1438
Плановий "злив": як панамський скандал змінить "ринок офшорів"
— Казна та Політика
Скандал з витоком даних про клієнтів панамської юридичної компанії, що спеціалізується на реєстрації компаній в низькоподаткових юрисдикціях, не тільки зіпсував репутацію десяткам політиків у всьому світі, але і змусив напружитися бізнес. Можливо, так і було задумано?
Матеріали розслідування Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів (ICIJ) і Центру з дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) викрили понад 140 політиків і високопоставлених чиновників по всьому світу. Але в руки журналістів потрапили не тільки їх дані – постраждали сотні тисяч клієнтів з усього світу. Те, що відбулося показало: ніхто не може почувати себе в безпеці.
За словами Оксани Кнейчук, керівника департаменту міжнародного податкового планування та корпоративного структурування AstapovLawyers, до недавнього часу представники бізнесу і чиновники, активно використовуючи офшорні юрисдикції, перш за все дбали про те, як захистити свої інтереси в разі можливих зловживань з боку номінальних акціонерів або директорів.
Буря в податковому раю
Витік інформації, який стався, безпрецедентний за обсягами, але не перший, нагадує Рустам Вахітов, партнер International Tax Associates B.V. (Нідерланди): спочатку був витік баз з Британських Віргінських островів, потім – з Люксембургу, зараз – з Панами. Експерт впевнений, що це не перша і не остання подія такого роду.
Примітно, що джерелом інформації обсягом в 11,5 млн файлів, яка розкриває діяльність більш ніж 200 тис. компаній, виступила лише одна панамська юридична фірма – Mossack Fonseca. “У кожній же з класичних офшорних юрисдикцій існують десятки так званих зареєстрованих агентів, що зберігають конфіденційну інформацію. Таким чином, недавній масштабний скандал, а також ризик потенційного розголошення інформації від інших агентів можуть внести суттєві корективи в процес створення офшорних структур”, – прогнозує Кнейчук.
Слід очікувати, що документи, необхідні для ідентифікації особи бенефіціара, тепер будуть проходити більш ретельну перевірку з боку самих бенефіціарів, а також їх юристів перед наданням цих документів агентам в острівних юрисдикціях, впевнена Оксана Кнейчук.
“Так, наприклад, можна припустити, що випадки оформлення офшорних компаній безпосередньо на імена представників політичного істеблішменту (а також їх близьких родичів) і інших осіб, зацікавлених в забезпеченні максимального режиму конфіденційності інформації про себе, можуть істотно скоротитися”, – вважає вона.
“Можливо, будуть використовувати довірених осіб, щоб самим не з’являтися в публічних реєстрах. Але в цілому це був досить болючий, хоча і передбачуваний удар по офшорній індустрії”, – підсумував Вахітов.
Ніяк без офшорів
Але юристи і податкові консультанти не вірять в те, що випадок з Mossack Fonseca змусить бізнес зовсім відмовитися від офшорів – компанії вибирають юрисдикції відповідно до своїх потреб.
Offshore Incorporations HK Limited (OIL), юридична компанія, що спеціалізується на реєстрації в “податкових гаванях”, опитала в минулому році 300 гравців ринку на предмет того, як вони бачать майбутнє офшорів. За підсумками було опубліковано дослідження “Offshore 2020 report”, згідно з яким 57% клієнтів збираються використовувати низькоподаткові юрисдикції для управління своїми власними статками, 51% – для управління активами, 40% – для міжнародної торгівлі, третина – для проведення угод злиття і поглинання, 31 % – для приховування власника, і лише 24% – для традиційного податкового планування.
Offshore Incorporations HK Limited (OIL), юридична компанія, що спеціалізується на реєстрації в “податкових гаванях”, опитала в минулому році 300 гравців ринку на предмет того, як вони бачать майбутнє офшорів. За підсумками було опубліковано дослідження “Offshore 2020 report”, згідно з яким 57% клієнтів збираються використовувати низькоподаткові юрисдикції для управління своїми власними статками, 51% – для управління активами, 40% – для міжнародної торгівлі, третина – для проведення угод злиття і поглинання, 31 % – для приховування власника, і лише 24% – для традиційного податкового планування.
Що стосується українського бізнесу, то у нього особливо багато причин використовувати іноземні юрисдикції. Василь Юрманович, старший юрист Integrites, пропонує поділити “офшорні потреби” бізнесу на дві категорії :
Чисто економічні – це інфраструктура, розташування, наявність кваліфікованих співробітників і підрядників, нижчі постійні витрати, доступність субсидій на ведення бізнесу.
Політико-правові – саме вони відіграють провідну роль для інвесторів з України та інших країн, що розвиваються. Як мінімум, переведення права власності за кордон (наприклад, в холдинг) створює додаткові перешкоди для рейдерів.
“Податкове планування – далеко не єдина причина, хоча великий бізнес рідко упускає можливість знизити податковий тягар як при операційній діяльності, так і при продажу бізнесу або залучення партнера. Використання іноземної юрисдикції для холдингової компанії, яка в свою чергу володіє українським бізнесом, відкриває бізнесу інструментарій, не доступний в Україні”, – говорить Володимир Ігонін, радник ЮФ “Василь Кісіль і Партнери”.
Як приклад Ігонін наводить загальноприйняту практику укладення акціонерних договорів для бізнесу, який розвивають кілька партнерів. У таких договорах партнери-акціонери холдингової компанії можуть детально врегулювати свої права і обов’язки в зв’язку з спільним розвитком бізнесу.
Ще однією об’єктивною причиною заснування компанії в іноземній юрисдикції Ігонін називає можливість вирішення спорів в міжнародному арбітражі. “Поки українське правосуддя істотно відстає від очікувань інвесторів. Тому імперативна юрисдикція виключно українських судів може відбити бажання в іноземного інвестора вести бізнес в Україні”, – говорить він. При цьому довіри до вітчизняної судової системи не буде ще довго, прогнозує Тарас Козак, президент інвестиційної групи “Універ”, адже для цього потрібна не тільки реформа, а й десятиліття судової практики.
Крім того, іноземні компанії відкривають доступ до глобальних ринків капіталу, страхування і перестрахування ризиків. Це забезпечує бізнесу більш “довгі” і дешеві гроші для розвитку.
І, звичайно, неоціненний внесок у створення попиту на офшори в середовищі українського бізнесу створив Національний банк України своїм тоталітарним підходом до валютного регулювання. “Щоб українська юрисдикція була придатною для ведення бізнесу, вона повинна бути зручною. Але у нас валютне регулювання не відповідає сучасності, воно навіть не дозволяє виплачувати дивіденди”, – нагадує Тарас Козак.
Обмеження використання іноземної валюти через українські банки і девальвація як основний тренд поведінки гривні з моменту її введення фактично роблять з будь-якої іноземної юрисдикції інструмент для хеджування валютних ризиків, хоч часом і з гіршим сервісом, пояснює Василь Юрмановіч.
“Хороші” та “погані” юрисдикції
Говорячи про офшори, ми найчастіше маємо на увазі класичні “податкові гавані” – це Ангілья, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, острів Гернсі, Джерсі, Беліз, Маврикій, Самоа і Сейшельські острови. Але за останні пару десятків років ситуація сильно змінилася, і “офшори вже не ті”, впевнені експерти.
Згадане дослідження OIL показує, що нове регулювання по-різному впливає на низькоподаткові юрисдикції. Зокрема, до 2020 року п’ятірка найбільш зручних країн буде виглядати зовсім не так як сьогодні:
Гонконг
Сінгапур
Британські Віргінські о-ви
Кайманові о-ви
Сінгапур
Британські Віргінські о-ви
Кайманові о-ви
Сполучені Штати Америки (певні штати, наприклад – Техас).
“Між поняттями “офшор” і “іноземна юрисдикція” не така вже й велика різниця. Навіть в Сполучених Штатах є юрисдикції з дуже м’яким податковим кліматом. Британія пропонує зручні умови для створення холдингів. Лондон – столиця торгівлі облігаціями, Чикаго – металами. Різні країни пропонують різні умови. Інша справа “чорні острови”, на яких взагалі нічого не платиш. Але таких офшорів вже не існує”, – говорить Тарас Козак.
“Між поняттями “офшор” і “іноземна юрисдикція” не така вже й велика різниця. Навіть в Сполучених Штатах є юрисдикції з дуже м’яким податковим кліматом. Британія пропонує зручні умови для створення холдингів. Лондон – столиця торгівлі облігаціями, Чикаго – металами. Різні країни пропонують різні умови. Інша справа “чорні острови”, на яких взагалі нічого не платиш. Але таких офшорів вже не існує”, – говорить Тарас Козак.
Він нагадує, що активна боротьба з відмиванням грошей почалася ще в 2000 році, коли Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей (ФАТФ) опублікувала “чорний список” країн, чиє законодавство не відповідає рекомендаціям. “20 років тому острівні офшори могли не рахуватися ні з ким, але зараз з країнами “чорного списку” вже не можна працювати, тому їм довелося стати більш відкритими”, – нагадує він. На сьогоднішній день в цьому списку залишилося дві країни – Іран та Північна Корея.
З 2013 року стався ще один переломний момент – ОЕСР і G20 почали боротьбу за деофшоризацію, яка вилилася в амбітний план BEPS (Base Erosion Profit Shifting), який представляє собою 15 ключових дій щодо реформування міжнародної податкової системи. Ці заходи повинні забезпечити оподаткування прибутку компанії там, де здійснюється економічна діяльність і створюється додана вартість.
Вже відчули вплив нової політики банки, лояльні до обслуговування транзакцій компаній з острівних юрисдикцій, розповідає Оксана Кнейчук. “Зокрема, латвійські банки були схильні до ретельних перевірок на предмет дотримання законодавства по боротьбі з відмиванням грошей. Результатом таких перевірок стала відмова деяких з них відкривати рахунки офшорних компаній”, – говорить юрист.
Одним з ключових елементів BEPS став обмін інформацією між податковими адміністраціями країн, в яких працюють транснаціональні компанії. Починаючи з 2016 року податкові органи отримають загальну інформацію про розподіл доходів і податків і про інші показники господарської діяльності підприємств. Обмін буде також включати інформацію про те, які особи керують бізнесом в кожній конкретній юрисдикції.
До слова, Віргінські острови, які на слуху після публікації “Panama Papers”, з 15 січня 2016 року за тиском ОЕСР внесли поправки в своє законодавство – тепер всі компанії, зареєстровані на островах, повинні будуть подавати і оновлювати інформацію про своїх директорів в спеціальному реєстрі. Інформація з реєстру буде доступна податковим органам БВО та інших країн, а також контрагентам компанії, якщо сама компанія цього побажає. Крім того, з 2016 року всі відомості і копії підтверджуючих документів про бенефіціарів компаній, зареєстрованих на БВО (ім’я, адреса, громадянство), повинні зберігатися і оновлюватися виключно у місцевого ліцензованого реєстраційного агента.
Поки що острівні юрисдикції користуються популярністю саме тому, що інформація про бенефіціарів там все ще захищена. “Часом виявити бенефіціара компанії, зареєстрованої в такій юрисдикції, важко. У всякому разі, шансів отримати інформацію про реального власника більше в Британії, ніж на островах”, – упевнений Олександр Черінько, директор податково-юридичного департаменту Deloitte. “До того ж вони не так уважні до питань походження грошей, як реєстратори і банки в країнах ЄС”, – додає він.
Оксана Кнейчук очікує, що останні події з Mossack Fonseca будуть ще більше сприяти активізації зусиль ОЕСР і країн G20, спрямованих на відкритість світових фінансових ринків і тотальну боротьбу з офшорами. Інші експерти впевнені – саме для цього витік інформації і було організовано.
Експерт припускає, що після скандалу українці будуть більше використовувати європейські юрисдикції та США, розуміючи, що будуть видимими і прозорими, але хоча б матимуть захист володіння. “Ця тенденція проявлялася і без скандалу, просто він дасть прискорення цього процесу”, – впевнений Вахітов.
Україна і деофшоризація
“Очевидно, що український бізнес зможе використовувати офшори з метою податкової оптимізації до тих пір, поки за це не буде санкцій і поки сама наявність офшорів не буде прозорою, публічною. Будуть популярними острівні юрисдикції, тому що там не обкладаються податками доходи від послуг, відсоткові доходи, роялті тощо” – каже Олександр Черінько.
ОЕСР і G20 створили BEPS щоб з цим боротися – в ньому передбачені всілякі кроки, включаючи правила ТЦО та обмін податковою інформацією. За словами Черінько, особливо важливим інструментом для виявлення офшорів є крок # 13 – Country by country Reporting, який передбачає, що поряд зі звичайною звітністю по ТЦО транскордонна корпорація повинна показати всі свої компанії в різних юрисдикціях. Зокрема, задекларувати обсяг доходів, прибутку, виплачених податків, кількість співробітників та матеріальних активів в кожній конкретній країні.
Уряд РФ вже оголосив про те, що Росія приєднається до плану BEPS в кінці 2016 року, а рекомендації ОЕСР увійдуть до Податкового кодексу. Черінько зазначає, що в проекті Податкового кодексу, який був поданий Міністерством фінансів України в грудні 2015 року (законопроект 3630), теж містилися норма про запровадження 13 кроку BEPS:
141.9 Звіт в розрізі країн подається платниками податків – материнськими компаніями міжнародних груп (або платниками податків, що належать до міжнародних груп, уповноваженим материнською компанією подавати цей звіт) в разі, якщо сукупний консолідований дохід міжнародної групи за фінансовий рік, що передує звітному, розрахований відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що застосовуються материнською компанією групи, дорівнює або більше, ніж еквівалент 750 млн євро.
Але проект Кодексу Мінфін до останнього не показував, а в презентаціях про це нічого не говорилося. У тому числі і з цієї причини в процесі обговорення дана стаття “загубилася” і в поточну версію ПК не увійшла. Росія в цьому випадку виявилася більш прогресивною.
“Що потрібно зробити – перш за все повернутися до цього питання. У бізнесу буде вибір: або показати всю свою структуру, включаючи офшорні компанії, або не показати і жити під загрозою жорстких санкцій. Якщо не показати – податкові органи їх знайдуть. Зараз, через рік , або через два. Термін позовної давності в Україні – 7 років. В ДФС є можливість дивним чином рано чи пізно виявляти все”, – упевнений Черінько.
Втім, Макар Пасенюк, керуючий директор групи ICU, не вважає, що Україна стоїть осторонь від процесів деофшоризації. “НБУ і Міністерство фінансів реалізують ряд ініціатив, спрямованих на автоматичний обмін інформацією по рахунках нерезидентів. Як мінімум, системний світовий тренд боротьби з відмиванням грошей і посилює вимоги до процедур комплаенс і ідентифікації клієнтів (KYC “Know Your Client”) в банківському секторі роблять свою справа і позначаються на всіх юрисдикціях, включаючи Україну”.
Зокрема, Україна може імплементувати крок BEPS №3, який включає посилення правил контрольованих іноземних компаній (КІК). Ці правила протидіють ухиленню від сплати податків шляхом виведення прибутку на офшорні компанії, які не ведуть реальної діяльності. Основною проблемою в імплементації правил була важкодоступність інформації про офшорні компанії і їх доходи.
За словами Пасенюка, після підписання Україною Конвенції про автоматичне обміні фінансовою інформацією (Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information) і практичного впровадження системи обміну Україна зможе адмініструвати податок на доходи КІК практично в автоматичному режимі: велика частина інформації, необхідної для нарахування податку, буде автоматично надана іноземними банками та податковими органами. По суті, платник податків повинен буде надати інформацію про ті доходи, які не підлягають оподаткуванню за такими правилами (компанія з реальними операціями, доходи підлягали оподаткуванню іншої юрисдикції і т.д).
А це означає, що українці, слідуючи загальному тренду, будуть більш усвідомлено і відповідально підходити до іноземного структурування і, зокрема, до вибору юрисдикції.
Марія Стасенко
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
