Україна готується до ривка у виробництві бойових дронів і безпілотників — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Україна готується до ривка у виробництві бойових дронів і безпілотників

Технології&Авто
1648
Військовий конфлікт спровокував ажіотаж у вітчизняному роботобудуванні. Але розвиток галузі можуть зірвати експортні скандали.
До початку лютого 2017 року Україна змогла закріпити вихід в дві нові для себе ніші оборонного машинобудування — виробництво патрульних міні-вертольотів і наземних безпілотників, моделі яких були представлені потенційним іноземним імпортерам на близькосхідній виставці IDEX-2017.
Дебют в абсолютно нових галузях ОПК презентувався у вигляді макету і несерійної моделі. Це концепт бойового легкомоторного вертольота Combat приватного КБ «Вертикаль», який преса назвала сучасним доопрацюванням старого українського проекту патрульного вертольота КТ112 ще 2004 року розробки.
Крім прем’єри вертолітного макета, орієнтованого на попит з боку структур МВС, на ярмарку в Абу-Дабі вперше з’явився готовий до виробництва зразок української роботизованої техніки, розроблений безпосередньо для армії. Ним стала пілотна модель наземного армійського безпілотника «Фантом» від державного Спецтехноекспорту.
Наземний дрон був представлений у вигляді протитанкового варіанту «Фантома», озброєного добре відомими світовому ринку українськими протитанковими керованими ракетами. Пресі було заявлено, що розробники готують і кілька інших варіантів наземних дронів цього класу з різними видами озброєнь.
Навіщо армії дрони
Український ОПК просто змушений реагувати на сучасні виклики і заповнювати вакуум у військових технологіях. Він цілеспрямовано створювався до 2014 року, коли, наприклад, Казахстан, завдяки участі у міжнародній миротворчій місії в Афганістані зміг налагодити виробництво у себе ракетних останнього на той час технічного покоління повітряних роботів ПБЛАК, американських важких бойових дронів Raptor. Водночас, до весни 2016 року в Україні не було ні серійного виробництва бойових дронів, ні випуску розвідувальних.
Тож навіть суто макетний ряд українських новинок IDEX-2017 виглядає майже сенсацією. Наземним безпілотником «Фантом», зокрема, прямо на виставці в Абу Дабі зацікавилися зброярі того ж Казахстану, які раніше рекомендували владі проводити модернізацію систем ППО С 300ПМУ без участі її російських розробників. Системи управління, ракети та антенні пости цього комплексу виробляються як в РФ, так і в Україні, якій нині нічого не заважає поширювати на себе «китайські правила» складання.
У середньому щорічний приріст світових продажів дронів у 2015-2019 рр. навряд чи становитиме нижче 21%, а в Україні він може бути ще вищим.
Восени 2016 року США безоплатно передали українській армії для апробування 72 небойові розвідувальні міні-безпілотники RQ-11B Raven розробки 1999 року від AeroVironment Inc. Каліфорнійська компанія, що презентувала легкі повітряні дрони в рахунок допомоги уряду США, мала великий досвід їх виробництва, продавши загалом понад 7 тис. шт. дронів цієї моделі.
Вона реалізувала цей флот небойових дронів на світовому ринку за цінами від $35тис./од. за застарілу базову модель до $250тис./од. за сучасний модернізований варіант. Зі зрозумілих причин, українська преса здивувалася небажанню США подарувати флот дронів найдорожчої комплектації. А причина дійсно була — активна українська розробка дронів.
Пріоритет внутрішнього виробництва перед імпортом був обумовлений просто. Вітчизняні розробки володіли більшою адаптацією до найсучасніших засобів радіоелектронної боротьби регулярної російської армії. Українська армія вже багато років детально знайома з цими системами. Тоді як армія США перебувала з ними тільки у віртуальному контакті, а на практиці зіткнулася з останніми російськими розробками засобів РЕБ тільки рік тому, в Сирії.
Свого бракує
Напередодні презентації на IDEX-2017 дронів нової української розробки, до статусу державних випробувань вийшов лише один вітчизняний розвідувальний повітряний дрон, БПАК «Лелека 1000» київського державного «Заводу 410 ЦА». Цей проект орієнтований на внутрішні замовлення, як і дрони Patriot RV приватної компанії «Айтек» і безпілотник «Фурія» одеського НВП «Атлон Авіа».
За оцінкою преси, дрон «Фурія» коштує 2,5 млн грн., що набагато нижче ціни порівнянних за характеристиками і закуплених українською армією ще в 2008 році ізраїльських розвідувальних дронів Bird Eye за ціною близько $1,5 млн/од.
У сегменті бойових дронів, на ринку внутрішнього оборонзамовлення закріпився тактичний аеродромний бойовий безпілотник «Горлиця» виробництва заводу «Антонов», який вийшов на стадію проектних випробувань, і польовий бойової дрон Anser держкомпанії «Спецтехноекспорт».
Але армія почала отримувати лише розвідувальні БПАК МП-1 моделі Spectator, які виробляє київський завод «Меридіан» державного концерну «Укроборонпром». Завод гарантував наявність потужності по виробництву 100 од./рік. Армія ж потребує щонайменше 400 од/рік. Поки дефіцит поповнюється іноземцями та волонтерами, а також 40 випущеними в минулому році і 20 вже поставленими на фронт дронами «Фурія».
Запити армії на авіаційну робототехніку, що зросли в 2016 році, визначаються усталеним на східних кордонах країни форматом бойових дій, які мають характер артилерійсько-позиційної війни і рейдових операцій низької інтенсивності. При переході до більш активного формату війни Україні потрібно набагато більше важких озброєнь, у першу чергу, нових і незнайомих агресору тактичних і оперативно-тактичних озброєнь, випробування яких почалися минулого року.
До переходу на стадію серійного виробництва знадобиться ще чимало часу. А поки, для стримування агресора в форматі артилерійських дуелей, армії критично необхідний великий флот роботизованої авіарозвідки і особливо флот важких бойових дронів-винищувачів, здатних знищувати танки і артилерію противника. За прогнозами, доки не буде випущена перша серія антонівської «Горлиці», озброєння української армії в цьому сегменті буде залежати від програм допомоги країн-союзників.
Хто зриває торгівлю
Для того, щоб змінити ситуацію з озброєнням армії новими розвідувальними та бойовими дронами на краще, в Україні реалізують низку проектів з країнами-партнерами, подробиці яких поки не розголошуються.
Щоб зірвати зовнішню кооперацію, військовий противник безумовно буде застосовувати всі характерні йому методи підриву довіри до України. Наприклад, напередодні IDEX-2017, 23 лютого, в пресі з’явилася оцінка виручки нашій країни від експорту зброї в 2016 році. Нібито, експорт зброї з України до Швеції зріс на 75% і склав $169 млн при загальному зростанні експорту у 52,86% порівняно з 2015 роком, з $347 млн до $528 млн.
Ці дані викликали сумніви у експертів. Річний приріст був меншим, а сума експорту більша. А поставок в РФ взагалі не спостерігалося.
Представники «Укроборонпрому» заявили пресі, що компанія уклала в 2016 році експортних контрактів на суму $750 млн., що дало приріст 25% від рівня 2015 року.
Помилка в інтерпретації експортних даних могла помітно вплинути на довіру союзників. За оцінкою одного з шведських громадських інститутів, SIPRI, РФ торік змогла випередити КНР в рейтингу провідних імпортерів української спецтехніки та озброєнь. Тобто, нібито Росія закупила в України техніку, всупереч українським і міжнародним санкціям.
Скільки союзники поставлять Україні нових БПЛАК, щоб оновити старий подарунок з RQ-11B Raven, якщо дізнаються, що вони дотримуються санкції, а Україна ні? Ніскільки.
Тому, «Укроборонпром» відразу ж спростував неточності. Було заявлено, що методика оцінки шведської організації виходила з поставок за контрактами, реалізованими до 2014 року. І фіксувала вона не факт реєстрації контрактних зобов’язань, і навіть не митну статистику, а факти, які найскладніше довести — оприбуткування українських товарів складами російської армії. А склад компанії-імпортера та військової частини — це велика різниця. Скільки років імпортована техніка буде їхати від одного складу до іншого, це проблема суто країни покупця.
Згодом, зі «складською» статистикою «стокгольмського варіанту» українського експорту від 23 лютого погодилися навіть державні установи російської пропаганди. Цілком можливо, що статистика оприбуткування на складах старих поставок з України спотворювалася з умислом. Щоб потім відзвітувати про те, що українська влада пом’якшила санкції проти РФ.
Аналогічна ситуація зі «стокгольмським варіантом» оцінки суми і напрямів українського експорту спостерігалася позаторік. Тоді преса запідозрила Україну в продажу РФ транспортного корабля «Григорій Агафонов», який бере участь як російський корабель «Казань-60» у війні в Сирії.
Нагадаємо, проти цієї країни діють санкції США і ЄС. Щоб притягнути за вуха до цих санкцій Україну, стверджувалося, ніби державне «Українське Дунайське Пароплавство» продало судно через монгольську компанію-прокладку Міноборони РФ. Як пізніше вдалося з’ясувати, мова йшла лише про пільговий морський регістр сухопутної Монголії.
Вона, завдяки податковим знижкам, містить цілий океанський флот. Угода щодо продажу судна компанією УДП, знову-таки, припала на 2014 рік. Вона передбачала продаж судна на металобрухт турецькому покупцю, який тільки йому відомими методами умовив російських посередників купити старий зношений корабель.
Поки що українським експортерам зброї, як і в 2015 році, вдалося вчасно уточнити дані експорту, і убезпечити країну від варіантів, коли вона порушує свої ж санкції стосовно РФ. Словом, і без російського ринку, український експорт приніс 25%-ве зростання. Стратегія зростання валютної виручки орієнтована на два завдання. По-перше, Україні потрібно десь заробляти гроші для продовження конструкторських розробок, і одночасного виходу на кілька нових товарних ніш, зокрема, наземних дронів і БПЛА.
По-друге, Україна давно стала конкурентом РФ на світовому ринку озброєнь — наші експортери пішли тим шляхом, який раніше подолала КНР, яка нині успішно витіснила російських постачальників із кількох зовнішніх ринків.
Іван Петров
За матеріалами:
УБР
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас