747
Знову за своє: Рада провалила закон про реструктуризацію валютних кредитів
— Кредит&Депозит
Незважаючи на те що проблему валютних позичальників парламентарії порушують із завидною регулярністю, депутати знову не змогли знайти консенсус і проголосувати за законопроект, який цю проблему частково б розв’язав. До зали виносили два законопроекти. Один авторства Кабміну – № 4004, другий від депутатів Олександра Вілкула та Дениса Дзензерського – № 4004–1. Обидва відправили на доопрацювання.
Вчора Верховна рада вкотре частково довела свою недієздатність. Розпочата хвиля девальвації 2014-го і фактична відмова регулятора контролювати курс національної валюти знову загострили проблему валютних позичальників. Українська влада намагалася розв’язати цю проблему на законодавчому рівні, однак з огляду на кількість спроб, зроблених парламентом 8-го скликання, причин для оптимізму у позичальників поки що немає.
Не підтримавши жоден із двох законопроектів про реструктуризацію валютних кредитів, 276 депутатів проголосували за повернення обох документів до фінансового комітету парламенту на доопрацювання. У комітеті було проведено кілька засідань робочої групи. «В результаті обробки сотень зауважень сформували пакет пропозицій, які б дозволили суттєво доопрацювати один із двох проектів. Мовиться про вдосконалення практично всіх важливих властивостей: й уточнення визначення єдиного житла, й обмеження за площею, і за відсотками списання, і впровадження принципу «ключі на стіл», а також щодо багатьох інших», – написав на своїй сторінці у Facebook глава фінансового комітету ВР Сергій Рибалка.
За його словами, тепер комітет повинен доопрацювати проект таким чином, щоб отримати підтримку в сесійній залі, підпис президента, і щоб закон був виконаний на практиці. «Потрібно, нарешті, прийняти реалістичний компромісний законопроект. Більше двох років НБУ, уряд і український парламент не можуть допомогти людям, які через скажену девальвації гривні потрапили у кредитне рабство. Люди продовжують втрачати житло, місяцями стоять під Нацбанком і Верховною радою. А шукати компроміс ніхто не хоче», – констатував Рибалка.
Варто зазначити, що спочатку МВФ виступав проти імперативного втручання законодавця у відносини банків і позичальників. «Фактично сама проблема реструктуризації валютних кредитів була створена винесенням цього питання в парламент ще під час минулої кризи. Після нового витка кризи і стрибка готівкового курсу влада знову вирішила попіаритися на цьому неоднозначному питанні, яке у такому форматі або не має взагалі рішення, або – тільки погані рішення», – впевнений фінансовий аналітик Іван Угляниця.
Його аргументи цілком переконливі: «Як законодавчо визначити, хто є заможним, а хто малозабезпеченим? Кому реструктурувати, а кому ні? У кого житло є єдиним для проживання, а в кого – для інвестиції? Який метраж житла дозволений для цілей такої «реструктуризації»? І чому тоді не можуть реструктуруватися іпотечні кредити у гривні? Чим гірші ці позичальники? І чому тільки іпотека? Чому не автокредити, або кредити на освіту, скажімо?», – перелічує Угляниця запитання, що стали риторичними в контексті розгляду подібних законопроектів.
За його словами, вже сама спроба прямо регулювати відносини між позичальником і кредитором у вигляді якихось прямих директив створила на ринку мотивацію до неповернення таких кредитів і припинення обслуговування навіть серед тих, хто до цього обслуговував займи.
НБУ, у свою чергу, розраховував, що в Україні буде працювати «меморандум», який деякі банки навіть встигли підписати. Але потім він усе-таки зумів переконати Фонд у необхідності врегулювання питання на законодавчому рівні.
Суть законопроекту Кабміну полягала в тому, щоб провести реструктуризацію насамперед для тих позичальників, у яких в іпотеці – єдине житло. Його підтримували Нацбанк і практично вся банківська спільнота.
Що ж до законопроекту депутатів, то він передбачав реструктуризацію всіх споживчих валютних кредитів. Одного разу подібний законопроект вже довелося ветувати президенту Петру Порошенку. Подібні документи не стільки дозволяють валютним позичальникам звільнитися від «кредитного рабства», скільки, навпаки, відсувають можливе реальне розв’язання цієї проблеми. «Основна складність, крім звичайних економічних аргументів – популістські. Проект цього закону підтримали НАБУ й банки. Деякі працюють уже за програмами. А більшість валютних позичальників хочуть курс навіть не 8, а 5 гривень. У результаті страждають ті, хто міг би скористатися реструктуризацією. Багато банків не можуть повною мірою вирішити питання очищення кредитних портфелів. Насправді програють усі, відтягуючи й ускладнюючи це питання», – вважає голова правління Комерційного індустріального банку Вадим Березовик.
Єгор Перелигін, директор фінансового департаменту Unison Bank, вважає, що суть проблеми – в складній політичній ситуації і соціальній напруженості в країні, яка стрімко зростає під тиском макроекономічної дестабілізації і фінансово-монетарних шоків. «У такій ситуації – абсолютна більшість політиків просто не зацікавлені у вольових і складних рішеннях, які можуть зробити пролом в їхньому політичному рейтингу. При цьому, ще більша кількість політиків і «державних апаратників» зайняті шаховими боями і позиційними маневрами», – говорить він.
Разом з тим, вирішення питання реструктуризації валютних кредитів могло б пожвавити банківський сектор і знизити тиск як на бізнес з «живими» операційними моделями, так і на звичайних позичальників-фізичних осіб. «Біда в тому, що соціально-політичне середовище і далі буде підривати подібні законопроекти, які потрібні для відновлення економічної активності в країні», – вказує Перелигін.
Втім, навіть якщо б влада не керувалися виключно популістськими мотивами, оптимального вирішення даної проблеми в горизонті кількох найближчих років не видно. «Цю проблему [валютних кредитів] не розв’язала жодна держава, яка її порушила – приклади сусідніх Польщі та Угорщини говорять про це красномовно. До того ж, за час, що минув із минулої кризи, переважну частину таких кредитів банки вже самі списали за рахунок свого капіталу або знайшли взаємовигідне рішення з позичальником щодо реструктуризації. Замість розв’язання реальних проблем із відсутньою системою правосуддя, влада створює нову, і ускладнює її своїми діями, а точніше, імітацією дій. Створення проблеми й імітація її розв’язання – улюблений національний «спорт» державного значення», – резюмує Угляниця.
Олександр Мойсеєнко, Ольга Левкович
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
