845
Андрей Попов: Які наслідки урядова криза матиме для економіки України?
— Казна та Політика
На жаль, єдність політичних сил, які прийшли до влади після перемоги Майдану, не дожила навіть до дворічних роковин трагічних подій 20 лютого 2014 года.
Після того, як Верховна Рада 16 лютого 2016 року провалила відставку уряду Арсенія Яценюка (247 депутата з 450 визнали роботу уряду незадовільною, але тільки 194 виступили за його відставку), правляча коаліція в своєму колишньому вигляді перестала існувати. Незадоволені результатами голосування, з парламентського об’єднання «Європейська Україна» вийшли фракції «Батьківщина» і «Самопоміч».
Проурядова більшість у парламенті тепер вкрай хитка, її можна сформувати тільки шляхом складних переговорів з мажоритаріями і представниками тих опозиційних фракцій, яким не дуже вигідні нові вибори (типу Радикальної партії), або виконанням вимог незадоволених підсумками голосування 16 лютого і виходом Яценюка у відставку. Крайнім заходом є нові вибори в парламент, але вони остаточно поставлять хрест на провладній більшості у Верховній Раді.
Хоч як би була вирішена урядова криза, вона має вкрай негативні наслідки для економіки України, один з яких кожен з нас може щодня спостерігати у вигляді курсу гривні по відношенню до долара і євро.
В умовах політичної кризи і урядової невизначеності, Україна стикається з затримкою зовнішньої допомоги, вкрай важливою для стабільності курсу. МВФ явно не поспішає виділяти наступний транш кредиту в розмірі 1,7 млрд. дол. У кінці листопада МВФ не виділив призначені для України гроші, оскільки вирішив почекати прийняття нового Податкового кодексу та бюджету на 2016 рік. В результаті, уряд України ледь не втратив свої портфелі, в тому числі через новий Податковий кодекс, прийнятий з урахуванням вимог МВФ. Тепер же МВФ побоюється, що в країні може з’явитися новий уряд, який може припинити виконання програми співпраці з Фондом.
На жаль, в політичному сенсі Україна зараз знаходиться в патовій ситуації.
На жаль, в політичному сенсі Україна зараз знаходиться в патовій ситуації.
З одного боку, без продовження співпраці з МВФ, державі буде вкрай складно нарощувати золотовалютні резерви і залучати зовнішню допомогу від інших донорів. В такому випадку, в умовах вкрай низьких світових цін на продукцію українського експорту, уряд буде змушений і далі девальвувати гривню, щоб стимулювати експорт і поповнювати дохідну частину бюджету.
З іншого боку, саме економічні рішення, продиктовані співпрацею з МФВ, і викликали крах довіри до уряду Арсенія Яценюка і розвал коаліції, який послідував за цим: підвищення тарифів ЖКГ, як наслідок – двозначна інфляція, підвищення мит і акцизних зборів, непопулярна податкова реформа зі збільшенням податкового навантаження на середній бізнес і аграріїв, і т.д. У кінцевому рахунку, для збереження фінансової стабільності уряд України виходив з наявного в розпорядженні інструментарію, що поставило його на межу відставки.
Термін «боротьба з корупцією» при цьому перетворився в таку ж «священну корову», як і сам термін «реформи», яким ще з початку 90-х любили прикривати будь-які дії, в тому числі антидержавні. В українських реаліях, підвищення фіскального навантаження згідно з вимогами МВФ неминуче підстьобує корупцію, коли «повирішувати», «домовитися», піти в «тінь» вигідніше, ніж в повній мірі сплачувати податки і акцизи.
У той же час, при всіх його мінусах, з практичної точки зору саме Кабмін Арсенія Яценюка є зараз тим самим урядом «технократів», які не шукають політичної підтримки. Підтвердженням служить і той факт, що міністри, висунуті політичними силами, які вийшли з коаліції, відмовилися покидати уряд. Особливо тут слід згадати міністра АПК Олексія Павленко (висунутого фракцією «Самопоміч»), який користується авторитетом в бізнес співтоваристві, в тому числі серед іноземних інвесторів.
Критика дій уряду не безпідставна, і далеко не всі його дії заслуговують на підтримку. Але його відставка зараз дорівнює вотуму недовіри політиці МВФ в Україні. Безумовно, це не означає, що прем’єр-міністр і його прихильники можуть «приватизувати» питання зовнішньої допомоги і шантажувати ним своїх опонентів. Але важливо розуміти, що дії Кабміну, наприклад, в питанні податкової реформи, і співпраці з МВФ – це ланки одного ланцюга, і будь-який уряд, який прийде на зміну нинішньому, буде діяти точно так же, або скотиться в популізм. Тому ключова дискусія повинна йти не про те, гарні чи погані дії нинішнього Кабміну, а добре чи погано слідувати вказівкам МВФ. А критика непопулярних дій Кабміну з одночасною вимогою поглиблення співпраці з МВФ виглядає самообманом і спробою всидіти на двох стільцях одночасно.
Українська держава не в перший раз проходить політичну кризу. Вже бували періоди, коли Президент, парламент і прем’єр нагадували лебедя, рака і щуку з однойменної байки. Але те, що сходило з рук для країни і її економіки в період високих цін на метал і продукцію АПК, може стати фатальним зараз, коли країна проходить один з найтяжчих періодів у своїй новітній історії і знаходиться на «штучному життєзабезпеченні» від зовнішньої фінансової допомоги.
Андрій Попов, партнер Kreston GCG
За матеріалами: Файненс.ЮА
Поділитися новиною
