592
Афери з грошима банків: нагляд НБУ є, але його немає
— Кредит&Депозит
За даними фахівців неурядової організації Global Financial Integrity, які вивчають нелегальні фінансові потоки в країнах, з України щороку незаконно виводиться в середньому 11-12 USD млрд. За попередніми розрахунками, тільки в 2015 році з країни «пішло» 14,2 млрд USD – сума, що перевищує загальний обсяг траншів від МВФ, виділених Україні в період 2014-2016 років. (12,3 млрд USD).
Левова частка виведених з української економіки коштів проходить через банківську систему, що виступає накопичувальним і транзитним пунктом для різних активів.
У грудні 2015 року під час підсумкової прес-конференції, присвяченої ситуації в банківському секторі, у тому числі боротьбі зі спекулятивними фінансовими структурами, глава НБУ Валерія Гонтарєва заявила, що регулятору вдалося успішно завершити операцію з виведення спекулятивних і неплатіжних фінансових структур з українського ринку і, мовляв, ситуація в банківській системі покращиться.
«Ми впевнені, що найгірше вже позаду і на майбутнє повні стриманого оптимізму», — сказала вона тоді.
Але поточний стан справ говорить про те, що висновки глави НБУ виявилися передчасними. Пройшло вже дев’ять місяців поточного року, а ми й далі бачимо «падаючі» банки, чиє банкрутство часто супроводжуються скандалами, пов’язаними з різними фінансовими аферами.
Банківський нагляд
Одним з найбільш кричущих випадків шахрайства у цьому році можна без перебільшення назвати ситуацію, що виникла навколо ПАТ «Банк Михайлівський». Це не найбільший банк з числа фінансових установ, що потрапили під санкції регулятора. Але виявлена схема шахрайства з активами, проведена керівництвом банку на очах у НБУ, змушує критично поставитися не лише до дій банкірів, але і до реакції регулятора, в чиї обов’язки входить контроль над операціями на фінансовому ринку і запобігання різним банківським спекуляціям.
Нагадаємо, кошти вкладників «Михайлівського» залучалися нібито в банк. Але насправді більша частина грошей надходила в ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» («ІРЦ»), пов’язане з банком. Напередодні визнання «Михайлівського» неплатоспроможним керівництво банку, скориставшись доступом до програми «операційний день», перевело кредити та «сміттєві» рахунки компанії «ІРС» на рахунки фізосіб в банку, спробувавши приховати підозрілі операції та перекласти відповідальність перед своїми вкладниками на ФГВФО.
Зараз факти, які призвели банк до введення тимчасової адміністрації, розслідують правоохоронні органи, а екс-голові правління банку Ігорю Дорошенку і колишньому акціонеру, власнику мережі «Ельдорадо» і бізнес-центру Gulliver Віктору Поліщуку (в банку його частка становила 92,501% статутного капіталу. – Ред.) доведеться розбиратися з регулятором і прокуратурою.
Зокрема, Дорошенку 8 жовтня Шевченківський районний суд Києва продовжив термін утримання під вартою з визначенням розміру застави у 137,8 млн грн. Прокуратура міста Києва підозрює колишнього голову правління «Михайлівського» в розкраданні 870 млн грн банківських коштів та доведенні банку до неплатоспроможності.
По кримінальній справі також заарештований і колишній директор «ІРЦ» Михайло Канюк. Заступник голови правління банку Денис Панфілов знаходиться в розшуку. Віктор Поліщук втік із країни.
Яскравий приклад незаконних маніпуляцій з активами банків, які потрапили під нагляд НБУ, – також афера з ПАТ Банк «Контракт». Банк вночі (після завершення банківського дня) продав належну йому будівлю, а куратор не зміг простежити і попередити незаконну угоду.
«Функція НБУ, яка вимагає підсилення – це банківський нагляд. З одного боку, Нацбанк заявляє, що бачить ситуацію в банках в режимі реального часу і контролює їхні операції, однак про те, який ілюзорний цей контроль, свідчить ситуація з банком «Михайлівський», коли «технічні» маніпуляції з IT-системою банку призвели до плачевних для ФГВФО наслідків, і загрожують додатковим навантаженням на багатостраждальний бюджет», — зазначає партнер адвокатського об’єднання «СК Груп», адвокат Юлія Курило.
Інший приклад ілюзорності контролю, за її словами, це операції по кореспондентських рахунках, відкритих у банках за межами України.
«Сумнозвісний австрійський Meinl Bank AG надав вже не одному українському банку вікатану схему, в результаті якої рахунки банків в лічені секунди спустошувалися шахраями, як, наприклад, в історії з банком «Київська Русь», — навела приклад Курило.
Найцікавіше, за її словами, що банківському ринку добре відомі ці горезвісні банки з «неоднозначною репутацією», які надають сервіси українським фінустановам для виведення активів. Тому складно зрозуміти, чому НБУ не працює на випередження реалізації цих схем, наприклад, обмежуючи коло банків-кореспондентів для фінансових структур, які мають програму фінансового оздоровлення, у тому числі із залученням стабілізаційних кредитів НБУ.
На думку адвоката, ще одну схему, яку варто було б блокувати – це надання банками фінансових гарантій за зобов’язаннями на користь іноземних фінансових установ, а також акредитивів.
«Банківська гарантія та акредитив – це активні банківські операції, на них банк заробляє. Але це ще і високий ризик, який, у разі відсутності адекватного забезпечення з боку клієнта, обертається для фінустанови значними збитками, — пояснює Курило. — І те, що фінансові установи дуже часто використовують ці банківські інструменти в сумнівних операціях, говорить про те, що вони повинні стати об’єктом пильної уваги з боку НБУ. І, можливо, однією з умов надання стабілізаційного кредиту банку повинно бути надійне забезпечення таких операцій (під контролем Нацбанку), перевірка їх реальності, економічної доцільності тощо».
Радник АО «Спенсер і Кауфманн» Микола Ліхачов також вважає, що для запобігання виведенню активів НБУ має вчасно реагувати на виявлені в неплатоспроможних банках схеми уникнення використання подібних механізмів у діючих банках.
«Крім того, необхідно приділити увагу інституту кураторства НБУ для більш глибокого аналізу контролюючими органами діяльності банків, щодо яких є підозра щодо їх подальшої діяльності», — говорить юрист.
В цілому, за його словами, Україні варто серйозно задуматися над світовим трендом деофшоризації і приєднатися до ініціативи Організації економічного співробітництва та розвитку щодо автоматичного обміну податковою інформацією. Дані кроки не зможуть запобігти можливим ризикам виведення активів, але дозволять у простішому порядку відстежити шляхи їх переміщень і вжити заходів щодо їх повернення.
Крім того, на думку Ліхачова, для запобігання відтоку активів з України необхідно мінімізувати причини виведення капіталу. І головним кроком для його запобігання стане оптимізація оподаткування: зменшення кількості податків, їх ставок, спрощення сплати.
Тримати обличчя
У свою чергу, представники НБУ зберігають «хорошу міну при поганій грі»: за два останні роки регулятор за результатами перевірки банків подав в поліцію і прокуратуру всього 175 заяв щодо фактів шахрайства. Водночас ФГВФО подав у правоохоронні органи 362 персональні позови проти власників банків. Щоправда, жодну з цих справ не доведено до логічного завершення – покарання винних і повернення вкрадених коштів поки не відбулося.
«Мені поки не відомі випадки, коли НБУ ініціював процес повернення коштів за межами України», — зазначає Курило.
«В Україні поки ще не працює спеціалізована структура, яка б розслідувала порушення в банківській сфері. Усіма справами займаються правоохоронні органи, в тому числі і справами, які стосуються банків. Представники правоохоронних органів досить часто звертаються до НБУ, просять надати документи, що підтверджують факти. Але навіть якщо зафіксований факт очевидний для нас як порушення, ланцюжок дій правоохоронців незмінний: розслідування, суд і лише потім — рішення по справі», — «перевела стрілки» на правоохоронні органи в. о. заступник глави НБУ Катерина Рожкова під час брифінгу, влаштованого для представників ЗМІ.
Ще в грудні 2015 року був прийнятий закон, який передбачає створення Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів. Згідно з документом, Нацагентство створюється Кабінетом міністрів і підзвітне Верховній Раді. Його основне завдання — формування та реалізація державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, у тому числі за кордоном, а також управління заарештованими і конфіскованими активами. Але основні надії, що покладаються на агентство — підвищення ефективності та прозорості в розкритті справ, пов’язаних з виведенням коштів, адже співробітники агентства будуть працювати незалежно від правоохоронних органів.
Однак пройшло вже дев’ять місяців, а агентство досі не створено. Більше того, багато експертів взагалі висловлюють сумніви в ефективності його роботи.
«Справа в тому, що Національне агентство підконтрольне Кабміну і Верховній Раді, хоча, в принципі, воно має бути лише підзвітним цим органам. Якщо згадати той факт, що деякі українські міністри досі «не можуть надати декларації про доходи, про яку незалежність і прозорість може йти мова?», – обурюється директор юридичної компанії LionsLitigate Станіслав Батрин.
За його словами, спроба створити повноцінну організацію, яка буде виявляти корупційні схеми і займатися поверненням вкрадених активів, можлива лише в тому випадку, якщо це буде абсолютно незалежна структура з широким спектром повноважень і прозорою формою управління. Чого прийнятий у грудні закон, на жаль, не передбачає.
Віталій Хворостяний
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
