2010
Як вбити свій банк за три дні і звинуватити в цьому НБУ
— Кредит&Депозит
“Банк Хрещатик збанкрутував через дії НБУ”, “Хрещатик збанкрутили по команді Гонтаревої”, “Нацбанк знищив банк “Хрещатик” – це всього лише невелика частина заголовків, якими вчора рясніли багато ЗМІ, цитуючи політиків.
Хто перекладає відповідальність за банкрутство “Хрещатика” на Нацбанк? Давайте розберемося – виклавши всю хронологію.
Проблеми в банку “Хрещатик” накопичувалися все минуле десятиліття. Роками банк кредитував своїх акціонерів, і, як ви здогадуєтеся, кредити отримували не комунальні підприємства.
Частка власності Київської міської держадміністрації була розмита до 25%. Фактично за гроші комунальних підприємств і депозити населення девелоперську бізнес-імперію будував інший акціонер – Андрій Іванов.
Банк видавав пов’язаним з ним компаніям кредити під заставу “сміттєвих” паперів. Твердих застав, наприклад, побудованих об’єктів нерухомості девелоперської групи, банк ніколи не отримував.
Інша – а по суті та ж схема виведення грошей – пряма покупка “сміттєвих” облігацій фіктивних компаній- “прокладок”. “Хрещатик” був єдиним покупцем і власником цих “цінних” паперів, їх “ринкова” вартість штучно накручувалася фіктивними котируваннями на біржах.
Більш того, банк нерідко кредитував компанії своїх приватних акціонерів на свідомо невигідних умовах. “Хрещатик” видавав компаніям акціонерів довгі кредити за низькими ставками. Більшість позичальників банку та емітентів цінних паперів, які купував банк “Хрещатик”, ніколи не генерували грошових потоків, достатніх для обслуговування залучених від банку кредитів.
Причому ставки за кредитами найчастіше були нижче, ніж ставки по депозитах, які “Хрещатик” залучав у населення. Іншими словами – банк не заробляв грошей: навпаки, з середини 2014 року одержував процентний збиток, що повністю суперечить всій логіці ведення банківського бізнесу.
Після діагностики банку стало зрозуміло, що більше трьох чвертей кредитно-інвестиційного портфеля “Хрещатика” – або близько 6 млрд гривень – припадали на підприємства, афілійовані з його приватними акціонерами.
Проблема кредитування пов’язаних осіб – не єдина у банку. Крім неї занепокоєння у НБУ викликала і “діра” в капіталі “Хрещатика”. Результати проведеного в 2015 році діагностичного обстеження банку показали, що акціонерам потрібно було збільшити капітал на 4,8 млрд гривень.
Перше, що ми бачили – були потрібні кардинальні зміни всієї бізнес-моделі банку. По суті вона зводилася до залучення депозитів населення і комунальних підприємств і фінансування пов’язаних з акціонерами банку осіб. Банк майже не кредитував фізичних осіб, хоча позиціонував себе, як банк для киян.
Більше року Національний банк настійно вимагав від акціонерів Хрещатика переглянути бізнес-модель банку та покрити ризики додатковим капіталом. У грудні 2015 року після завершення стрес-тестування банку відбулася нарада НБУ з менеджментом і акціонерами, на якій обговорювалися потреби Хрещатика в капіталі.
Позиція НБУ була стандартною: акціонери банку мають почати погашення кредитів пов’язаних компаній і забезпечити докапіталізацію. Ми отримали усне запевнення, що гроші будуть повертатися вже в січні, проте ніяких переконливих кроків зроблено не було.
У якийсь момент ми зітхнули з полегшенням: акціонери банку висловили намір підтримати його і до кінця березня влити в капітал 600 млн гривень. Нас це влаштовувало, адже програма докапіталізації банків розрахована на три роки. Для “латання діри” у них вистачало часу.
Не вистачило, як виявилося, бажання.
В середині березня ми занепокоїлися: почала доходити інформація про конфлікт акціонерів. В цей же час в банку різко скоротилися залишки на рахунках юридичних осіб.
Остаточно ситуація загострилася в останні дні місяця, “Хрещатик” втратив ліквідність – компанії, пов’язані з власниками банку, просто перевели рахунки в інші фінустанови.
КМДА, хвилюючись за гроші своїх підприємств, теж почала перекладати їх рахунки в інші банки.
Гроші з “Хрещатика” виходили, ліквідність різко падала – банк ввів обмеження на проведення платежів. Ми зустрілися з акціонерами і зажадали пояснень того, що відбувається в банку, але чіткої відповіді не отримали.
У понеділок до переведення рахунків додалися операції по виведенню застав і дроблення депозитів, які були здійснені у вихідні дні! Тут вже будь-які переговори стали безглуздими – потрібно було діяти невідкладно.
У вівторок НБУ прийняв рішення про визнання банку неплатоспроможним. У нього в той же день увійшла тимчасова адміністрація, яка усунула від управління банком менеджмент – правління та наглядову раду.
ЗМІ пишуть, що КМДА міг врятувати банк, викупивши частки у інших акціонерів. Але який у цьому сенс? Київ отримав би збитковий банк, кредитний портфель якого майже повністю складається з неповернутих кредитів, в заставі – “сміттєві” облігації.
Тобто киянам, заплати місто навіть одну гривню за банк, Хрещатик в реальності обійшовся б майже в 5 млрд. гривень – ті гроші, які потрібно було внести в капітал, і які місто по суті подарувало б приватним акціонерам колись комунального банку.
Ситуація з “Хрещатиком” унікальна. Зазвичай акціонери до останнього намагаються відстояти свій банк, розробляють плани фінансового оздоровлення, узгоджують їх з нами, просять надати кредит під якісні застави – все для того, щоб банк міг спокійно подолати тимчасові труднощі. Але власники “Хрещатика” і сам банк не зверталися до НБУ з проханням про отримання стабілізаційного кредиту.
Останній раз банк приходив з проханням про підтримку ліквідності на початку лютого і отримав тоді 190 млн гривень тендерного рефінансування під ліквідну заставу у вигляді ОВДП.
Національний банк завжди до останнього намагається врятувати банки. Виняток з цього правила – “схемні” банки, до таких у нас нульова толерантність. Але якщо капітан з помічниками зірвали з корабля найцінніші прилади і втекли на шлюпці – не варто звинувачувати в аварії корабля службу навігації. А саме це зараз намагаються зробити деякі політики і журналісти.
Всі факти з доведення банку до неплатоспроможності будуть зібрані і передані в правоохоронні органи найближчим часом. Ми зробимо все від нас залежне, щоб винні були покарані.
P.S. Найбільшими акціонерами банку на момент введення тимчасової адміністрації були: Андрій Іванов – партнер “Київської інвестиційної групи” – 37,44%, Микола Солдатенко – 24,24% і 25% пакетом акцій володіла Київська міська державна адміністрація.
Катерина Рожкова
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
