702
Гра в монополію. На що перетворить банківський ринок домінування держави
— Фондовий ринок
Після націоналізації ПриватБанку держава фактично опинилася монополістом у банківському секторі. Якщо спиратися на фінансову звітність, яку банки надають НБУ, сумарні активи держбанків станом на початок 2017 року склали 644,1 млрд грн — більше 50% активів всієї банківської системи. З них 210,1 млрд грн (16,5%) припадає на Ощадбанк, 160,3 млрд грн (12,6%) контролює Укрексімбанк та 53,7 млрд грн (4,2%) — Укргазбанк. Активи націоналізованого ПриватБанку рівні 220 млрд грн (17,3%). У рейтингу НБУ за обсягом активів ПриватБанк, Ощадбанк і Укрексімбанк займають перші три позиції. П’яте місце утримує Укргазбанк.
Частка вкладів фізосіб у держбанків ще вища. Станом на початок 2017 року, ПриватБанк зосередив 151,1 млрд грн (34,7%) коштів населення. Ощадбанку, Укрексімбанку та Укргазбанку громадяни довірили 69,1 млрд грн (15,8%), 24,5 млрд грн (5,6%) і 13,6 млрд грн (3,1%) відповідно. Таким чином, на держбанки припадає 258,3 млрд грн або майже 60% вкладів населення.
Втім, оприлюднена звітність банків щодо активів, на думку деяких експертів, не повною мірою відображає розстановку сил на ринку. “Якщо поглянути на структуру власників і їх частку в банківській системі з урахуванням реальної вартості активів у відповідності з міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), стає очевидно, що до націоналізації ПриватБанку приблизно 50% банківської системи вже перебувало під державним контролем. 35% припадало на ПриватБанк. Решта 15% в основному контролювали банки із західним капіталом. У російських установ реальний капітал вже давно від’ємний. Таким чином, після отримання контролю над ПриватБанком частка держави безперечно стала домінуючою”, — уточнює партнер компанії “Делойт” в Україні Віктор Лукашук.
При цьому Лукашук не відкидає подальшого збільшення частки держсектора за рахунок зростання клієнтської бази, розширення продуктових лінійок і якісних змін у веденні бізнесу державними банками. Співрозмовник Фокуса наводить для прикладу Ощадбанк, який активно реформує стратегію і перебудовує процеси.
Витоки монополізму
Державний Ощадбанк дістався Україні у спадок від СРСР. Старше покоління, напевно, пам’ятає паперові ощадкнижки та ощадкаси, де можна було “покласти на книжку” кошти на “чорний день”. Мережа таких ощадкас в 1988 році трансформувалася в Ощадбанк СРСР. А після здобуття Україною незалежності від нього відокремився Ощадбанк, який став самостійною фінустановою.
Укрексімбанк теж виріс на радянському корінні — його створили в 1992 році за указом президента України на базі восьми відділень Внєшекономбанку СРСР. Укрексімбанк спершу спеціалізувався на обслуговуванні зовнішньоекономічної діяльності, міждержавних кредитних ліній тощо.
У період кризи 2008-2009 років лави українських держбанків поповнили націоналізовані Укргазбанк, Родовід банк і банк “Київ”. З них сьогодні на плаву залишається тільки Укргазбанк. У 2015 році до нього приєднали активи і пасиви визнаного неплатоспроможним банку “Київ”. У “Родовід” ввели тимчасову адміністрацію в лютому 2016-го тому, що він не впорався з покладеною на нього у 2011 році функцією санаційного банку для роботи з проблемними активами держбанків.
В останні роки в Укргазбанку з’явилася спеціалізація — він став єдиним банком, який розвиває еко-банкінг як окремий напрям і в партнерстві з Німецько-українським фондом (НУФ) кредитує проекти, спрямовані на енергозбереження, зменшення шкідливих викидів в атмосферу і т. п. Акцент на екологічність в Укргазбанку роблять не тільки в кредитуванні. Деякі відділення цього банку оснащені заправками для електрокарів.
Крім вищеназваних установ в Україні у різний час створювалися спеціалізовані держбанки. У їх числі Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках, Державний земельний банк і Український банк реконструкції та розвитку (УБРР). Проте в 2016 році Держзембанк вивели з ринку, а УБРР продали китайській компанії Bohai Commodity Exchange за 82,8 млн грн.
В кінці 2016 року лави держбанків поповнив найбільший комерційний банк країни — Приватанк. Кабмін вирішив націоналізувати банк через небажання акціонерів докапіталізувати його у відповідності з вимогами НБУ. Регулятор оцінив “дірку” в платіжному балансі банку 148 млрд грн і зважився на крайній захід заради порятунку всієї банківської системи.
Дорогою ціною
Підтримання на плаву держбанків обходиться Україні недешево. В одному зі своїх звітів про фінансову стабільність за 2016 рік Нацбанк назвав націоналізацію трьох банків (Укргазбанку, Родовід банку і банку “Київ”) під час кризи 2008-2009 років неефективним державним рішенням. Адже фіскальні витрати на порятунок цих установ у кілька разів перевищили можливі збитки держави від їх своєчасної ліквідації.
У цьому ж документі регулятор оцінює сукупні витрати на докапіталізацію держбанків протягом 2008 року — I кварталі 2016-го у 88,5 млрд грн. ($8,7 млрд за історичним обмінним курсом). І це не рахуючи нарахованих станом на кінець березня 2016 року 37 млрд грн відсотків по облігаціях внутрішньої держпозики (ОВДП), за рахунок яких відбувається докапіталізація.
В кінці 2016 року — I кварталі 2017-го до цієї суми додалися 116,8 млрд грн, спрямовані в капітал Приватбанку, а також 3,5 млрд грн і 3 млрд грн влиті в Ощадбанк і Укрексімбанк.
Таким чином, за приблизними оцінками, підтримання держбанків з 2008 року обійшлося більш ніж у $15 млрд. В НБУ сподіваються, що подальша робота держбанків стане прибутковою, а їхня кредитна політика зваженою, що дозволить уникнути надмірних відрахувань у резерви і додаткових вливань капіталу.
Однак ситуацію затьмарюють туманні перспективи погашення 155 млрд грн кредитів, які брали власники групи “Приват” у Приватбанку в основному для фінансування свого нафтового, феросплавного та медійного бізнесу. Адвокат ЮФ “Ілляшев та Партнери” Олександр Виговський не відкидає, що процес повернення цих боргів у підсумку може виявитися збитковим для держави і не призведе до досягнення бажаних цілей. “Перспективи стягнення боргів поки оцінити складно.
Ймовірно, виникне необхідність порушення й супроводження кримінальних проваджень, які можуть вплинути на репутацію не тільки колишніх власників Приватбанку, але і багатьох чиновників тих чи інших рангів. До того ж сам процес доведення провини власників у виникненні такої проблемної заборгованості буде дуже непростим”, — продовжує керуючий партнер ЮФ N&D Андрій Довбенко.
Поза конкуренцією
Напередодні націоналізації Приватбанку в кінці грудня 2016 року з подачі президента Верховна Рада в спішному порядку розширила держгарантії щодо вкладів фізосіб на всі держбанки, тоді як раніше такою прерогативою володів лише Ощадбанк. Згідно з цим законом суму, що перевищує граничний розмір відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО), встановлену на рівні 200 тис. грн, буде гарантувати держава. Станом на початок 2017 року дія закону поширювалася на 60% вкладів населення в банківській системі, які знаходяться в Приватбанку, Ощадбанку, Укрексімбанку та Укргазбанку.
На перший погляд, держбанки завдяки цьому отримали вагому конкурентну перевагу в порівнянні з приватними банками незалежно від походження капіталу. Однак у комерційних банках подібної конкуренції не бояться. “Незважаючи на очевидну несприятливість, я не думаю, що зараз держгарантія щодо вкладів в держбанках є вирішальним фактором для клієнтів. Парадоксально, що держбанки, маючи таку гарантію, все одно пропонують надто високі ставки за депозитами”, — коментує голова правління АТ “ОТП Банк” Томаш Хак-Ковач.
“Привабливість банків складається з безлічі факторів. Для приватних клієнтів це і вартість послуг, і зручність обслуговування, і різноманітність продуктів, і технологічність. Для корпоративного сегмента має значення гнучкість підходу з урахуванням особливостей бізнесу, швидкість прийняття рішень. Банки, здатні максимально забезпечити такі потреби клієнтів, і будуть перемагати в конкурентній боротьбі за законами ринку”, — продовжує директор відділу супроводу угод компанії EY в Україні Лариса Марченко. Вона звертає увагу на те, що держгарантія повернення вкладів стосується тільки депозитів фізосіб, від активного залучення яких багато банків, особливо дочки іноземних банків, тепер практично відмовилися через дорожнечу таких ресурсів. У такому контексті можна припустити, що стовідсоткова держгарантія вкладів у держбанках запроваджувалась виключно для психологічного впливу на громадян в умовах наростаючої паніки через націоналізацію Приватбанку. Цілком можливо, цю міру скасують через кілька років.
Все є ліками і все є отрутою
Опитані Фокусом експерти вплив державної монополії на подальший розвиток банківського сектора оцінюють неоднозначно. Томаш Хак-Ковач нагадує, що держава не буває хорошим акціонером, бо її дії залежні від виборчого циклу і спокуси змінити політику управління ризиками. Він побоюється, що, залишаючись у держвласності, банки можуть відстати від ринку і знищити свою акціонерну вартість, а платникам податків доведеться знову і знову їх докапіталізувати. Навряд чи в такій ситуації держбанки будуть цікаві приватним інвесторам.
У свою чергу Віктор Лукашук в числі очевидно позитивних факторів збільшення частки держави на банківському ринку називає поліпшення контрольованості банківської системи за рахунок потенційної уніфікації підходів до ринку валюти, процентних ставок, інфляції, ємності і параметрів ринку державних цінних паперів. На думку співрозмовника Фокуса, така концентрація за умови збалансованої та системної державної політики може створити передумови більш швидкого реформування суміжних секторів — фондового, страхового, інвестиційного, пенсійного, що необхідно для запуску реальних секторів економіки. У цьому випадку банківський ринок знову стане привабливим для іноземного капіталу, а державі буде простіше звузити свою участь у секторі.
За яким би сценарієм не розвивалися події, в найближчій перспективі знизити частку держави на банківському ринку за рахунок швидкої приватизації фінустанов навряд чи вдасться. Можливо, через націоналізацію Приватбанку доведеться переносити раніше намічені терміни приватизації. Нагадаємо, в оприлюдненій у 2016 році стратегії розвитку держбанків приватизація Укргазбанку була намічена на 2017 рік, а реалізація пакетів по 20% акцій Ощадбанку і Укрексімбанку — на 2018 рік. “До продажу приватному інвестору банки мають пройти трансформацію в рамках затвердженої стратегії розвитку, щоб інвестор чітко розумів, що саме він купує, які є конкурентні переваги, а які проблеми ще треба вирішувати. Можливо, інвестору потрібна допомога держави в певних питаннях, пов’язаних з діяльністю банку, або фінансова та консультативна підтримка ЄБРР або МФК”, — зазначає Лариса Марченко.
Простіше кажучи, однозначну відповідь на те, чи піде на благо країні збільшення частки держбанків у фінансовій системі, дати не можна. Все залежить від того, як держава буде використовувати належні їй фінустанови — чи стануть вони драйвером оздоровлення галузі, чи перетворяться в схемні установи, що спеціалізуються на видачі кредитів “за дзвінком”.
Марія Бабенко
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
