Ввійти за півціни: хто і навіщо скуповує активи збанкрутілих банків — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Ввійти за півціни: хто і навіщо скуповує активи збанкрутілих банків

Кредит&Депозит
1265
Кожен банк, що ліквідується – це не тільки багатомільйонний тягар зобов’язань по депозитах і тисячі розгніваних вкладників, а й маса активів, багато з яких мають пристойну вартість і користуються попитом.
Вперше масштабна кампанія з купівлі-продажу кредитних портфелів розгорнулася в 2010-2012 роках. Фінустанови підчищали свої баланси від спадщини минулих років, віддаючи кредитні портфелі більш досвідченим колегам за безцінь. З новим витком кризи боротьба з проблемною заборгованістю знову стала актуальною. «За даними НБУ, прострочені активи досягли позначки 21% від загального кредитного портфеля банків, а в реальності ця цифра, швидше за все, вище 30%», – підраховує Євген Петруша, аналітик Empire State Capital Partners.
Найбільшим попитом користуються борги саме банків, що розорилися і заставне майно за ним. Покупці намагаються за безцінь купити нерухомість або транспорт. А купуючи права вимоги по кредиту, можна отримати контроль над бізнесом в обмін на його погашення.
Безцінний мотлох
Реалізація активів банку, що ліквідується Фондом гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО), – непростий процес. По-перше, ліквідатору дуже складно домогтися продажу майна за ринковою ціною. Винятки, звичайно, бувають, але рідко. «За Ерде Банком, наприклад, від початку була сформована ліквідмасса в розмірі близько 240 млн гривень, в той час як тільки ФГВ виплатив компенсації вкладникам на 450-500 млн гривень. Однак за фактом із зустрічних кредиторських вимог фонду буде погашено в кращому випадку 160-180 млн гривень», – наводить приклад ліквідатор чотирьох банків Артем Караченцев. Ноутбук або настільний комп’ютер, оцінений два роки тому за однією вартістю, сьогодні коштують вже в кілька разів дешевше. Це ж стосується і автомобілів, які нерідко вимагають ремонту.
По-друге, з реалізацією нерухомості, що залишилася в портфелі банку, теж маса проблем. Найчастіше ліквідатори стикаються з тим, що стягнута за договором іпотеки квартира (або будинок) залишається в користуванні мешканців, які відмовляються виїжджати.
«У підсумку я, як власник таких об’єктів, ними володію, але розпоряджатися не можу. І я не знаю жодного суду, який прийняв би позитивне рішення на користь банку і виставив колишніх господарів на вулицю. Особливо якщо в квартирі прописані діти», – журиться Караченцев.
Однак попит на такі об’єкти теж є. Вони, зрозуміло, йдуть за ціною нижче ринкової, але покупці подібних квартир володіють своїм інструментарієм по виселенню незговірливих мешканців.
Віджати красиво
Полювання за корпоративними кредитами, які зависли в банках-банкрутах, розгортається на іншому фронті. Їх купують факторингові компанії, які часто діють на прохання третіх осіб, зацікавлених у скуповуванні того чи іншого активу або поглинанні конкретного бізнесу. Іноді через факторинг свої ж позики викуповують позичальники, які розраховують заплатити за них ціну, меншу суми погашення. Наприклад, в цій ніші вже досить давно освоївся Ігор Мазепа – гендиректор і власник інвестиційної компанії Concorde Capital. «Вигода потрійна: ти допомагаєш позичальникові позбутися боргу, банку – частково заповнити ліквідність, а сам заробляєш на різниці між ціною покупки і сумою погашеного боргу», – розповів Мазепа.
Вартість активів формується під впливом багатьох чинників. Починаючи від сфери діяльності компанії, її фінансового стану та закінчуючи ступенем проблемності кредиту. «Уповноважена особа по ліквідації банку зацікавлена реалізувати активи за їх оціночною вартістю. Але в процесі торгів вартість може знизитися на 30% від початкової ціни», – коментує провідний фахівець «Європейської факторингової компанії розвитку» (ЕФКР) Вікторія Лисенко.
Втім, практику скупки кредитних портфелів схвалюють далеко не всі. «Безумовно, банк або ФГВ залишається у виграші. Але по відношенню до позичальника таке поглинання є по суті прихованим рейдерством. Адже вже завтра до нього приходить новий власник і ставить перед фактом: або ти гасиш свої борги, або втрачаєш бізнес. Зрозуміло, що компанії доводиться погоджуватися на умови нового власника», – розповів Forbes керівник одного з банків на правах анонімності. За словами Мазепи, в його випадку немає ніякого тиску, і після переходу права вимоги йде полюбовна розмова з боржником. «Завжди є можливість домовитися. З кимось – про повернення за номіналом, з кимось – про погашення хоча б 50-70% заборгованості», – запевняє інвестбанкір.
І муха не пролетить
«Всупереч існуючій думці, ліквідатор не може розподілити майно нишком. Так само як і в фонді немає одноосібного прийняття рішень, все вирішується колегіально. І всі об’єкти виносяться на аукціон. Коли щось продається, ці гроші відразу перераховуються на виплати кредиторам, і «на кишеню» ліквідатору, як хтось думає, нічого не залишається», – запевняє Караченцев. Поява електронних торгів дійсно зняла чимало запитань і фактів зловживань, які приводили до виникнення різних підкилимних схем реалізації заставного майна за копійки «потрібним людям» або просто до розкрадання залежаних активів.
«Однак, як показує практика, навіть якщо позичальник готовий викупити свій актив, домовитися з представником Фонду гарантування практично неможливо. І на нашу думку, всі подібні угоди відбуваються далеко не так прозоро, як хотілося б», – вважає керуючий партнер юридичної компанії KODEX Євген Ковтуненко.
Ще одним недоліком учасники торгів вважають неадекватність цін, за якими виставляється майно. І якщо ліквідатори нарікають на заниження вартості, то у протилежної сторони – претензії до непомірних апетитів оцінювачів. «Ціна висока, найчастіше вище ринкової. Тому охочих придбати навіть привабливі майнові комплекси, бізнес-центри та інші об’єкти вкрай небагато», – журиться Лисенко.
Проте і ліквідаторам, і потенційним покупцям в 2016 році доведеться адаптуватися до нових правил гри. У зв’язку з останніми змінами в законодавстві (насамперед в Законі №4452-17 «Про систему гарантування вкладів фізосіб»), продаж майна та інших активів ліквідованих банків відтепер здійснює ФГВФО. Цим займеться консолідований офіс, який буде зводити ліквідаційну масу, проводити оцінку, курирувати продаж, а на ліквідаторі залишиться лише візування передачі проданої нерухомості або автомобіля новим власникам. Банкіри відзначають, що головна проблема подібного механізму – централізація, що несе в собі корупційні ризики.
Павло Харламов
За матеріалами:
Forbes.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас