3694
Життя після "віджиму": Що чекає відібрані підприємства в ЛНР і ДНР?
— Енергетика
Вугільні і металургійні підприємства на окупованих територіях Донбасу в разі їх «віджиму» і незаконної зміни власників мають реальний шанс стати економічно неспроможними, з перспективою їх повної зупинки або консервації. Розташовані на окупованих територіях заводи і шахти зараз перебувають у вкрай важкому становищі.
Блокада Л/ДНР з української сторони вже привела до зниження оборотів на багатьох підприємствах, але спроба переорієнтувати гірничо-металургійний комплекс на Росію може поставити хрест на перспективах важкої промисловості регіону.
Безперспективна перспектива металургів
Згідно з прогнозом Worldsteel, в 2017-2018 роках можна очікувати падіння попиту в світі на залізну руду і чорні метали на 1-2% на рік.
Уповільнення зростання світової економіки і зниження внутрішнього попиту в Китаї призвели до зниження споживання металопродукції в цій країні. На китайському ринку почали утворюватися великі надлишки металу, які були спрямовані на експорт. Таким чином, з імпортера металу Китай став його великим експортером.
В результаті зниження світового попиту ціни на метал світі з 2014 року знизилися на 20-30%.
Доходи від експорту чорних металів також продовжують знижуватися.
За даними Федеральної митної служби Росії, в 2016 році експорт чорних металів зріс на 3,5% і склав 42,8 млн тонн. При цьому надходження від експорту в доларовому вираженні знизилися на 10,5% в порівнянні з показником попереднього року.
Через економічне зниження другий рік поспіль попит на продукцію металургів на внутрішньому ринку Росії також знижується. За даними Росстату, зниження економіки Росії в минулому році склало 0,2%, за оцінками Мінекономрозвитку – знизилася на 0,6%. За оцінками експертів ринку, при нульовому рівні ВВП в Росії щорічне зниження попиту на метал становить 2-3%.
Підвищити попит на метал на внутрішньому ринку можна за рахунок реалізації масштабних інфраструктурних проектів за участю держави, чого зараз не відбувається.
В умовах скорочення попиту відкриття російського ринку для поставок металу з окупованих територій Донбасу призведе до зростання конкуренції, демпінгу і різкого зниження доходів російських компаній. Внутрішній ринок Росії стискається, і забезпечити замовленнями додаткові поставки з Донбасу не вийде.
Крім того, лобі російських металургів постарається максимально ускладнити вихід на ринок продукції українських виробників, оскільки підтримувати конкурентів не має сенсу.
Але перш ніж експортувати метал в Росію, його спочатку потрібно провести. Поки не ясно, яким чином металургійні заводи на окупованих територіях зможуть забезпечити себе сировиною, особливо гостра ситуація з поставками залізної руди.
Питання постачання залізорудної сировини з Росії не вирішене, своєї сировини в Л/ДНР немає.
У разі припинення поставок української залізної руди фінал буде таким самим, як і у Донецьксталі. У лютому цього року зупинена остання доменна піч Донецького металургійного заводу. Причина – нестача залізної руди. Поки що ніяких пропозицій групі Донецьксталь щодо поставок залізорудної сировини з російської сторони не надходило.
Також немає відповіді на питання, що будуть робити підприємства в разі припинення або обмеження поставок електроенергії з української сторони. Що буває в таких випадках, добре відомо на прикладі Криму.
Продавати на зовнішніх ринках заводам Л/ДНР буде ще складніше. Світовий ринок перенасичений пропозицією, попит на метал продовжує знижуватися, тому знайти покупця на продукцію сумнівного походження буде дуже складно.
Досить позбавити продукцію з Донбасу українського сертифіката, і жоден поважаючий себе покупець на неї навіть не подивиться. Можна спробувати випросити російську сертифікацію, але тоді вже Росія і її підприємства мають шанс потрапити під світові санкції. Навіщо Росії брати на себе такі ризики?
Поки що не ясно, як Л/ДНР вирішить питання логістики при експорті продукції. Українські порти будуть закриті, а при відвантаженні товару через російські порти збільшується собівартість, і виникає ризик російської сторони потрапити під санкції.
Поки що не ясно, як Л/ДНР вирішить питання логістики при експорті продукції. Українські порти будуть закриті, а при відвантаженні товару через російські порти збільшується собівартість, і виникає ризик російської сторони потрапити під санкції.
Ще варіант – експорт української продукції під виглядом російської. Але, по-перше, додаткові обсяги металу на перенасиченому світовому ринку можна продати тільки при сильному демпінгу, що потягне вниз ціни на продукцію російських виробників. По-друге, опинитися під санкціями може російська металургія.
Тому, найпростіший шлях для росіян – задавити конкурентів, скоротивши їх роботу до мінімуму. Не виключається і варіант їх повної зупинки.
Вугілля з Л/ДНР в Росії зайве
Згідно з прогнозом Міжнародного енергетичного агентства, споживання вугілля в світі в наступні п’ять років значно знизиться в зв’язку з розвитком відновлюваних джерел енергії та підвищенням ефективності їх роботи. У 2021 році частка вугілля в світовому енерговиробництві складе 36%, в порівнянні з 41% в 2014 році. У 2015 році, вперше за сто років в світі було зафіксовано значне падіння попиту на вугілля.
За даними Центрального диспетчерського управління паливно-енергетичного комплексу, в Росії в 2016 році було видобуто 386 млн тонн вугілля, або на 3,2% більше попереднього року. Експорт вугілля з Росії зріс на 9% і склав 165 млн тонн.
Ситуація з вугільною галуззю на окупованих територіях багато в чому схожа з металургією. Майже все вугілля, що видобувається в Україні, продавалося на внутрішньому ринку, експорт не перевищував 6% від рівня видобутку. У той час як в Росії частка експорту – 43% від рівня видобутку. Росіяни мають свого вугілля в надлишку, через зниження попиту поставки вугілля на внутрішній ринок в минулому році знизилися на 5%.
Якщо почати закуповувати українське вугілля для внутрішнього споживання, доведеться скорочувати видобуток на російських вугільних підприємствах. Немає сенсу в імпорті вугілля з Донбасу, з огляду на те, що в 2016 році експорт вугілля в Україну з РФ склав 9 млн тонн (за даними Міненерго РФ).
А організувати експорт українського вугілля через Росію ще складніше. По-перше, походження вугілля легко визначити, оскільки вугілля з різних родовищ відрізняється за своїм хімічним складом.
По-друге, собівартість вугілля з Донбасу значно вище за російське, американське чи польське. А з урахуванням відвантаження через порти РФ, вартість вугілля стане ще більшою, що робить його неконкурентоспроможним на світовому ринку.
Якщо домовляться
В Л/ДНР ще сподіваються, що навіть при введенні зовнішнього управління для підприємств Донбасу з української сторони нічого не зміниться. Вугілля будуть купувати за формулою Роттердам плюс, української сертифікації не позбавлять, залізну руду, електроенергію та інше сировину, обладнання та комплектацію будуть поставляти справно. А податки і відрахування від підприємств йтимуть в Л/ДНР.
Який сенс для України погоджуватися з такою постановкою питання, абсолютно неясно. Звичайно, можна припустити, що чиновники з української сторони беруть участь в неофіційних переговорах. Такий варіант можливий. Але поки триває блокада залізниці з окупованими територіями, реалізувати підкилимні угоди для української влади буде надзвичайно складно.
Ідея відібрати майно у українських власників більше схожа на піар-кампанію, в якій довгостроковий економічний результат нікого не цікавить. І якщо Україна проявить принциповість, це дуже швидко вплине на результати роботи підприємств Донбасу.
Відзначимо, в 2016 році ДНР ввела тимчасову адміністрацію на Донецькому електрометалургійному заводі (ДЕМЗ). Скоро буде рік зовнішнього управління, а ДЕМЗ продовжує простоювати. І чи буде запущений в роботу в доступному для огляду майбутньому – велике питання.
Схожа доля може спіткати й інші підприємства Донбасу, які будуть відібрані в українських власників. Для наочного прикладу досить подивитися, в якому стані знаходиться промисловість Придністров’я.
Олександр Єжель
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
