171
Ринок ЦП за тиждень
— Фондовий ринок
8-12 вересня 2003 року
На минулому тижні комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської виступив з ініціативою прийняти зміни до закону “Про цінні папери і фондову біржу” у частині законодавчого врегулювання питання про іпотечний і заставний цінний папери.
Мабуть, багато членів вищого законодавчого органа України усе ще мають ілюзії з приводу того, що в Україні досить прийняти закон, щоб автоматично його норми стали виповнюватися. Однак практика показує, що в дійсності в Україні досить прикладів того, як самі гарні і прогресивні закони не виконуються. І навпаки, як діючі закони мають стільки пробілів у своїх формулюваннях, що резиденти діють на свій страх і ризик у межах нормативного вакууму.
Хіба від того, що той чи інший цінний папір по нормах українського законодавства буде називатися заставним, вона стане автоматично надійним інструментом захисту кредитора від ризику. Відповідь цілком очевидна. Природно... немає! Банки та інші фінансові посередники будуть приймати в заставу тільки ті цінні папери, що мають ринкову цінність, і тільки тоді, коли вони будуть ліквідними. Український фондовий ринок таких можливостей поки надає небагато.
З великою натяжкою заставними за формою можна вважати ОВДП. НБУ і Мінфін для ОВДП намагаються створити образ універсального і безризикового фондового активу, що і доход приносить, і якостями застави володіє. Досить згадати процедури рефінансування центральним банком країни комерційних банків, формування всіляких страхових фондів. Чи є насправді державні облігації такими, питання риторичне. Тут найбільш показовою є ситуація на первинному ринку ОВДП, оскільки на відміну від вторинного, саме на ньому ми бачимо реальні взаємини банків і Мінфіну. На вторинному ринку, як відомо, Мінфін уже не присутній. Там найдужчі позиції має НБУ, що найчастіше діє не в інтересах бюджету, а в інтересах банків.
Отож на первинному ринку банки не завжди готові купувати ОВДП під ті відсотки, що готовий платити Мінфін. Наочний приклад, результати останніх аукціонів (№98-100) по розміщенню ОВДП, що відбулися 9 вересня. Продано нуль облігацій, на нуль гривень нуль копійок. Утім, у Мінфіні з цього приводу навряд чи сильно переймаються, принаймні, з двох причин. Перша причина полягає в тім, що зараз у бюджеті є достатній запас коштів, у всякому разі, зі слів представників Мінфіну, щоб обслуговувати витрати і державний борг. Друга – це наявність покладистого НБУ, що завжди радий прийти на допомогу. Центральному банку боргу по ОВДП можна реструктуризувати. Та й відсотки платити фактично не треба. Ні, реально-то вони сплачуються, але de facto усе рівно повертаються в бюджет як частина торби, що НБУ щорічно сплачує Мінфіну від перевищення своїх валових доходів над валовими витратами. Колишній глава НБУ намагався було обурюватися з цього приводу, так його швидко зняли. Ні, звичайно, не по одній цій причині, а по сукупності. І усе-таки факт залишається фактом.
Із усього вищесказаних виходить, що в Мінфіні тепер прямо зацікавлені в тім, щоб НБУ був завжди прибутковою організацією (тільки не за рахунок бюджету звичайно ж). Колективна свідомість професійної громадськості України, зважаючи на все, починає готуватися до подібних радикальних змін. Змушують глянути по-новому на природу і функції центрального банку країни. Зокрема, у №7 за 2003 рік солідного українського видання «Економіст», один з авторів пропонує за рахунок валютних резервів НБУ проводити операції валютного дилінгу. Там так, перспективно й оптимістично усе розписано, що диву даєшся, чому у світі ніхто крім нас до цього ще не додумався. Хоча в Мінфіні подібну ініціативу повинні сприйняти позитивно. Адже тільки Мінфіну брати участь у «прибутках» від дилінгу. А рядовому обивателю тільки і залишається, що турбуватися про стабільність гривні, і з почуттям болю думати про долю національної грошової одиниці і переводити свої мізерні заощадження в євро чи знову в долар!
За матеріалами: Швабій Костянтин
Поділитися новиною
