Андрій Попов: Податок з особистих заощаджень або легалізація награбованого? Кілька слів про нульову декларацію


Андрій Попов: Податок з особистих заощаджень або легалізація награбованого? Кілька слів про нульову декларацію

Податкові реформи в Україні означають нові правила гри не тільки бізнесу, а й для фізичних осіб. У країнах Заходу, цінності яких розділяє Україна, давно існує загальне декларування та контроль доходів і витрат, порушення в сфері податкового законодавства жорстоко караються, а податковий консультант для представника середнього класу – такий же затребуваний фахівець, як перукар або стоматолог.

Розмови про нульову декларацію в Україні велися давно. Розглянемо детальніше законопроекти, які вніс до Верховної Ради лідер БПП Юрій Луценко, і які розглядаються в якості базових у питанні реформування оподаткування фізосіб.

Законопроект №3661 дозволяє всім фізичним особам – резидентам України протягом 12 місяців добровільно скласти так звану нульову декларацію – разово задекларувати в податкових органах всі наявні у них цінності, в тому числі отримані з порушенням валютного і податкового законодавства. Мається на увазі нерухоме та рухоме майно, готівкова та безготівкова валюта, дорогоцінні метали, цінні папери, частки в бізнесі, майнові права та інше.

Відповідно до законопроекту, в нульовій декларації не відображаються доходи, майно, майнові права, з яких сплачено податки, збори (обов’язкові платежі), встановлені в Україні.

Законопроект № 3662 вносить зміни до Податкового кодексу щодо нульової декларації. Підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено новим пунктом 162 (цікаво, що пункт 161 вводив військовий збір в розмірі 1,5%). Пункт 162 вводить нові «тимчасові» податки (на два роки) для задекларованих під час нульового декларування цінностей. Сітка оподаткування прогресивна і залежить від суми задекларованих коштів.

Таблиця з проекту Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо нульової декларації”

У законопроекті про нульове декларування є два важливі аспекти.
- Як вказувалося вище, майно і цінності, за які вже були сплачені податки і збори, не підпадають під оподаткування. Так що будь-яка власність, придбана легальним чином (через купівлю-продаж, успадкування, дарування) під оподаткування в розмірі 1-5 % не підпаде – адже за неї вже були сплачені податки при придбанні. Зрозуміло, для більшої частини населення України це логічно і справедливо. У той же час, згідно із законом не підпаде під оподаткування і умовний «Бентлі» або особняк, записаний на родича умовного «чиновника-корупціонера». Адже майно напевно було куплено за всіма правилами, зі сплатою податків за довідкою-рахунком або «довідкою з БТІ». А походження коштів на дану покупку, зроблену до закону про нульове декларування, в полі зору нового закону не підпадає, оскільки закон зворотної сили не має.

До даного питання відноситься і питання оцінки вартості майна. Якщо вартість цінностей в грошовій формі більш-менш очевидна, то визначення вартості нерухомості і тим більше майнових прав, часткою в бізнесі, вимагає залучення оцінювачів. Корупція тут неминуча, з огляду на нинішню ситуацію з оцінкою в цілях оподаткування, коли вартість майже завжди значно знижується.

- Поки не зрозуміло, як і в якій величині можна «амністувати» особисті накопичення, в тому числі зроблені з легальних доходів. Адже теоретично людина могла десятки років сидіти на хлібі і воді, а весь свій легальний дохід відкладати – скажімо, в валюті , купуючи її легальними способами, без порушення валютного законодавства. Надати будь-які бухгалтерські або банківські документи за 20-25 років складно навіть великим підприємствам, не те що фізособам. В умовах презумпції невинності, податковим органам буде проблематично довести нелегальний характер коштів і вимагати сплати навіть «компромісного» 1% з особистих накопичень. Якщо ж мова йде про сотні мільйонів, то, як правило, їх походження також носить законний характер – наприклад, від продажу будь-яких активів, що також виводить їх з-під оподаткування за нульовим декларуванням.

В кінці 2014 року в рамках законопроекту №1578 про податкову реформу, Кабмін пропонував свої правила нульового декларування (вони тоді не були прийняті). У пропозиціях Кабміну було дуже багато спірного, але фігурувала здорова ідея: сума грошових коштів в розмірі 200 000 грн. на одну фізособу, яку можна було «амністувати» за замовчуванням, без будь-яких додаткових підтверджень або довідок, на додаток до зареєстрованого майна (рухомого і нерухомого). Цікаво, що сума співпадала з максимально можливою виплатою по ФГВФО. Даний пункт спочатку відокремлював від нюансів «нульового декларування» більшість населення України, і дозволяв людям не перейматися про свої кілька сотень доларів, відкладених на «чорний день». Для більш істотних сум готівки, проект Кабміну передбачав легалізацію через розміщення на банківський депозит на термін не менше одного року.

У нинішньому законопроекті №3661, ані мінімальної суми, ані пункту про депозити немає. Отже, теоретично під необхідність сплати 1% підпадають навіть 100 доларів, зашиті «в матраці» у пенсіонера.

Зрозуміло, на практиці декларування добровільне, і кожен громадянин, якщо він не задіяний в структурі державної влади, має право вирішувати самостійно, чи декларувати йому свої цінності чи ні.

Насправді, основний зміст законопроекту про нульове декларування полягає не в надходженнях від «компромісного» податку в 1-5% (вище вказано, чому їх буде проблематично зібрати), а в формуванні нових правил гри.

Нульова декларація і та чи інша форма «податкової амністії» для тіньових капіталів – це світова практика, і всі провідні країни в тій чи іншій мірі до неї вдаються, причому в деяких країнах податок на задекларовані суми взагалі не встановлювався. Наприклад, в Казахстані в 2001 році легалізувати тіньові кошти можна було, просто розмістивши їх на депозит в один з 18 найбільших банків країни. Гарантом збереження і безпеки даних дій був особисто президент країни Нурсултан Назарбаєв, що в умовах Казахстану мало необхідний ефект.

Найбільш важливим нововведенням є не сама декларація, а то, що піде за нею – подальший контроль доходів і витрат. На практиці, закон про нульове декларування – це уособлення передвиборного гасла Президента Петра Порошенка «жити по-новому».

Після «години Х», в дію вводиться правило «хто не встиг, той запізнився», а для незадекларованих коштів, отриманих незаконним шляхом, можуть бути введені більш суттєві санкції (від підпадання під оподаткування і аж до конфіскації). Нові ж доходи, по ідеї, повинні бути вже прозорими і чесними, а нові великі витрати – жорстко контролюватися.

Ефективний комплекс заходів по боротьбі з тіньовими доходами і корупцією має включати такі складові:
- Нульова декларація як початковий етап;
- Максимально широке охоплення декларування наступних доходів;
- Контроль співвідношення доходів з витратами (з використанням так званих «непрямих методів»).

При відсутності хоча б одного з цих компонентів, нові правила не працюватимуть.

В реаліях України закон про нульове декларування також передбачається як точка відліку для подальшого звірення офіційних доходів фізичних осіб та здійснених ними витрат. Іншими словами, за підсумками кожного звітного року фізична особа повинна не тільки відзвітувати про отримані протягом року доходи, а й бути готовою відповісти на питання про походження коштів на покупки протягом року (особливо великі). У міру зниження максимальної суми готівки розрахунків (в Україні зараз це 50 000 грн.) Фіскалам буде легше контролювати і менш значні витрати, ніж покупка автомобіля або нерухомості. Такий порядок зараз існує в усіх розвинених країнах.

Втім, щоб не розбурхувати громадськість завчасно, законопроект №3661 нічого не говорить про формат подальшого контролю витрат і їх співвіднесення з нульовою декларацією – це буде темою подальших дискусій в експертних колах, органах влади та суспільстві.

У той же час, в реаліях України такі дії поки приречені на провал. Для того щоб нульове декларування призвело до комплексних змін, повинні дотримуватися кілька умов:
- Високий рівень довіри громадян до держави і органів влади – а, отже, високий рівень їх відповідальності перед громадянами;
- Зниження податкового тиску і, як наслідок, вихід зарплат та інших доходів «з тіні»;
- Стабільність національної валюти, що зменшить зацікавленість громадян у порушенні валютного законодавства;
- Стабільність банківської системи, що буде стимулювати розміщення коштів не в «матрацах», а на поточних рахунках і депозитах.
Поки що в Україні не створені умови для виконання хоча б одного з цих пунктів, тому закон про нульове декларування має скоріше популістський характер, і не стане по-справжньому всеосяжним, як в розвинених країнах. На користь такого висновку говорить і риторика, яка супроводжує обговорення закону – його основними «адресатами» називають тільки недобросовісних чиновників та інших корумпованих представників влади, а не суспільство в цілому.

Андрій Попов, партнер Kreston GCG

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Дивись також
Весь ринок:Казна та Політика Особисті фінанси
Все, що ми знаємо про:Верховна Рада
Архiви:2017 2016 2015
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua