1320
Лисиця Сергій: Щодо обліку безнадійної заборгованості
— Кредит&Депозит
Відповідно до діючої на сьогодні редакції абзацу ґ) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ «безнадійною заборгованістю» вважається прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство.
Тобто наразі існує формальна норма, яка дозволяє через механізм «безнадійної заборгованості» списувати на витрати незначні суми боргів.
Однак застосування цією норми потребує наявності конкретних критеріїв, а саме.
1. Вимоги до боржника мають складати менше встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство.
Такий мінімальний розмір встановлений п. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і складає 300 мінімальних заробітних плат – 435 000 грн (виходячи з нині діючого розміру мінімальної заробітної плати).
2. Заборгованість має існувати (бути простроченою) понад 180 днів.
Тобто розглядається не будь-яка заборгованість, а тільки та строк оплати якої вже настав і з моменту настання саме строку оплати минуло вже 180 днів. Дуже часто буває, що дата первинного документу (накладна, акт) не відображає дату виникнення саме простроченої заборгованості. Умовами договору може бути узгоджене відтермінування платежу або його поетапна оплата. В цьому випадку для визначення того, чи дійсно певна заборгованість стала простроченою, необхідно вивчити договір та інші документи, які встановлюють строки оплат.
В принципі на цьому критерії для визначення такої заборгованості безнадійною можна вважати вичерпаними, як би не думка ДФС з цього приводу.
Так ДФС у листі від 17.12.2015 № 27022/6/99-99-19-02-02-15, наводить розширений перелік критеріїв.
«Отже, для визначення безнадійною, яка відповідає ознаці, встановленій абзацом ґ) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, заборгованості юридичної особи, термін прострочення якої складає понад 180 днів, слід забезпечити дотримання одночасно таких вимог:
- безспірність вимог відповідає вимогам Закону № 2343;
- розмір таких вимог не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство;
- відповідні заходи, передбачені законодавством України, які вживав кредитор, не призвели до її стягнення».
З`являється «безспірність вимог» і «відповідні заходи».
На мою думку хоча в абзаці ґ) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ і йде згадка про «безспірні вимоги», однак взагалі в іншому сенсі. Там аж ніяк не сказано, що заборгованість має відповідати критеріям безспірності. В даному пункті застосовуються нормативне кліше (вартісний критерій) «мінімально встановлений законодавством розмір безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство».
Однак, якщо зважати на думку ДФС, то потрібно проаналізувати які вимоги є безспірними. Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», безспірними вимогами є грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Тобто «виплаває» обов`язкова наявність по кожній заборгованості два додаткових документа:
- судове рішення про стягнення боргу
- постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, якщо говорити про строки, то маємо певний дисбаланс. Як правило при примусовому стягнення боргу, загальний строк проходження судового розгляду (перша інстанція та апеляція) та відкриття виконавчого провадження значно перевищує закладені в законі 180 днів. До того ж, судовий розгляд потребує додаткових витрат з боку кредитора – як мінімум сплату судового збору.
Посилання ж ДФС на наявність «відповідних заходів» – це меседж з минулого, наразі податковий кодекс не містить подібних вимог.
Однак, якщо поставити за ціль дотриматися і цієї умови, то формально це означає що кредитору необхідно повністю пройти процедуру виконавчого провадження і отримати від державного виконавця ще один додатковий документ:
- постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання у зв`язку з відсутністю майна боржника.
Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що з урахуванням думки ДФС для визнання певної заборгованості безнадійною за абз. ґ) п.п. 14.1.11 потрібно виконання наступних умов:
1. Розмір заборгованості менше 300 мінімальних заробітних плат.
2. Строк прострочення заборгованості становить більше 180 днів.
3. Обов’язкова наявність таких документів:
a. Рішення суду про стягнення боргу
b. Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
c. постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання у зв`язку з відсутністю майна боржника.
b. Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
c. постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання у зв`язку з відсутністю майна боржника.
Лисиця Сергій, адвокат ТОВ «Юридична компанія «Дешунін і партнери»
За матеріалами: Файненс.ЮА
Поділитися новиною
