1324
Христина Волощук: співпраця України та МВФ. Чи катастрофічна наша залежність?
— Казна та Політика
Часто можна почути, що Україна перебуває в надмірній залежності від МВФ і це якоюсь мірою “вбиває” економіку нашої країни. МВФ диктує свої правила, штовхає до потрібних їм реформ і т.п. Чи так це? Чи може Україна сьогодні вижити без МВФ?
Кожен з нас, певно, чув про співпрацю між Україною та МВФ: транш, реформи, зовнішній борг, інфляція, світлі перспективи майбутнього. В рамках цієї взаємодії можна було б використати вищезазначений перелік слів в якості хештегів і тільки.
Але чи кожен громадянин України до кінця розуміє раціональність та необхідність отримання грошей від МВФ? Як покращиться життя середньостатистичної людини від отримання нами наступного траншу? І найцікавіше, чи взагалі потрібно його отримувати?
Нагадаю, МВФ — це агентство, створене в рамках ООН для можливості надання кредитного ресурсу країнам-учасникам з метою покращення певних макроекономічних чи глобальних процесів.
Серед популярних: посилення валютних резервів держави, стабілізація рівня інфляції, зменшення безробіття, впровадження дієвих соціальних програм, розвиток зовнішньої торгівлі.
Економічна ситуація України, безумовно, бажає бути кращою, і саме МВФ може посприяти даному прогресу. Проте кожен інструмент, в тому числі і МВФ, повинен мати свою «тверезу» частку впливу на загальний, а тим паче державний процес.
Відповідно з чого саме складається допомога Фонду і який її результат (розглядаємо на прикладі декількох країн):
- Виділення об’єктивного розміру траншу під конкретні цілі.
Грузія. Країна, яка після тісної співпраці з Фондом офіційно заявила, що допомоги більше не потребує. Було успішно подолано проблему бідності населення, на яку МВФ виділив Грузії близько 60 млн дол (дана сума становить лише 1% від загального об’єму виділених для України коштів за останні 2 роки — авт.).
- Впровадження ефективних реформ та програм по боротьбі з корупцією та мінімізацією тіньової економіки.
Хорватія. До впровадження реформи антикорупційних дій, країна займала 1-ше місце по хабарництву серед європейських країн на 2014 рік. У 2017 р. – Хорватія знаходиться на 79 місці.
- Репутація як одна з форм нового входу іноземних інвесторів.
У наш час важно переоцінити значення реклами, піару і рейтингів тієї чи іншої діяльності, окремих об’єктів, корпорацій чи навіть держав. Якщо МВФ, Світовий банк, ЄБРР інвестують, то цим будуть займатись і менш масштабні окремі інвестори.
Та варто пам’ятати, що співпраця з МВФ ефективна за умови періодичного отримання коштів, а не накопичення боргу та його збільшення. Такий підхід швидко та незамітно починає набирати обертів та заганяє країну під конкретні зобов’язання. Що саме маю на увазі?
- По-перше, ніхто не відміняв повернення кредитної допомоги. Принцип отриманого траншу від МВФ передбачає в обумовлені терміни повернути кошти.
- По-друге, постійні кредитні угоди на рівні країни призводять до збільшення державного боргу, що в свою чергу впливає на обмеження розвитку окремих програм вдосконалення.
Це чудово демонструє приклад Греції. Стрімко зростаючий та високий рівень зобов’язань перед кредиторами, в першу чергу МВФ, призвів до неплатоспроможності, політичної нестабільності та падінню економічного розвитку.
Модель країни була побудована на принципі «державний розвиток за рахунок боргу», і які результати на сьогоднішній день: зобов’язання перед МВФ – близько 350 млрд дол. (175% від ВВП 2016 р.), рівень безробіття скоротився на 2% в період 2016 року (з 24% до 22%).
Маргарет Тетчер якось казала, що без економічної свободи жодної іншої свободи і бути не може.
Чи можна використати вигоду від міжнародних відносин для країни з перехідною економікою, не залучаючи МВФ?
Можна, і це продемонстрував Сінгапур. Секрет країни, який запровадив великий реформатор Лі Куан Ю, будується на основі людського капіталу, а саме інвестицій в освітню діяльність населення.
Таким чином світові гіганти заходять на ринок Сінгапуру не за дешевою робочою силою, а як у високоінтелектуальний центр, який безпосередньо має високий потенціал росту.
А що з Україною?
Ситуацію нашої країни можна прирівняти до пацієнта, якому лікар виписує медичний рецепт для реабілітації і одужування. Але чому ми не використовуємо комплексне лікування, а приймаємо лише один тип ліків?
Христина Волощук, керівник проектів Kreston GCG
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
