиції в Венесуелі і підтримати стратегічних партнерів. 8 серпня російський гігант заявив про рішення виділити венесуельській держкомпанії PVDSA $6 млрд авансу за майбутню нафту, яка надійде в рамках проекту спільного видобутку.

Виробництво в рамках венесуельсько-російського проекту в 2016 році склало близько 8 млн тонн (всього в країні було видобуто 124 млн тонн). Сировину з Венесуели «Роснефть» поставляє до Німеччини.

Ця нафта живить чотири німецькі НПЗ з російською участю. Зазначені активи РФ придбала у PVDSA в 2008-2011 рр., коли венесуельська влада зіткнулася з першими паростками політичної кризи.

Венесуельська трагедія

Крім продажу своїх нафтопереробних заводів у Німеччині, в той же період Каракас вирішив ущільнити зв’язки з Москвою. І надав у резерв командування дальньої авіації РФ одну з венесуельських авіабаз.

Розпочаті після цього польоти російських ядерних бомбардувальників над країнами Карибського басейну тривали кілька років. І істотно ускладнили відносини Венесуели з сусідніми країнами. Вони ж в результаті обернулися зростанням закордонної допомоги венесуельській опозиції.

Майже всі країни латиноамериканського економічного блоку Mercosur, за винятком Болівії, обурилися раптовій активності чужих ядерних бомбардувальників у без’ядерній зоні Латинської Америки. Під тиском сусідів офіційний Каракас був змушений знизити інтенсивність польотів російської авіації в регіоні. Що, втім, не змогло зупинити зростання популярності венесуельської опозиції в сусідніх країнах.

Український слід

Можна було б і не згадувати цю історію. Але активізація російських військових амбіцій щодо таких далеких Венесуели і Нікарагуа має крім іншого українське коріння.

В ході добровільного роззброєння і взамін на гарантії дружби і недоторканності кордонів, наша країна передала РФ величезний флот літаків дальньої військової авіації. Який налічував десятки важких літаків і сотні ракет. Майже вся дальня авіація колишнього СРСР базувалася в Україні. А в Харкові і Запоріжжі працювали ключові підприємства-виробники крилатих авіаракет і двигунів до них.

Передача української техніки допомогла російським збройним силам сформувати флот літаків-заправників, якого раніше у них не було взагалі. Число російських літаків-ракетоносців завдяки Україні збільшилося в кілька разів, а дальність польотів – зросла (завдяки українським заправникам).

Виходить, що без процесу роззброєння України, у Венесуели не було б шансів приймати на своїх аеродромах російську дальню авіацію. А країни-сусіди Венесуели мали б менше приводів підтримувати венесуельську опозицію для тиску на Каракас.

Пряма вигода

Втратила Україна чи придбала від передачі РФ майже всієї своєї дальньої авіації – невідомо. Без підтримки російських заводів ці літаки іржавіли б на авіабазах.

А ось що стосується Венесуели, Україна точно опинилася у виграші. Політична криза, що обрушилася на Каракас внаслідок експансії російських літаючих ракетоносців, чинить серйозний тиск на країну. Чим більший розмір венесуельського боргу перед Китаєм і РФ, тим дешевше Каракас змушений продавати свої запаси важкої нафти.

Венесуельська нафта і без боргів вважається однією з найдешевших у світі. По-перше, тому що в ній високий вміст нафтового бітуму. По-друге, через страх Каракаса потрапити в залежність від західних корпорацій в розробці легкої нафти на шельфі.

Це призвело до того, що менш розвинені сусідні Гайана, Сурінам і Республіка Тринідад і Тобаго нарощують морський видобуток. У той час, як більшість венесуельських блоків шельфу досі не освоєні. Політична криза, борги і невиразна інвестиційна стратегія змушують Венесуелу демпінгувати, що штовхає нафтові котирування вниз.

А заодно стимулює загальносвітове економічне зростання, і дозволяє Україні заощаджувати валюту на імпорті нафти і пов’язаних з нею газу і нафтопродуктів.

Російський апетит

Продаж Росії німецьких активів PVDSA не зміг зменшити борги Каракаса перед РФ і Китаєм. Нині заборгованість країни перед компаніями і банками двох держав перевищила 50% всього суверенного боргу Венесуели і досягла величезної суми в $100 млрд.

Вона обіцяє Каракасу тотальний розпродаж державної власності. Наприклад, виданий «Роснефтью» 6-мільярдний аванс оформлений під найбільш привабливий зовнішній актив PVDSA – 49% акцій американської нафтокомпанії Sitgo.

Значний інтерес становлять великі НПЗ PVDSA на Нідерландських Антильських островах, частка НПЗ на Багамських островах, і законсервований НПЗ на американських Віргінських островах. Якщо РФ вдасться відібрати всі ці активи під носом у китайських банків, Москва розраховує домогтися політичних і економічних бонусів з боку Пекіна.

Справа в тому, що «Роснефть» і її глава Ігор Сечин перебувають під американськими санкціями, і без посередництва китайських компаній їм навряд чи вдасться отримати венесуельські активи.

Розуміючи всю глибину боргового тягаря, правлячий режим Венесуели намагається апелювати до третьої сторони – лідерів нафтового клубу ОПЕК. Від якого Каракас вимагає багаторазово збільшити квоти на видобуток нафти. Щоб мати можливість вести непростий діалог з нафтовим картелем, посаду в венесуельській влади багато років поспіль зберігає віце-прем’єр Тарек Ель-Айсемі. Син одного з соратників страченого іракського екс-диктатора Саддама Хуссейна.

ОПЕК не допоможе

Однак на ОРЕС така кадрова екзотика явно враження не справляє. Фундаментальна причина нерозуміння Каракаса в ОПЕК полягає в тому, що в період високих нафтових доходів Венесуела відкидала практично бездонні саудівські фінансові ресурси.

Каракас в ту пору позичав гроші в Пекіні та Москві. І відкрито перешкоджав доступу арабських експортерів до величезних ринків Китаю і ЄС. Великі активи PVDSA в США, Німеччині та Карибському басейні – прямий доказ такої політики Венесуели.

Зараз, коли нафтові котирування коливаються біля позначки $50, а Каракас тоне в кризі, арабські експортери намагаються взяти реванш і відновити втрачені в минулому позиції. Тому, Нігерія і Лівія, які відверто ігнорують квоти на видобуток, непокоять регулярні саміти ОПЕК набагато більше, ніж проблеми Каракаса.

Венесуела, що тоне в боргах і політичній кризі, залишається за бортом пріоритетів нафтового картелю. Що стосується скарг венесуельської влади на акції венесуельської опозиції, в якій часто рясніє українська символіка. То щиру стурбованість вони можуть викликати хіба що в Москві. Там з усім погоджуються, готові за першим покликом надіслати ядерні бомбардувальники, але при цьому з нетерпінням поглядають на зовнішні активи головної венесуельської нафтокомпанії.

Андрій Старостін

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Енергетика
Дивись також
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua
Опитування