333
Курс початківця-космополіта: Як деофшоризація впливає на банки
— Кредит&Депозит
В Україні оголошено курс на деофшоризацію. Особливої пікантності цьому починанню додає той факт, що його було озвучено майже відразу після того, як у фінансовому світі розгорівся скандал навколо так званих «панамських документів», фігурантом яких опинився і український президент Петро Порошенко. «Я планую презентувати серйозні реформи, які можуть унеможливити використання офшорних компаній і офшорних рахунків в Україні. Це буде наступним серйозним кроком у моїй програмі реформ», – заявив Порошенко на початку квітня.
Таке прагнення виявляє не тільки українська влада. Вчора стало відомо, що американські правоохоронці ініціювали глобальне розслідування причетності банківських структур до відмивання грошей: органи фінансового нагляду штату Нью-Йорк дали запит на інформацію у 13 міжнародних фінансових інститутів. Банкам потрібно передати американській владі дані про телефонні контакти, листування та фінансові транзакції, котрі проходили через панамську компанію Mossack Fonseca, яка опинилася в центрі нещодавнього офшорного скандалу.
Наскільки тісно сплетені у своїй діяльності банки й офшори, як «мода на деофшоризацію» може торкнутися українських фінансових установ і на що очікують у зв’язку з цим представники вітчизняного фінсектору та бізнесмени, розбирався Forbes.
Активна боротьба за прозорість капіталів почалася ще в 1990-х і розцвіла на тлі міжнародної економічної кризи, яка стартувала 2007 року в США. Деякі експерти схиляються до думки, що більшість зусиль з боротьби з офшорами є за своєю суттю конкуренцією між самими податковими гаванями. Наприклад, до чорного списку офшорних зон, що відмовляються співпрацювати в обміні інформацією, який веде Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), свого часу не входили країни-засновники самої організації: Швейцарія, Люксембург, Великобританія. Але при цьому претензії висували до Монако, Ліхтенштейну, Андорри, Маршаллових островів тощо.
Навіть в Україні, що цілком залежить від зовнішніх правил правил гри на ринку капіталу, списки офшорних зон змінювалися залежно від уподобань провладної еліти. Той же Кіпр то вносили, то прибирали з переліку країн, які офіційно вважають офшорами. Під егідою боротьби зі схемами «оптимізації оподаткування» ухвалювали й ухвалюють закони, вигідні тим чи іншим юрисдикціям.
«Багато молодих країни роблять офшорну обмовку. У першому варіанті податкового законодавства України була обмовка, що на 10 років ми можемо створювати на нашій території офшорні компанії», – розповідав в інтерв’ю Forbes нині покійний президент страхової компанії «Лемма» Сергій Чернишов.
При цьому, на його переконання, «найсмачніший» період перерозподілу грошових потоків в СНД Україна пропустила, «оскільки слухала рекомендації волонтерів із фондів, які приїхали її консультувати», і країні, отже, нав’язали модель споживчого ринку.
Як взаємодіють банки й офшори
Існує кілька моделей взаємодії між фінансовими установами та офшорами. За однією з них, банки в боротьбі за прозорість і право контролювати потоки капіталів відіграють роль посередників, які, згідно з міжнародними законами і вимогам FATF, мають моніторити операції клієнтів і забезпечувати так званий контроль на місцях. «Банківська система є основним провідником тиску на офшори. Тому що вона повинна перевіряти всю інформацію про клієнтів і передавати її в наглядові органи. Це відбувається в усьому світі: повсюдно банки є основними шестернями, які обертають колесо деофшоризації, поліпшення обміну інформацією», – пояснює керівник юридичної практики EY Володимир Котенко.
Проте український бізнес найчастіше шукає в офшорах можливості для захисту прав власності. «Якщо буде розв’язано всі питання права власності, якщо буде налагоджено нормальну роботу судової системи та правоохоронних органів, а процеси злиття і поглинання буде відрегульовано, то ніхто не намагатиметься тримати активи в інших юрисдикціях. Основне питання – недовіра», – вважає екс-член ради НБУ і голова ради Незалежної асоціації банків України НАБУ Роман Шпек.
Сьогодні на фінансовому ринку закінчується процес так званого розкриття власників банків. І якщо раніше кінцевими бенефіціарами тієї чи іншої банківської установи за відкритими даними могли значитися офшорні компанії чи підставні особи-нерезиденти (або резиденти фізособи), то тепер НБУ вимагає повного розкриття інформації щодо власників кожного з банків.
Голова компанії «Рубаненко і партнери», керівник групи експертів Спілки податкових консультантів Людмила Рубаненко уточнює, що офшори спрямовані на скритність капіталу і його походження, тоді як безпеку капіталу забезпечують реальні структури, банки та інвестиційні фонди. «Зберегти капітал, заплативши трохи більше податків, погодиться будь-який бізнес. Тоді як офшор приховує власника, але ніяк не забезпечує збереження капіталу», – впевнена вона.
Крім того, українські інвестори завжди використовували офшори для придбання українського зовнішнього боргу. «Через офшор можна купити державні цінні папери, облігації зовнішньої позики чи євробонди будь-якого емітента, наприклад держбанків під 12% річних», – розповідає банкір Андрій Оністрат.
Йдеться також про заробіток на євробондах мегавеликих банків, як-от ПУМБ, «Приват», Ощадбанк, Укрексімбанк. Під час політичних і економічних потрясінь, наприклад зміни уряду в країні, на таких паперах зовнішнього боргу можна отримати до 60% (!) річних у валюті.
За оцінками Оністрата, у країні є від 200 до 1000 таких кінцевих інвесторів, у яких є рахунки в офшорах і які через них заробляють на зовнішньому боргу України. Банки в цій ситуації виступають агентами, що забезпечують такі транзакції.
Гра на випередження
Що виграють або втратять банки від нинішньої кампанії з деофшоризації? На прикладі боротьби за прозорість транзакцій, відповідно до нових редакцій закону про боротьбу з легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом, які набули чинності в лютому 2015 року, можна сказати таке. Поки що офіційно більшість вимог закону є умовними і виконуються банками залежно від їхньої доброї волі. Наприклад, перевірки списків так званих «політично ефективних осіб» банки проводять повністю на свій розсуд, тому що самі списки не затверджено на рівні держави, НБУ, Фінмоніторингу.
Із цього випливає, що вимоги щодо боротьби з офшорами виконуватимуться досить умовно і торкнуться вони слабких юрисдикцій, які не зможуть відстояти свої права. «Ніхто не заборонятиме на хвилі боротьби з офшорами BVI – Британські Віргінські Острови», – іронізує один зі співрозмовників Forbes. Саму таку боротьбу більшість банкірів називають косметичною і такою, що належить радше до популістських дій – поряд з оголошеною раніше деолігархізацією.
Уже є підстави говорити про вихід значної частини транзакцій у «сіру зону», контролювати яку державні регулятори не можуть. Тоді як банки цілком здатні залишатися посередниками між цією «сірою» економікою та офіційними потоками капіталу
Тим часом банківське лобі може скористатися інформаційною хвилею, яка створилася сьогодні, для скасування валютних обмежень. «Усі люди, які не пропонують змінювати валютне регулювання, але говорять про боротьбу з офшорами, – популісти. Тест на популізм – наявність або відсутність пропозицій щодо зміни валютного контролю», – каже один з експертів Forbes на правах анонімності.
Тим часом банківське лобі може скористатися інформаційною хвилею, яка створилася сьогодні, для скасування валютних обмежень. «Усі люди, які не пропонують змінювати валютне регулювання, але говорять про боротьбу з офшорами, – популісти. Тест на популізм – наявність або відсутність пропозицій щодо зміни валютного контролю», – каже один з експертів Forbes на правах анонімності.
Також на тлі заяв про боротьбу з офшорами може бути відкоректовано тарифи щодо роботи з тими чи іншими юрисдикціями. У разі ж відчутного посилення тиску на рух капіталу між інтернаціональними структурами буде винайдено нові схеми з приховування капіталу.
З огляду на активний розвиток у світі p2p-транзакцій, які відбуваються між рахунками двох осіб, уже є підстави говорити про вихід значної частини транзакцій у «сіру зону», контролювати яку державні регулятори не можуть. Тоді як банки цілком здатні залишатися посередниками між цією «сірою» економікою та офіційними потоками капіталу, підзвітними фінансовому моніторингу та іншим наглядовим системам.
Маргарита Ормоцадзе
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
