Роман Шпек: структурні реформи - шлях до збільшення кредитування економіки — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Роман Шпек: структурні реформи - шлях до збільшення кредитування економіки

Кредит&Депозит
897
Старший радник “Альфа-Банк Україна”, економіст і державний діяч, людина з багатим досвідом управління. Нині очолює раду Незалежної асоціації банків України. Екс-віце-прем’єр-міністр України, колишній міністр економіки, колишній голова постійного представництва України при Європейському Союзі, член ради НБУ. А також справжній поціновувач джазу – Роман Шпек. Завжди красномовний у своїх висловлюваннях і тверезо оцінює фінансовий стан економіки країни.
Finance.UA поспілкувався з Романом Шпеком, щоб дізнатися про ситуацію в банківському секторі та його враження після проведення Шостого міжнародного джазового фестивалю.
Емоції після Шостого міжнародного джазового фестивалю вже вщухли?
У мене було багато внутрішніх, приємних почуттів і переживань щодо шостого фестивалю. Вся підготовка, добір виконавців – велика робота всього колективу, але розуміння того, що фестиваль вдався, приходить тоді, коли ти бачиш емоції людей.
У цьому році фестиваль зібрав близько 70 тис. чоловік, ви очікували таку кількість?
Фестиваль забирає багато часу. На його підготовку йде сила-силенна зусиль: фізичних, моральних, матеріальних. Постійно триває боротьба – фестиваль це не концерт. Це абсолютно всі заходи, які відбуваються вдень на відкритих аренах: бізнес-форуми, круглі столи, презентації.
Наприклад, British Ukrainian Business Council внесли в свій статут положення – вони засідання проводять під час фестивалю у Львові.
Позиція людини, яка подарувала місту фестиваль, – Михайла Фрідмана в тому, що фестиваль повинен йти тривалий період. Ми починали з трьох днів, чотири, в цьому році п’ять днів. Дуже важливо, щоб кожен із днів був максимально цікавим, щоб були різні стилі, різні культури, але важливо – достукатися до сердець.
Після п’ятого дня, після виступу Джамали, ми побачили, наскільки правильним було рішення про проведення цього дня фестивалю. Ми почули дуже багато вдячних відгуків від львів’ян, любителів Джамали, патріотів, що саме в день Конституції ми зробили такий крок.
Після фестивалю минуло вже більше тижня, чи чули ви змінену думку і ставлення скептиків щодо “Альфа-Банку”?
Мені приємно було читати в різних ЗМІ, соціальних мережах пости на тему “А де інші українські олігархи, патріоти, де вони зі своїми заходами?”. Чому цей, наприклад, наполегливо, протягом 6 років реалізує “Альфа-Банк Україна”, причому в непростих умовах і обставинах.
Є багато жанрів мистецтва, які можна охопити. Наші акціонери, банк – ми не працюємо з тими, хто нас критикує. Ми співпрацюємо з тими, хто нас хоче чути, хто хоче чути наші аргументи, хоче вірити в нашу щирість. Намагаємося збільшувати коло шанувальників або тих, хто поділяє наші підходи. А підхід дуже простий – зробити Львів одним із найяскравіших міст України.
Зараз між “Альфа-Груп” і UniCredit Group ще не завершено операцію з “Укрсоцбанку”. Це може якось позначитися на проведенні фестивалю в наступному році?
По-перше фестиваль – не бізнес-проект. Alfa Jazz – назавжди, він буде проходити завжди у Львові, тому що ідея з’явилася саме там і ми не допускаємо іншого розвитку подій.
Чи є якісь нові деталі щодо угоди? Чому НБУ ще не видав свого рішення по угоді?
Нацбанк не видав свого рішення з простої причини – відповідно до українського законодавства Національний банк для видачі свого рішення повинен отримати рішення Антимонопольного комітету.
НБУ дав свою точку зору про підтримку даної угоди на запит Антимонопольного комітету. Ми очікуємо, що протягом найближчих тижнів Антимонопольний комітет у відповідності з усіма внутрішніми регламентами повинен також дати відповідь.
Антимонопольний комітет звертався до різних громадських організацій, асоціацій, Національного банку з приводу угоди, з приводу впливу на ринок. Ніхто, з розумних людей, не висловив побоювання, навпаки всі говорять, що це матиме позитивний вплив для розвитку банківського сектора і ринку фінансових послуг в Україні. Ось ми чекаємо рішення Антимонопольного комітету. Під час зустрічей, які у нас відбуваються в Національному банку, бачимо зацікавленість НБУ в цій угоді. Водночас, розуміємо всю складність, яка стоїть перед нами в подальшому: по консолідації, по успішному розвитку цього проекту.
Ми досить довго знаємо один одного (“Альфа-Груп” і UniCredit Group. – Ред.) і впевнені, що це буде успішний кейс.
На сьогоднішній день немає непорозумінь і питань з боку наших італійських партнерів. При цьому їм незрозуміло, чому ще рішення не прийнято Антимонопольним комітетом.
Вони переживають?
Для них цей процес здається дивним. Відкладається фіналізація за рахунок нових питань, запитів, розглядів. Наше законодавство так виписано, що чиновник має право довго не приймати рішень. Особисто я не бачу особливих якихось проблем, але дуже важливо для результативності цієї угоди, якомога швидше, щоб увійшли нові власники, почали роботу.
Від нас Національний банк просить інформацію про майбутню бізнес-модель, про майбутню корпоративну культуру. Для того щоб про це говорити не теоретично, а практично, нам потрібно мати офіційне право, а для цього потрібно вже закрити операцію.
Як ви зараз оцінюєте стан банківського сектора, знаю, що ви є великим прихильником оптимістичного прогнозу розвитку економіки в цьому році?
Я за своєю природою оптиміст і, напевно, це, як у християнській моралі: “Господь не дає випробувань людині більше, ніж та може витримати”.
Занадто вже ми міцні, що такі складні випробування переживаємо. І заслуга сьогоднішнього керівництва Національного банку в тому, що він почав серйозні реформи. Є перші результати реформ – розчищення, оздоровлення фінансової системи, але найголовніше, що змінюється Національний банк.
Скільки банків виведено з ринку, скільки різних банків виведено з ринку, скільки втратили вкладники (юридичні, фізичні особи. – Ред.) коштів і так далі. Багато хто намагається висунути претензії до керівництва Національного банку, я наполовину з цим згоден. Згоден, що керівництво винне, але не згоден, що сьогоднішнє керівництво.
Протягом 15 років попереднє керівництво регулятора до абсурду доводило роль банківського нагляду, коли Національний банк не виконував головну свою функцію.
Що за країна у нас була раніше, коли керівництво НБУ не знало кінцевих акціонерів банків, а може, не хотіло знати, а може, було зручно не розкривати власників – адже це форма хабара, корупції серед політиків, чиновників тощо. Національний банк не виконував головну свою функцію банківського нагляду, в деяких банках не проводилися перевірки по 7 років. Чому в один банк приходили з перевіркою, а в інший не приходили?
Давайте будемо чесними – винні всі, хто цьому сприяв. Чому порушені принципи конкуренції на банківському ринку, чому великі розриви між великими і дрібними банками, і що за особлива роль відведена державним банкам?
Гроші, які повинні були піти на освіту, медицину, дороги, ремонт ліфтів – вкладають в державні банки, а де віддача? Скільки десятків мільярдів вкладено, і яка ефективність. Це все потрібно міняти, і за це взялися.
Я не ідеалізую дії сьогоднішнього керівництва Національного банку, але ми для цього маємо професійний майданчик для розмов. Я маю честь представляти Незалежну асоціацію банків. Ми знаходимо можливість, ми сперечаємося, але ми сперечаємося професійно, сперечаємося щодо предмета, щодо інструкції, щодо постанови, щодо методології – ми говоримо, що неправильно і несвоєчасно. І покращуємо якість тих документів, які приймає Національний банк. Намагаємося шукати не місце для подвигу шляхом боротьби, а місце для виконання своїх функцій: як допомогти банкам і створити нормальні умови для роботи.
Загалом, що турбує і впливає на розвиток банківського сектора, – це дуже повільні темпи впровадження структурних реформ. Економіка: великі, середні, малі підприємства не стають здоровішими.
Щоб змінити ситуацію, потрібен діючий механізм фінансової реструктуризації, ухвалення законопроектів щодо посилення захисту прав кредиторів і ліквідація корупції в правоохоронних органах, судах, що дозволить відновити довіру. Сьогодні ніхто не поспішає кредитувати. Не відкриваються підприємства і не розвивається бізнес.
У нас в країні всі займаються Міжнародним валютним фондом, а хто у нас займається роботою зі Світовим банком, з Європейським банком реконструкції та розвитку, з Європейським інвестиційним банком, з Японським банком? Але ж ці гроші можуть піти на підтримку структурних реформ – це розвиток інфраструктури: дороги, лінії електропередач, порти тощо.
Але все це тягне за собою інші витрати на: метал, цемент, робочу силу, це виплата заробітної плати, це підвищення внутрішнього попиту. Не можемо ми скорочувати внутрішнє споживання і розраховувати на розвиток економіки за рахунок зростання експорту. Необхідно розвивати свій ринок не за рахунок емісійних грошей або кредитів, які не повернуться, – це шлях в нікуди.
Ці реформи або відсутність реформ призводить до того, що немає точок зростання, що немає можливості для кредитування. Якщо подивитися на інституційну спроможність української влади виконувати функції, які покладені на них нашим народом, – вони їм не відповідають.
Діагностичне обстеження 20 найбільших банків показало, що фінустанови часто переоцінювали фінансову спроможність позичальників і зволікали з визнанням активів проблемними. Не так давно НБУ порадував новиною про те, що змінюється підхід до оцінки банками кредитного ризику. Як документ вплине на темпи зростання кредитування? Чи зменшиться після його запровадження коло потенційних позичальників банків? Якщо так, то наскільки? І за рахунок яких категорій позичальників?
Розумієте, кожен банк і без цього документа, ґрунтуючись на своєму підході, визначив для себе, кого він буде кредитувати, а кого ні. Найголовніше, щоб результат реалізації цієї постанови масово не призвів до докапіталізації банків.
З осені постанова буде працювати в тестовому режимі, тому нам (банкам. – Ред.) дуже важливо підходити до наповнення інформації на підставі нової постанови.
Не потрібно йти в бік, не потрібно десь лукавити. До грудня місяця нам потрібно визначити, наскільки об’єктивний документ, наскільки прогресивний, якщо є якісь виклики і ризики, ми повинні їх ідентифікувати і обговорити з НБУ, за потреби – і з МВФ.
Дуже важливо зараз для всіх банків працювати з регулятором для того, щоб дана система запобігла в майбутньому виникненню різних стресових ситуацій. Адже дана методологія існує не для того, щоб банки раз на два-три роки проводили стрес-тести, а навпаки – зменшила.
Безпосередньо від цієї методології не залежить поліпшення кредитування, буде зростати якість оцінювання кредитного ризику активів банків, а також вимоги до оцінювання фінансового стану позичальників.
Кредитування збільшитися за рахунок вирішення питань заборгованості попередніх періодів, реструктуризації наших позичальників і т. д.
З 2008 року банки вже в четвертий раз збільшують капітал. А хто за той час з корпоративних клієнтів, позичальників збільшував капітал? Вони тільки брали кредити і за рахунок неякісного, непрозорого закону про трансферне ціноутворення частину прибутку залишали в інших юрисдикціях, не повертали в Україну. За тої чи іншої методології їх можна розглядати, як надійного позичальника?
Збільшення рівня кредитування залежить не тільки від комерційних банків, вони виконали всі свої внутрішні вправи: вони збільшили капітал, у них є ліквідність, все є. Та все одно відбувається “біг на місці”. Але щоб вийти на дистанцію, наші партнери, клієнти також повинні бути до цього готові.
Якщо вони (партнери. – Ред.) розраховують всі проблеми вирішувати за рахунок позикових коштів – так не вийде. Вони повинні або власний капітал збільшувати, або залучати інвесторів. Чому я раніше заговорив про структурні реформи, тому що рівень корпоративної культури, рівень корпоративного управління буде визначати, прийде до нього інвестор чи ні.
Структурні реформи – шлях до збільшення кредитування економіки. Єдиний і ефективний ресурс оздоровлення економіки – інвестиційні, структурні кредити міжнародних фінансових організацій.
Для великих банків викликом досі лишається кредитування пов’язаних осіб. Виведені з ринку великі банки мали нечистий банківський бізнес – збирали гроші з ринку і віддавали своїм підприємствам. Чи будемо ми спостерігати таке в майбутньому?
Це було завжди, і, знову-таки, роль попередніх правлінь і керівництв Національного банку в тому, що вони дозволили довести це до таких масштабів.
Зараз Національний банк проводить велику роботу щодо поліпшення банківського нагляду. Всі ці дії проводяться не для того, щоб фіксувати недоліки, а для того, щоб їх не допускати в майбутньому. Я вірю, що таких випадків ми не будемо спостерігати в майбутньому. Але зараз найголовніше, для тих банків, всередині яких вже визначили рівень кредитування пов’язаних осіб, – виконати програму, яка розтягнута на три роки, коли у фінустанов є два шляхи: перший – банк погашає кредити, видані раніше, друге – якщо банк не погашає, то формує резерви і збільшує капітал.
Ну, або ж третій, не дуже позитивний варіант…
Абсолютно вірно.
Національний банк вкотре порадував новиною про зниження облікової ставки з 18% до 16,5%. Передбачається, що таке зниження зменшить доходи банків від купівлі депозитних сертифікатів НБУ, підвищить їх інтерес до держоблігацій. Однак кредитні ставки для бізнесу підуть вниз тільки разом з відсотками за депозитами. Як ви вважаєте, коли це може статися?
Національний банк підштовхує: “Банки, подумайте, як кредитувати економіку!” Ставки за депозитами будуть також зменшуватися. Депозитні ставки завжди були сумірні з темпами інфляції в країні.
Я завжди пояснюю: банки повинні займатися собою з огляду на макроекономічну ситуацію, формувати ціни на грошові ресурси, в тому числі й на депозити.
Чи не нормально, що проблемні банки завищують ставки за депозитами на ринку. Це як загальна температура по лікарні – окремого хворого все одно лихоманить.
Ставка залежить не тільки від макроекономічного стану, а також від фінансового стану якісного забезпечення позичальника.
Процентна ставка не стільки фіксує стан фінансового ринку на сьогоднішній день, скільки оцінює майбутні ризики.
Всю процедуру докапіталізації до 120 млн грн не змогли пройти до 17 червня 5 банків. Національний банк зазначив, що ці фінансові установи можуть бути визнані проблемними. Скільки з них підпадуть під санкції? Від чого чи від кого це залежить?
В першу чергу, це залежить від власників банку. Власники повинні запропонувати чисті, легальні гроші, з яких сплачено податки.
Крім грошей також банк повинен мати бачення своєї бізнес-моделі розвитку. Якщо акціонер внесе гроші в банк, але при цьому не розуміє, як надалі буде працювати його структура, то таким фінустановам потрібно на “кішках тренуватися”.
Це говорить про те, що не всі власники зможуть або зуміють скористатися своїм правом, яке їм було надано Нацбанком.
А чи відомо вам, скільки банків змогли позбутися статусу “проблемний”?
Я знаю, що зараз проходять зустрічі, деякі просять сприяння у Національного банку. Не всі в рівній мірі готові працювати з регулятором, структурно відповідати на всі запити. Тут вже відповідальність кожного банку і банківська таємниця не дозволяє відкрити інформацію.
Ось чому погано відбувається процес злиття? Тому що не всі готові відверто розповісти про стан тієї частини активу, яка вирішує питання об’єднання. А як домовитися, якщо немає відвертості на початку шляху?
Які ще причини підштовхують банки до статусу “проблемний”?
В першу чергу – неналежний рівень роботи з оцінювання прийняття ризиків. Часто говорять, що в малих банків велика загроза проблемності, тому що стиль і культура корпоративного управління – це недешеве задоволення. І далеко не кожен маленький банк може собі таке дозволити: наглядова рада, незалежні директори та функціонування наглядової ради з розподілом відповідальності.
Все, що пов’язано з ризик-менеджментом: якість, IT-технології та протистояння кіберзлочинності – все це коштує недешево, і не всі банки можуть собі це дозволити.
Ще жоден банкір не був притягнутий до кримінальної відповідальності за доведення банку до банкрутства. Чому правоохоронні органи виявляють слабкість в цьому питанні?
Корупція. Іншої відповіді ні для вас, ні для себе я знайти не можу. Дійсно, притягнення банкірів до відповідальності дуже сильно підвищило б рівень довіри суспільства і населення до банківської системи.
Замість того щоб залучати топ-менеджмент до відповідальності, ми бачимо, як банкіри банків-банкрутів кочують з одного робочого місця на інше. Останній приклад – 21 червня екс-голова правління “Юнісону” Олександр Глущенко став заступником голови правління “ТАСкомбанку”, а 30 червня екс-заступник голови правління “Юнісону” Дмитро Яковлєв обійняв аналогічну посаду в банку “Форвард”.
Я думаю, що НБУ ці кандидатури затверджує, виходячи з їхньої ділової репутації. В кожному окремому випадку регулятор повинен розглянути і зробити свій висновок.
Ми за те, щоб ті, хто мав відношення до непрозорих оборудок, намагалися реалізувати себе в інших місцях. Очищатися повинен не тільки сам банківський сектор, а і його кадровий склад. Без цього довіри не буде.
Судячи із ситуації в “Юнісоні”, виходить, що не завжди, коли банк виведений через непрозору структуру власності, голова правління несе за це відповідальність?
Не завжди, але я це об’єдную в поняття “корпоративна культура”: наглядова рада, управління, внутрішній аудит, який має звітувати перед наглядовою радою.
Ми в НАБУ хочемо створити певну систему, де банки могли б обмінюватися інформацією. На ринку є моменти, коли людина звільняється без будь-яких наслідків і пізніше претендує на роботу в іншому банку. Розуміючи, що є закритість інформації, особистих даних тощо, в НАБУ працюємо над тим, щоб убезпечити систему.
Спілкувалася Юлія Кузнецова
За матеріалами:
Finance.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас