633
Партійний гаманець: де зберігають гроші українські політсили
— Казна та Політика
З 1 липня 2016 року українські політичні партії отримали доступ до державних коштів. Мова йде про близько 195,5 млн гривень, які до кінця поточного року можуть освоїти парламентарії.
З огляду на репутаційні та бізнес-ризики, пов’язані як з тиском на політиків, так і з банкрутством багатьох банків, Forbes дізнався ─ як сьогодні вибудовуються відносини між політичними партіями і фінансовими установами.
У серпні політичні партії закінчили оприлюднення звітів за другий квартал 2016 року. Сьогодні «політичні» рахунки в банках відносно скромні. Йдеться про мільйони гривень, які не покривають усі потреби в фінансуванні партій. Наприклад, згідно з партійним даними, на рахунках Блоку Петра Порошенка «Солідарність» за підсумками другого півріччя 2016 року зберігалося трохи більше 1 млн гривень депозиту і 47 600 гривень на поточному рахунку. На рахунках БЮТ перебувало близько 180 000 гривень. «На рахунках партії – близько 4 млн гривень. Це залишки коштів, які «Народний фронт» мав після завершення виборчої кампанії в жовтні 2014 року», ─ розповіли Forbes у НФ.
«Через банківські рахунки політичних партій проходять тільки ті операції, які партія вже зважилася показати суспільству», – зазначає екс-член Ради НБУ Василь Горбаль.
За оцінками експертів, опитаних Forbes, сума, мінімально необхідна для діяльності політичної сили, включаючи оренду приміщень, мінімальну зарплату і т.д., в невиборчий рік становить близько $5 млн (еквівалент 126 млн гривень за поточним курсом НБУ).
«Ця оцінка занижена. Політики, наприклад, повинні з’являтися на телебаченні, проводити з’їзди, тощо. І це шалені гроші. Секунди на телеканалах стоять тисячі доларів», – каже лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.
_Розрахунок для мінімальної зарплати на 1.01.2015 року в 1218 грн.
2% від мінімальної з/п = 1218 х 0,02 = 24,36 грн. Ця сума множиться на кількість виборців: 16,052 228 х 24,36 = 391 032 274 гривень, і пропорційно розподіляється між партіями. Оскільки в 2016 році фінансування почнеться з другого півріччя, то мова йде про половину суми, отриманої в результаті цього розрахунку.
«Ситуація з рахунками партій стане більш прозорою, тому що партії, які подолали 5%-вий бар’єр на минулих парламентських виборах, з 1 липня 2016 року можуть отримувати фінансування з держбюджету», ─ констатує заступник керівника виборчих програм Комітету виборців України Микола Нілов.
«Політичні партії можуть претендувати (хоча мають право і відмовитися) на державне фінансування їхньої статутної діяльності в рамках, визначених Законом України «Про політичні партії», якщо на чергових або позачергових виборах народних депутатів України в загальнодержавному багатомандатному окрузі список кандидатів у народні депутати України подолав електоральний кордон в 2% (зараз таких політичних партій ─ 10, з більш ніж 300 зареєстрованих). Тим політичним партіям, яким це зробити не вдалося, варто розраховувати лише на внески в їх підтримку», ─ уточнює адвокат Роман Кругляк.
«Поки що кошти державного фінансування, передбачені законом, не надходили, хоча партія виконала всі взяті на себе зобов’язання, в тому числі, оприлюднила звіти за I і II квартали 2016 року», ─ каже керівник секретаріату БПП Максим Саврасов. За його словами, отримані з бюджету кошти будуть спрямовані на фінансування статутної діяльності партії, в тому числі, оплату праці співробітників статутних органів.
«Будь-який банк прагнув би мати серед своїх клієнтів якомога більше партій і народних депутатів. Така ситуація актуальна і для державних банків. Це і можливість утриматися на посаді, і звернутися при необхідності до депутата. Та й самі депутати часто є хорошими клієнтами», ─ каже Василь Горбаль.
Втім, зворотним боком «дружби» банкірів і політиків стають неплатежі за кредитами під прикриттям депутатської недоторканності. Глава правління банку «Кредит Дніпро» Олена Малинська розповідала Forbes, що в парламенті є особи, які свідомо не сплачують борги.
«Існують сумлінні порядні клієнти, які займаються політичною діяльністю і при цьому чудово розуміють значення поняття «чесне партнерство» і вибудовують саме на його підставі свої взаємини з банком, ─ зазначає заступник голови правління банку «Кредит Дніпро» Віталій Палюра. ─ Також існують і ті, хто є злісними неплатниками. Вони використовують своє становище в незаконних цілях, саботують погашення боргів перед фінансовими установами та цілеспрямовано гальмують процес прийняття законодавства щодо захисту прав кредиторів. З деякими з них наш банк судиться по кілька років».
Банкінг і політика
Forbes вивчив звіти основних політичних сил країни. Згідно з ними, українські партії, як і раніше, часто вважають за краще обслуговуватися в банках, які пов’язані зі своїми членами або главами. Так, Міжнародний Інвестиційний Банк (МІБ), що належить Петру Порошенку, є одним з обслуговуючих банків партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». «Опозиційний блок» працює через банк ПУМБ Ріната Ахметова і Місто Банк, 93,35% якого контролює Іван Фурсін. БЮТ серед обслуговуючих банків вказував «Велес», акціонером якого виступав депутат від цієї партії в Черкаській облраді Олександр Сингаївський. Партія «УКРОП» обслуговується в ПриватБанку, з яким пов’язано керівництво даної політичної сили.
Рахунки в державних Укргазбанку і Ощадбанку мають, відповідно, БЮТ і БПП. «Якщо велика політична сила відкрила рахунок у державному банку, то до неї виникає менше питань, ніж якби рахунок був відкритий у якомусь невеличкому «кишеньковому» банку. І з точки зору репутації логічно мати рахунок у великій установі», ─ вважає Василь Горбаль.
Також БЮТ тримає рахунки в Мегабанку, серед акціонерів якого ─ ЄБРР, уряд Німеччини і Віктор Субботін. У свою чергу, БПП співпрацює з банком «Південний», що належить Юрію Родіну, Марку Беккеру та іншим акціонерам. «Народний фронт», згідно з офіційним звітом партії, має рахунки в Діамантбанку, який належить Ігорю Керезю і Давиду Жванії.
При цьому ніхто з основних українських політсил не тримає гроші в банках з корінням у Російській Федерації. Хоча заборони на таке розміщення немає, очевидно, що до партії, яка б розмістила кошти на рахунках банку, близького до РФ, виникли б питання. Примітно, що за інформацією Forbes, у Промінвестбанку ─ дочірній установі «Внєшекономбанку» Російської федерації ─ є відкритий рахунок виборчого фонду одного з кандидатів у президенти України.
Також, за інформацією Forbes, «політичні» рахунки є в банках «Укрексім», Укрсоцбанк і «Альянс».
Небезпечні зв’язки
Чи потрібно вводити вимоги до надійності банків, у яких політики зберігають свої гроші? Очевидно, що при співробітництві з фінустановами партії можуть постраждати від кількох ризиків. По-перше ─ банкрутства самих банків. За 2014-2016 роки НБУ вже вивів з ринку близько 80 установ. Деякі партії при цьому постраждали. Наприклад, ще на початку 2016 року в Фідобанку бізнесмена Олександра Адаріча був відкритий рахунок БЮТ. Але і Фідобанк, і «Велес», із якими працювала ця політична сила, визнано неплатоспроможними і передано в управління Фонду гарантування вкладів.
«Так, серед потерпілих клієнтів банків-банкрутів були політичні партії – оскільки ми не компенсуємо витрати кредиторів ліквідованих банків, а відшкодовуємо тільки вклади громадян у межах 200 000 гривень», – каже заступник голови ФГВ Андрій Кияк.
«У питаннях партійного фінансування повинні бути присутніми високий ступінь відповідальності й високий рівень прозорості, ─ вважає мер Львова і засновник партії «Самопоміч» Андрій Садовий. ─ В умовах вакханалії в банківській системі, коли щотижня ліквідується ще один банк, питання, де тримати гроші, залишається вкрай актуальним. Хоча, наприклад, у нашій партії гроші, що надходять у вигляді членських внесків, відразу витрачаються на поточні потреби. Також, в нинішніх умовах, якщо партія має гроші, вона може, на мою думку, тримати їх у державних банках ─ і я є прихильником такої ідеї».
Другий ризик ─ політичний тиск на партії, якого в Україні зазнають політики і прихильники тієї чи іншої політсили. «Фінансування партій має бути прозорим, і суспільство повинно орієнтуватися в тому числі в таких делікатних питаннях, як фінансування політичних сил. Однак така прозорість можлива тільки в цивілізованій державі, в якій діє закон і в якій закон захищає права донорів політичних партій», ─ підкреслює Олег Тягнибок.
За його словами, один зі спонсорів ВО «Свобода» – Олег Гелевей, що володіє юридичним бізнесом. «Коли за часів [президентства Віктора] Януковича я назвав його як одного з фінансистів нашої партії, наступного ж дня на його підприємствах з’явилися податкова, пожежники, йому відкрито сказали зупинити фінансування ВО «Свобода». Його бізнес був наполовину іноземним, і його знищили», ─ каже Тягнибок.
Інший фінансист партії «Свобода», що входить до Економічної ради партії ─ Ігор Кривецький ─ також розповідає про тиск силових структур на його бізнеси в період до Революції гідності і під час самої Революції. Він вважає, що в українських умовах відкрите фінансування політики є ризикованим. «Прозорість повинна бути реальною, а не бутафорною. Але це можливо тільки при ліквідації олігархічного ладу. Олігархія підтримує корупцію, в тому числі політичну. І якщо ви переглянете звіти представлених у парламенті політичних сил, ви не побачите в них прізвища жодного олігарха, хоча фактично вони є реальними фінансистами цих політичних проектів», ─ розповідає Кривецький.
Народний депутат від партії БЮТ Олександра Кужель вважає, що з будь-якими спробами тиску на фінансистів політичних сил необхідно боротися. «Дуже складно пояснити англійцям, що той чи інший держорган не є незалежним, а належить тому чи іншому олігархові. В цьому наша трагедія. Однозначно, в США не може бути переслідування будь-якого політика, який фінансує противників Демократичної партії, ─ каже Кужель. ─ І в Україні, якщо президент або силові структури переслідують ту чи іншу партію, або бізнесменів, які партію фінансують, то йому повинен бути оголошений імпічмент. Але сьогодні в Україні люди не хочуть не просто називати, в яких банках вони зберігають кошти, ─ вони бояться навіть показувати благодійну діяльність».
Від банківу свою чергу вимагається верифікація всіх клієнтів з «політичним корінням». «Для банку політики – це клієнти, які потребують особливої уваги з точки зору регулювання в частині фінансового моніторингу, оскільки вони є PEP (political exposed person). Крім того, зовсім нещодавно на банки було покладено функцію більш ретельного моніторингу коштів, які надходять на рахунки політичних партій, що створює певні операційні проблеми для банків у частині організації такого моніторингу», – розповідає голова правління UniCredit Bank Тамара Савощенко.
Очевидно, що питання до прозорості доходів і витрат політичних сил почнуть виникати як при отриманні фінансування з бюджету ─ так і при початку наступної передвиборної кампанії. Тепер питання фінансування партій курирує Національне агентство з питань запобігання корупції. У зв’язку з цим особлива увага до банків, в яких зберігаються кошти політиків, буде посилюватися ─ так само як і до схем тіньового фінансування політсил.
«Що стосується питання про традиційні схеми фінансування, варто зазначити, що відтепер політичні партії зіткнуться з необхідністю виходу зі звичної зони комфорту в схемах наповнення своїх рахунків, оскільки контролюючі органи посилили моніторинг цих процесів і винесли їх у публічну площину», ─ резюмує Роман Кругляк.
Маргарита Ормоцадзе
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
