1242
Боглан Дуда: ПРИВАТний інтерес держави
— Кредит&Депозит
Україна не пішла шляхом США зразка 2008 р, коли ті відмовилися націоналізовувати проблемний банк Leman Brothers. Лідери нашої країни ризикнули взяти на себе всесторонню відповідальність за банківський сектор, прийнявши на баланс його найбільшого учасника. Приватбанк у банківській системі України був і наразі залишається першим у всьому: як в частині традиційного банківського бізнесу, так і за обсягами зловживань. Утім, загальнодоступність цієї інформації протягом усіх років не тягнула за собою жодних наслідків. Все котилося, як котилося, і на Миколая, нарешті, спинилося. #Приватбанкнаш.
Де-юре держава придбала 100% найбільшого в країні банку за 1 гривню, де-факто націоналізувала 148 млрд збитків, отримавши Національний Приватбанк України. Найбільший державний банк з назвою «Приват».
Визначальним спонукальним мотивом до укладення такої сумнівної угоди стали вимоги Міжнародного валютного фонду. Фонду, якому вигідні борги його позичальників, адже закривати їх він допомагає під проценти та серйозні гарантії. З іншої сторони економічна історія свідчить, що в дуже рідкісних випадках уряди дозволяли великим системним банкам просто так падати і вмирати. Тому тут Україна нібито в тренді світових тенденцій банківського регулювання.
Звісно, проблема гіпернедокапіталізації Привату не була вигаданою і в сьогоднішніх політичних реаліях не могла бути безболісно вирішеною. Власники цілеспрямовано не хотіли докапіталізовувати банк. По-перше, тому що в повному обсязі це зробити вони не могли, по-друге тому, що це було надто ризиковано. Адже після вливання капіталу держава все одно могла банк забрати. Краще віддати пустий.
Однак проблема і супутні їй ризики не тільки в мінусовому балансі. Приватбанк є унікальною фінансовою установою у національному банківському секторі з специфічною системою управління, яка не притаманна жодному іншому вітчизняному банку. Відтак в країні немає фахівців, які можуть безболісно замінити управлінський менеджемент банку в короткостроковій перспективі. Не відомо що гірше: залишити діючих управлінців, які працюватимуть не в інтересах націоналізатора, чи поставити нових, які прийдуть з ручками і блокнотами записувати що і як робиться. Різниця між Приватом та іншими банками дійсно настільки велика. Відтак, кадровий ризик посилює інші.
Ризиків насправді багато, причому майже неможливо прорахувати ймовірністю настання кожного з них. Випадок рідкісно унікальний, а наслідки різносторонні.
Так, для решти банків Приват став безризиковим контрагентом, за яким стоїть держава. Вони продовжать спокійно з ним працювати. На цьому плюси можуть закінчитися.
Ключовим питанням стане відтік вкладів. Якщо відбудеться набіг на банк, то економіка отримає болючий удар. Так, з однієї сторони великий банк замість приватного власника отримав нового – державу, здатність якої виконувати свої зобов’язання теоретично є вищою, а відтак ризики меншими. З іншої сторони, разом з націоналізацією держава отримала доступ до рахунків більше 20 млн осіб, що при сьогоднішньому рівні недовіри до держави є новим ризиком, що сприятиме переведенню коштів в інші банки. Які уже розпочали полювання за клієнтським портфелем Привату.
Відтік депозитів розвиватиме девальваційний потенціал дуже стрімко. Цьому сприяє і календар. У новорічні свята українці масово купляють подарунки (багато з яких є імпортними), що сприяє росту грошової маси, розгону інфляції, збільшенню попиту на іноземну валюту. Усе це прямі чинники девальвації.
Важливе значення матиме доступ клієнтів до своїх коштів у перші дні. Якщо він збережеться, можливо, інформаційна хвиля пройде, люди заспокоються. Протилежна ситуація спровокує паніку, черги, ажіотажний попит на гроші в Приваті, безпотребне зняття коштів з рахунків та конвертування їх в товари та валюту. Це посилить нинішній девальваційний тренд. Ураховуючи слабкість золотовалютних резервів та неспроможність НБУ протистояти курсовим тенденціям, це може вилитися в серйозну зміну співвідношення гривня/долар. Звісно, не на користь гривні.
Варто також урахувати, що видача вкладів відбуватиметься за рахунок бюджету, а відтак збільшуватиме боргове навантаження, вплив якого є не інакшим, як девальваційним.
Звісно, що перші кроки після націоналізації будуть болючими на 100%, а курс зазнає тиску, однак у подальшому ситуація може розвиватися за двома протилежними напрямами. Уже незабаром ми зможемо переконатися, наскільки держава підготувалася до націоналізації, і який розрив між рівнем приватного і державного менеджменту. А валютний курс в черговий раз виступить термометром економіки.
На макрорівні націоналізація Приватбанку означає збільшення частки державних банків у банківській системі до 50% (навіть більше). Це безумовно посилює роль держави на фінансовому ринку країни. А відтак збільшує відповідальність. Держава знешкодила одну бомбу, але заклала іншу, за яку тепер відповідальна сама.
З політичної точки зору націоналізація Приватбанку трактується як укріплення президентської влади. Деякі оглядачі вже заявили, що П. Порошенко отримав над фінансовим ринком країни більшу владу, ніж та, про яку мріяв Янукович.
Окремо стоїть питання відповідальності. За 150 млрд грн держборгу хтось має понести відповідальність. Навіть нефахівцям очевидно, що винними особами є як власники та менеджери банку, які безпосередньо та свідомо проводили збиткові операції, так і НБУ, який протягом багатьох років симулював регулятивно-наглядову сліпоту. Рішучість у притягненні винних до відповідальності покаже справжні наміри націоналізації.
Отже, з націоналізацією Приватбанку держава, насамперед Президент України, зіграли в спортлото, де на кону інфляція, валютний курс, довіра до банківської системи… Виграш, ймовірність чого, на жаль є невеликою, матиме значний позитивний ефект для економіки в цілому. З іншої сторони, провал (ймовірність якого в вітчизняних політико-економічних традиціях є значно вищою) не просто означатиме втрату останньої довіри до діючої влади, а вимагатиме рівноцінного паритету – націоналізації Рошену.
Богдан Дуда, кандидат економічних наук, фінансовий публіцист
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
