1437
Курсова дилема: як утримати гривню
— Валюта
Курс національної валюти − це ключовий індикатор економічної стабільності не тільки в розвинених економіках, а й у сировинних, до яких належить Україна. Хоча вітчизняний центробанк і самоусунувся від відповідальності за курс під приводом відмови від політики жорсткої прив’язки до долара, саме банківський регулятор отримує найбільшу порцію критики на свою адресу після кожної девальваційної хвилі. Український споживач залежний від імпорту, і піднімання в обмінниках курсових позначок негайно синхронізується з цінниками на магазинних полицях, чого не скажеш про реальні доходи населення.
Наприклад, так звана повзуча прив’язка (сrawling peg) хоч і не врятує від девальвації, але зможе зупинити спекулятивну паніку. М’яка прив’язка також може здійснюватися і до кошика валют, після якої курс починає обмежено коливатися щодо всіх валютних пар. Протилежною до вільного курсоутворення крайністю валютної політики є жорстка фіксація у вигляді доларизації або ж валютного управління (currency board).
У Національному банку цілком резонно стверджують, що курс визначається балансом попиту і пропозиції, а не вольовим рішенням регулятора, і відхрещуються як від необхідності гасити паніку, так і від наявності таких можливостей.
Ринковий курс виконує важливу індикативну роль, бо свідчить про проблеми в економіці. Його фіксація без вирішення структурних проблем – те саме що зняття симптому замість лікування хвороби.
Жорстко фіксований курс, в свою чергу, знижує пильність банківських позичальників до існування валютних ризиків, як ми бачимо на прикладі учасників «кредитного майдану».
Таким чином, може відбуватися непомітне накопичення структурних дисбалансів з ризиком раптової девальваційної розрядки, яку ми вже спостерігали в 2008 році. Часто подібна ситуація закінчує багаторічний період курсової стабільності й успішної фіксації вартості національних валют, що супроводжувалися швидким економічним підйомом та інвестиційним бумом. Багато країн також відчували на собі наслідки різкої девальвації: мексиканське песо впало на 30% в 1995 році, тайський бат − на 50% в 1997-му, аргентинське песо − на 70% у 2002-му.
Загальноприйнята думка
Стійка гривня рано чи пізно викличе підвищений інтерес вкладників, готових зберігати свої заощадження в національній валюті під вигідніші відсотки, тим самим зміцнюючи ресурсну базу банків. Стабільний курс може стати чітким орієнтиром для іноземних і внутрішніх інвесторів, який дозволить планувати рівень витрат і реальну вартість прибутку і капіталу після реалізації бізнес-проектів, і позбавить від страху за те, що отримані в гривні доходи зійдуть нанівець у девальваційно-інфляційній вирві.
Чи варто Україні нехтувати досвідом багатьох країн, які використовували як жорстку, так і більш м’яку прив’язку курсу до сильних світових валют в умовах волатильності глобальних фінансових ринків?
Відповідно до загальноприйнятої рекомендації, для регульованого курсу необхідно консолідувати достатні золотовалютні резерви, що покривають 100-110% грошової маси М0. В іншому випадку зникають можливості здійснювати інтервенції. На початок 2016 року ЗВР становили $13,3 млрд, а М0 − 282,9 млрд гривень, виходячи з нормативу в 110%, рекомендованим був курс 23,4 гривні за долар. Але якщо враховувати лише чисті міжнародні резерви, за вирахуванням кредиту МВФ, обсяг яких трохи перевищує $2 млрд, то в НБУ можливості фіксувати курс ринковими методами практично немає. Зате таку можливість можна створити адміністративними методами і боротьбою з тіньовим ринком.
Forbes зібрав вдалі приклади фіксації курсів національних валют, які допомагали країнам проводити структурні перетворення й залучати інвестиції.
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
