495
Заплатити Коломойському: торг за контроль над «Укрнафтою» триває
— Енергетика
Загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», заплановані на 7 липня, можуть не відбутися. Про це офіційно повідомила прес-служба головного акціонера – НАК «Нафтогаз України», після того як 22 червня акціонери не змогли провести засідання наглядової ради. Кворум не зібрався.
Один із членів наглядової ради – Ігор Коломойський – хоч і перебував у Києві, на засідання не прийшов. У цей час він разом з екс-прем’єром Яценюком був у Арсена Авакова в будівлі МВС. Члени наглядової ради повинні були схвалити низку рішень з питань, винесених на загальні збори акціонерів: зміна наглядової ради, вибір аудитора для спецперевірки щодо дебіторської та кредиторської заборгованості за 2015 рік, і найголовніше – фінансове оздоровлення і план досудової санації компанії.
Ситуація, яка сьогодні склалася навколо «Укрнафти», – це певний виклик нинішньому керівництву «Нафтогазу», керівникам Фіскальної служби та уряду Гройсмана. Їм доводиться брати відповідальність за популістську політику попередньої влади. Поки що вони не наважуються це зробити, тому що приклад «Укрнафти» можуть наслідувати й інші компанії. Але, якщо все залишити як є, Україна може втратити свою єдину нафтову компанію, що забезпечує 20% ринку нафтопродуктів.
Шлейф проблем
У вересні 2015 року, коли Марк Роллінс очолив «Укрнафту», у компанії вже були проблеми: податкові борги в розмірі майже 9 млрд гривень і судові тяжби з «Нафтогазом України» за газ, який вилучався у компанії з 2006-го до 2012 р. на потреби населення. Загалом близько 10,6 млрд куб. м. Проблеми накопичувалися роками.
Рішення про продаж всього газу власного видобутку НАК «Нафтогаз України» за ціною, що визначається НКРЕ, було ухвалено урядом Юрія Єханурова 9 червня 2006 р. (постанова КМ № 813). У 2006 році в «Укрнафти» «забрали» 2 млрд куб. м газу. У наступні роки обсяги були набагато меншими, тому що компанія зорієнтувалася і знайшла лазівку в документі Кабміну: стала оформляти свій газ як «технологічний і для власних виробничих потреб», поставляючи його на промислові підприємства, підконтрольні групі «Приват». У підсумку разом з нафтою компанія стала торгувати хімічними добривами, феросплавами, металом.
Практично з 2006 року юристи «Укрнафти» судилися з «Нафтогазом» і урядом України. До речі, судилися й інші компанії, на яких поширювалася дія постанови КМ, і вигравали суди. Марк Роллінс насамперед вивчив всі правові та законодавчі норми, за якими працювала «Укрнафта». І в листопаді 2015 року повідомив журналістам, що підтримує всі дії попереднього керівництва компанії в цьому питанні, зазначивши, що бартерні операції з хімдобривами і металом приносили компанії прибуток.
Таємна угода
Крім НАК «Нафтогаз України», акціонерами «Укрнафти» є і приватні компанії, інтереси яких уряд Єханурова проігнорував. Наступні уряди теж не скасували це рішення, хоча судові тяжби тривали. «Укрнафта» кілька років не проводила зборів акціонерів і не розподіляла дивіденди, 50% яких належало державі.
Замість цього в січні 2010-го прем’єр Тимошенко схвалила якийсь договір «про взаєморозуміння та співробітництво» між акціонерами «Укрнафти». З боку держави договір підписав голова НАКу Олег Дубина, з боку міноритарних акціонерів – чотири офшорні компанії: Littop Enterprises Ltd, Bridgemоnt Ventures Ltd, Bordo Management Ltd і Ballioti Enterprises Ltd, пов’язані з групою «Приват». З одинадцяти членів спостережної ради люди Ігоря Коломойського отримали право призначати п’ять, при цьому кворум – вісім. Також вони отримали право призначати свого голову правління. А всі суперечки повинні вирішуватися в Лондонському міжнародному арбітражі. Фактично, група «Приват» отримала єдину українську нафтову компанію в повне одноосібне володіння. Якщо підняти відповідні архіви Кабміну, можна побачити там підпис Юлії Тимошенко.
Лише на початку 2015-го, під величезним тиском і з великим скандалом державі вдалося повернути контроль над «Укрнафтою». А в травні 2015 року три компанії – фігуранти договору «про взаєморозуміння», Littop Enterprises Ltd, Bridgemоnt Ventures Ltd і Bordo Management Ltd, подали в суд на Україну, щоправда, у Стокгольмський арбітраж. Загальна сума позову – $4,67 млрд. Вона включає $2,063 млрд, розраховані як втрата дивідендів, $0,932 млрд – як штрафні санкції, і $1,679 млрд – як втрата вартості акцій.
Податкові борги в «Укрнафті» пояснюють тим, що вилучення у неї газу за неринковими цінами не давало можливості повноцінно розвиватися і платити всі податки. Про технічний і виробничий стан компанії треба говорити окремо. І, схоже, в «Нафтогазі України» про цей стан знають і нарешті зрозуміли, що загрози міноритарних акціонерів цілком серйозні. З таким ставленням до бізнесу і таємними домовленостями Україна може програти суд.
Гроші або газ
Останній раз наглядова рада збиралася 24 травня, і там вже велася більш-менш предметна розмова про те, яким чином НАК «Нафтогаз» буде повертати газ «Укрнафті» і як розібратися з податковими боргами. Ще в лютому ц. р. Марк Роллінс говорив, що незалежні аудитори підрахували вартість газу, який був відібраний в «Укрнафти», за трьома методиками. Найбільша сума склала 50 млрд гривень.
Однак на травневому засіданні йшлося про суму в 3,8 млрд гривень, тобто за ціною, встановленою НКРЕ. Цими грошима планується погашати податковий борг протягом 2016 року. Крім того, рівно таку ж суму міноритарні акціонери пообіцяли витребувати у боржників, які закуповували нафту в компанії у першій половині 2015-го. Загальна сума дебіторської заборгованості перевищує 13 млрд гривень, але чомусь найбільших боржників ні акціонерам, ані нинішньому керівництву «Укрнафти» знайти не вдалося. Всі ці умови прописано в плані санації, який прес-служба компанії офіційно оголосила лише через місяць, 22 червня.
«Основні елементи плану включають: проекції грошових потоків для погашення податкового боргу згідно з показниками роботи компанії в майбутньому; грошову виплату в розмірі 3,8 млрд гривень щодо частини 11 млрд куб. м природного газу, які «Укрнафта» видобула і передала «Укртрансгазу» в період з 2006 до 2012 р.; погашення заборгованості інших боржників на рівну суму», – йдеться в прес-релізі.
Недарма в повідомленні прес-служби йдеться про грошову виплату «щодо частини 11 млрд куб. м газу». Річ у тім, що податковий борг, який залишився з 2017 року, компанія готова погашати протягом трьох років за рахунок прибутку від роботи. Але, за іншою інформацією, керівництво не проти відразу погасити податкові борги за рахунок передачі ДФС 2 млрд кубометрів газу, які були вилучені у компанії в 2006 році, та юристи відсудили їх у 2012-му. 7 червня судовий виконавець під ПАТ «Укртрансгаз» навіть зачитав виконавчий лист про повернення цього газу. Однак в НАКу категорично відмовилися визнавати документ. І Марк Роллінс мав дуже неприємну розмову на підвищених тонах як з Ігорем Коломойським, так і з головою НАКу Андрієм Коболєвим.
Дилема для Гройсмана
На засіданні наглядової ради «Укрнафти», що так і не відбулося, питання «повертати чи не повертати» газ вже не піднімали. Представники зацікавлених сторін в основному обговорювали форму повернення цього боргу. Згідно з офіційним повідомленням НАКу, «Нафтогаз України» наполягав, зокрема, на включенні в план санації зобов’язання правління «Укрнафти» припинити дії, спрямовані на стягнення в натуральній формі 10,62 млрд куб. м природного газу, який був спожитий населенням України протягом 2006-2012 років, передбачивши розрахунки за такий газ «Нафтогазом України» у грошовій формі».
«Грошові розрахунки за газ, видобутий «Укрнафтою» і використаний населенням України, є єдиною цивілізованою формою розрахунків за газ, який «Укрнафта» зобов’язана була передавати для задоволення потреб населення», – заявив після невдалого засідання голова правління «Нафтогазу України» Андрій Коболєв.
«Умови санації, запропоновані менеджментом «Укрнафти», разом з пропозиціями «Нафтогазу України» спрямовані на збереження найбільшої нафтовидобувної компанії України і зняття юридичних протиріч, які за останні 10 років унеможливлювали залучення іноземних інвестицій, модернізацію виробництва та розвиток підприємства. Дані умови зараз розглядаються Кабінетом міністрів України», – йдеться в офіційному повідомленні НАКу.
Сьогодні «нафтовий м’яч» – на полі Кабінету міністрів, прем’єру Володимиру Гройсману слід знайти аргументи, щоб переконати інших членів уряду фактично «виплатити» олігархові Коломойському компенсацію за популістські рішення попередніх урядів. Зі свого боку, дії міноритарних акціонерів, зокрема, зрив засідання наглядової ради, дуже схожі на своєрідний шантаж. Ігор Коломойський заявив, що напередодні судового слухання в Стокгольмі участь у засіданні наглядової ради могла б підірвати їхні позиції. Складно оцінювати правдивість цієї інформації. А ось те, що без проведення загальних зборів акціонерів «Укрнафта» може взагалі зупинити роботу, – факт.
Дієвий прецедент
Більш того, ситуація з «Укрнафтою» стала певним прецедентом. Спеціалізована антикорупційна прокуратура розкрила схему розкрадання газу і грошових коштів в «Укргазвидобуванні» через роботу підприємств спільної діяльності. Три таких підприємства, теж з податковими боргами, належать народному депутату Олександру Онищенку. Найближчим часом парламент має вирішити питання про зняття з нього недоторканності.
Тим часом Онищенко вже встиг публічно заявити, що готовий погасити податкові борги в 1,5 млрд гривень, коли «Укргазвидобування» виплатить йому 2 млрд гривень за ті інвестиції, які його компанії зробили в процесі роботи. І, нібито, переговори про це вже тривають. ПАТ «Укргазвидобування» через прес-службу так само – публічно – спростувала слова Онищенка.
«ПАТ «Укргазвидобування» не вело переговорів ні з Олександром Онищенком, ні з ТОВ «Карпатнадраінвест», ТОВ «НадраГеоцентр», ТОВ «ХАС», які працюють за договорами спільної діяльності, щодо викупу цих товариств. «Укргазвидобування» не має і не мала ніяких зобов’язань за таким викупом», – заявила Олена Кобець, директор ПАТ «Укргазвидобування» з правових питань.
У повідомленні йдеться, що «Укргазвидобування» вимагала від представників цих товариств пояснення причин невиконання ними планових показників видобутку вуглеводнів, і наполягала на необхідності своєчасного виконання операторами спільної діяльності своїх зобов’язань, включаючи податкові. Але до позитивних зрушень ці переговори не призвели. Не було знайдено і способу позасудового завершення дії договорів про спільну діяльність та повернення свердловин ПАТ «Укргазвидобування».
Ніхто не знає, які офшорні компанії можуть з’явитися і які ще «таємні угоди» знайдуться в архівах Кабміну. Проте можна впевнено стверджувати: ситуація навколо державних видобувних компаній має тенденцію до погіршення.
Інна Коваль
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
