Треба бурити: чи дозволить влада «Укргазвидобуванню» створити новий сервісний ринок


Треба бурити: чи дозволить влада «Укргазвидобуванню» створити новий сервісний ринок

Державне «Укргазвидобування» анонсувало початок тендеру із залучення іноземних компаній, які надають послуги бурових робіт. Сума тендеру – 13,35 млрд гривень, заявки будуть прийматися з 11 листопада до 2 грудня поточного року.

Цей процес – один із трьох, спрямованих на збільшення обсягів буріння свердловин на родовищах компанії. Ще два анонсовані – ремонт частини наявного бурового обладнання та закупівля нового. Все це робиться в межах програми збільшення видобутку газу – до 20 млрд куб. м на рік до 2020 року.

В «Укргазвидобуванні» очікують, що залучення іноземних бурових компаній відкриє в Україні новий ринок із надання бурових і супутніх сервісних послуг. Його обсяг може скласти кілька мільярдів доларів.

Однак серйозною перешкодою для починань УГВ можуть стати земельні питання, а також «тихий» саботаж із боку низки держчиновників і групи бізнесменів, які хочуть роздати більшість українських родовищ приватним компаніям на умовах угоди про розподіл продукції.

Буріння по-новому

Сьогодні парк бурового обладнання найбільшої державної газовидобувної компанії схожий на купу металобрухту. Середній вік техніки – 23 роки, вона створена і працює за технологіями 70-х років минулого століття. Для порівняння, свердловину завглибшки 4 000 метрів вітчизняна техніка бурить два роки, західна – вісім місяців. 2016 року на повне списання будуть відправлені 12 із 77 бурових установок. І до 2020-го року доведеться списати ще половину.

За участю компанії Deloitte була проведена інвентаризація бурового парку і прийнято рішення, що 32 установки можна модернізувати: провести капітальний ремонт, замінити низку агрегатів і встановити нові сервісні функції. Сім установок уже відправили в ремонт.

Ще 30 бурових будуть закуплені на світовому ринку до 2020 року. Цей напрям зараз опрацьовують. Компенсувати природне зменшення обладнання, а заодно збільшити кількість пробурених свердловин в УГВ вирішили за рахунок залучення підрядних бурових компаній. На тендер буде виставлено 15 лотів: один лот – одна бурова установка. Вартість – від 580 млн грн до понад 1 млрд .

Якщо у 2016 році УГВ пробурить 71 свердловину, то у 2017-му цей показник має скласти 88 свердловин. До 2020-го заплановано бурити не менше 200 свердловин на рік, з них 90 штук мають забезпечити підрядні бурові компанії
«Для кожної установки передбачена формула «2 + 2 + 2». Тобто для кожного верстата відразу буде замовлення на дві свердловини з подальшою опцією продовження ще на дві, і ще на дві, якщо нас влаштує якість і термін виконання перших двох. Фактично, програма робіт на шість свердловин за 3 роки. Це має зацікавити підрядників привозити в Україну нове якісне обладнання, яке не працювало тут ніколи», – пояснив Олег Прохоренко, генеральний директор ПАТ «Укргазвидобування».

Компанія очікує, що залучені бурові почнуть роботу вже до середини 2017 року. Якщо у 2016 році УГВ пробурить 71 свердловину, то у 2017-му цей показник має скласти 88 свердловин. До 2020-го заплановано бурити не менше 200 свердловин на рік, з них 90 штук мають забезпечити підрядні бурові компанії.

Послугами спеціалізованих бурових компаній користуються видобувачі всього світу. Навіть у Росії видобувні компанії, крім власних бурових підрозділів, використовують іноземних підрядників. Ринок бурового й сервісного обслуговування становить $3 млрд на рік. Сучасна бурова установка – це міні-завод, його розгортання на місцевості займає до двох місяців. Тому бурові компанії зі світовим ім’ям дуже ретельно підходять до вибору країни, у якій будуть надавати свої послуги.

Крім значного обсягу бурових робіт, вони прагнуть отримати підряди на сервісне обслуговування інших бурових, супровід бурильних процесів, продаж своїх технологій, бурових розчинів і матеріалів. Послугами цих компаній можуть скористатися й будь-які приватні видобувні компанії України. Олег Прохоренко розраховує, що перемогли в тендері компанії закладуть основу для розвитку українського ринку бурових послуг.

Земля – інструмент шантажу

Крім бурових, почалася підготовка до тендеру із закупівлі 30 000 залізобетонних плит для обладнання бурових майданчиків, бо ці компанії працюють тільки на добре підготовлених ділянках. Це може стати серйозним поштовхом для розвитку української будівельної промисловості. Втім, ось якраз із відведенням землі під бурові майданчики в Україні є проблеми. Найскладніша ситуація – у Полтавській області. Журналіст Forbes в цьому переконався особисто, проїхавши декількома ділянками.

Сьогодні земля переважно належить приватним фермерським господарствам, і власники не хочуть віддавати 2–3 га землі на 2 роки під проведення бурових робіт. Іноді за такі ділянки просять по 3–5 млн гривень, а потім вимагають додатково мільйони за прокладання трубопроводів від свердловини до загальної газової труби. Хоча вартість виведення землі з обороту на пару років можна прорахувати, і мова йде про сотні тисяч гривень, але ніяк ні про мільйони.

У «Полтавагазвидобування» Forbes розповіли, що до блокування роботи бурових залучається місцеве населення. Так, жителі майже тиждень блокували провезення бурової до земельної ділянки, за яку вже було заплачено. Деякі ділянки місцевий фермер не згоден продавати, а від ще однієї ділянки – не дозволяє прокласти трубу.

Якщо ж землі перебувають у державній або комунальній власності, то вони передаються в користування видобувній компанії за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

«А ось що стосується земель, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, то їх надання в користування здійснюється на підставі договору оренди між власником земельної ділянки й орендарем, ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України, – розповідає Олександр Буртовий, партнер юридичної фірми «Антика». – Закон також передбачає можливість власника земельної ділянки або землекористувача встановити земельний сервітут – право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою».

На жаль, умови встановлення сервітуту щодо земель, які належать фізособам на праві приватної власності, законом не регулюються. Відповідно до положень ЗКУ він може бути встановлений договором, законом, заповітом або за рішенням суду.

«Практика показує, що розв’язання подібної ситуації мирним шляхом є практично нереальним у разі, якщо одна зі сторін (власник – орендар землі) не готова до конструктивного діалогу й займає принципову позицію, яка в деяких випадках може бути об’єктивно обґрунтована. Зокрема, потрібно враховувати, що щодо подібних об’єктів інфраструктури (трубопроводи тощо) встановлюються охоронні зони, що може істотно обмежувати права землекористувача (власника землі)», – пояснює Тимур Бондарєв, керівний партнер ЮФ «Arzinger».

Юрист також уточнив, що позивач має «належним чином довести, що він має право на отримання сервітуту, щоб переконати суд у прийнятті відповідного рішення. І в будь-якому разі, потрібно бути готовим до того, що судовий процес займе досить тривалий період часу і його результат неоднозначний».

У багатьох країнах світу земля, де є корисні копалини, має статус «стратегічної, суспільно важливої», і компанія може займатися розробкою без жодних бюрократичних зволікань. В українському парламенті вже більше року лежить законопроект № 3096, який суттєво спрощує отримання землі для потреб нафтогазодобувних компаній. Але депутати так і не підійшли до його розгляду.

Гроші для місцевих громад

Разом із тим, 1 листопада парламент нарешті прийняв у першому читанні законопроект № 3038, яким вносяться поправки до Бюджетного кодексу. Вони передбачають необхідність направляти 5% від ренти, яку видобувні компанії платять до держбюджету, до бюджетів місцевих громад: 2% – сільським громадам, по 1,5% – до районного та обласного бюджетів. Документ кілька разів вписували до порядку денного, а вранці він зникав із переліку питань для розгляду. Коли спікер Андрій Парубій оголосив про його розгляд, він публічно привітав одного з авторів, нардепа Ольгу Белькову, з тим, що вона дочекалася цього моменту.

Регіональна влада нафтогазових областей сильно скаржилася, що місцеве населення нічого не отримує від експлуатації видобувними компаніями надр та інфраструктури цих регіонів. А гроші на соціальні проекти доводиться буквально «вигризати» в газовиків, та й їх мало на що вистачає. Законопроект підтримали всі фракції, а також відправили на доопрацювання за прискореним варіантом, щоб встигнути внести поправки до Держбюджету на 2017 рік.

Тобто, фактично, місцева влада майже отримала додаткове джерело доходів у свої бюджети. Але от чи стане після цього простіше отримувати земельні ділянки під свердловини, видобувники сумніваються. В ідеалі, обидва закони – №№ 3038 і 3096 – треба було приймати пакетом, щоб максимально полегшити доступ до земельних ділянок. Сьогодні цей процес займає від 2 до 5 років, а компанії втрачають до 1 млрд куб. м. газу на рік на розвіданих родовищах, які простоюють, підрахувала організація громадської ініціативи «Easy Business».

Водночас, Міністерство енергетики та вугільної промисловості посилено просуває ідею масштабного впровадження практики видобутку газу на умовах угод про розподіл продукції. І вже в умовах УРП записати, що місцева влада буде отримувати свій відсоток від операційної діяльності. 19 жовтня галузевий міністр Ігор Насалик був призначений головою міжгалузевої комісії з УРП.

У міністерстві вважають, що тільки за УРП в Україну прийдуть поважні західні компанії, щоправда, не можуть назвати жодної такої. До того ж, жодного позитивного прикладу в Україні за 25 років незалежності теж не було. Але в розпорядженні Forbes з’явилися документи, що розробляються в надрах міністерства.

Їх пишуть під конкретні наявні родовища «Укргазвидобування», а умови розподілу продукції між державою та потенційним інвестором можна охарактеризувати так: «спочатку з’їмо твоє, а потім – кожен своє». Намічається черговий газовий скандал. Крім того, з нафтогазових с надходить інформація, що почалося анонімне скуповування земель, на яких є розвідані, але не розроблені родовища.

Якщо «Укргазвидобуванню» вдасться організувати буріння на залучених установках, і в результаті відбудеться реальне зростання видобутку газу, це покаже, що можна обійтися й без УРП із маловідомими компаніями. Але показником ставлення влади до рішення парламенту – віддати 5% від ренти місцевій владі в межах діючих видобувних компаній – буде швидкість підготовки законопроекту № 3038 до прийняття заалом і підписання його президентом.

Інна Коваль

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Енергетика
Дивись також
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua
Опитування