954
Заступник міністра Нефьодов розповів про опір тих, кому він заважає купувати Ferrari
— Казна та Політика
Наймолодший заступник міністра розповідає про опір тих, кому боротьба з відкатами заважає купувати Ferrari, і жартує, що при нинішніх зарплатах на держслужбу треба брати тільки дружин багатих чоловіків
31‑річний Максим Нефьодов, заступник міністра економічного розвитку, завдяки типовій хіпстерській зовнішності добре помітний на будь-якому урядовому засіданні та кабмінівської ложі парламенту. Вже дуже не по‑чиновницьки виглядає цей модник з трендовою борідкою і в дорогому сірому костюмі в клітинку.
Ми зустрічаємося з ним у ресторані української кухні «Хуторець на Дніпрі», і я не втрачаю випадку зазначити, що очікувала від Нефьодова запрошення до модної зараз бургерної, але аж ніяк не до консервативного закладу з традиційною їжею. “Зате тут найсмачніший у місті борщ”,— посміхається він, додаючи, що “Хуторець на Дніпрі” — найбільш близький до Кабміну пристойний ресторан.
“Звичайно, поруч з нами є заклади, але вони “рєшатєльскіє” [тобто такі, де дають хабарі чиновникам, щоб вирішити якісь потрібні питання], чесно кажучи, туди навіть страшно ходити,— сміється Він.— Там такі неоднозначні люди бувають, можуть побачити і подумати щось погане”.
5 питань Максиму Нефьодову:
— Ваше найбільше досягнення?
— Вважаю, що воно ще попереду.
— Ваш найбільший провал?
— У мене не було гучних невдач. Кожен провал я сприймаю як плату за досвід. Наприклад, розбив машину — і відразу дізнався, як страховка працює або де знаходиться карбюратор.
— На чому ви пересуваєтеся по місту?
— Infiniti EX 2008 року випуску.
— Яка з останніх прочитаних книг справила на вас найбільше враження?
— Брайан Грін Елегантний Всесвіт. Суперструни, приховані розмірності і пошуки остаточної теорії. Я люблю вивчати ядерну фізику і теорію еволюції. Це тренує мозок і дозволяє подивитися по‑іншому на те, що ти робиш. Двотомник Олександра Маркова з еволюції я змусив би прочитати кожного. Дуже розкриває погляд на життя.
— Кому б ви не подали руки?
— Мене завжди вражали люди, які, будучи мільйонерами і мільярдерами, знаходяться на першому рівні споживання по піраміді Маслоу. Які крадуть черговий мільйон на держзакупівлю, щоб купити собі четвертий Ferrari. Ось таким людям я не подам руки.
Про свою репутацію Нефьодов дбає недарма. Він — обличчя і куратор проекту електронних публічних закупівель Prozorro, який повинен усунути корупцію на державних тендерах. З лютого минулого року через Prozorro проводять держзакупівлі, ціна лоту на яких не перевищує 1,5 млн грн. За ці 11 місяців до системи підключились майже 2,5 тис. шкіл, Жеків, міськвиконкомів, міністерств і відомств. Всього вже проведено майже 40 тис. тендерів, а держава при цьому заощадила понад півмільярда гривень. У підсумку Prozorro — один з небагатьох видимих суспільству реформаторських результатів уряду. З квітня за цією системою повинні проходити абсолютно всі державні тендери.
Ми замовляємо той самий розрекламований заступником міністра борщ і вареники з вишнями.
Як тільки офіціант йде, я зауважую, що він завжди зі смаком і дорого одягнений. Це нелегко на кабмінівську зарплатню в 4.300 грн. Заступник міністра пояснює, що у нього залишилися “жирові запаси” від попередньої успішної кар’єри.
До міністерства він, як і багато інші чиновники нової хвилі, прийшов з інвестиційного бізнесу. Спочатку працював у найбільшій в країні інвесткомпанії Dragon Capital, останні кілька років — керуючим партнером фонду Icon Private Equity, що в докризові часи мав обсяг понад $1 млрд.
“Але все це [реформи в Кабміні] роблю не тільки я, але і величезна кількість інших людей,— каже Нефьодов.— Найстрашніша ситуація, коли до мене приходять і кажуть: так, Макс, ми робимо важливу роботу, так, ми змінюємо країну, але у мене дитина, і їй не вистачає на памперси”.
Тут приносять комплімент від шеф-кухаря — скибочки чорного хліба з оселедцем. Після слів про маленьку зарплатню це виглядає символічно. Доторкнутися до частування не наважуюся ні я, ні заступник міністра: занадто багато цибулі. У Нефьодова через годину нарада в Кабміні, у мене — ще одна зустріч.
Нефьодов продовжує зарплатну тему. Хороші фахівці на держслужбу йти не хочуть, тільки в Мінекономіки зараз не закрито понад 100 вакансій, каже він. І тут же переказує жарт, який ходить в міністерстві: “Головний ресурс для роботи на держслужбі — це дружини багатих чоловіків. Вони можуть собі дозволити працювати безкоштовно”.
Команда, яка дійсно буде працювати,— одна з найголовніших проблем сьогоднішніх реформаторів, вважає експерт. “Можна працювати на патріотизмі, але якщо людині банально не вистачає грошей на проїзд та їжу, про який патріотизм може йти мова?” — знизує плечима він.
Цікавлюся, скільки ж він сам готовий працювати на таких умовах. Каже: півтора-два роки, щоб запустити систему. А потім повернеться в інвестиційний бізнес.
Згадую про нещодавню добровільну відставку міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, який однією з причин свого звільнення назвав складності в спілкуванні з українськими політиками.
— Звичайно, робота з політиками — це величезний новий світ,— посміхається він.— Але я сприймаю це як завдання, яке потрібно вирішити.
Складнощі в комунікації з політиками відбуваються не тільки тому, що вони злі або корисливі люди, але і багато в чому через брак довіри у суспільстві, вважає він. “Страшно повертатися спиною,— каже Нефьодов.— Всі вважають одне одного “зрадниками” і корупціонерами”.
Одразу згадує, як в перший раз на посаді заступника міністра прийшов у парламент. “Мені казали: ви всі брехуни, знаємо ми вас. А я їм: “Почекайте, я тільки кілька тижнів тут працюю!” — емоційно розповідає він.— А мені відповідають: може, особисто ви і хороша людина, але я депутат вже п’яти скликань і знаю, що ви в Кабміні вічно нас дурите. Важка атмосфера”.
Все це сповільнює роботу, скаржиться чиновник, тому що всі один одного прагнуть контролювати,вороже сприймають будь-яку ініціативу. Вихід один — виконувати свої обіцянки й бути чесним.
Приносять борщ, і він дійсно виявляється таким, як описував Нефьодов: густий, наваристий і найкращий у місті. Як раз під борщ я цікавлюся у заступника міністра, чому реформи в країні йдуть так повільно.
На його думку, причини дві. Перша — немає єдиної думки, яку державу ми будуємо: патерналістську або з ліберальною економікою. Друга — опір тих, хто хоче, аби все залишалося по‑старому.
— Коли ми говоримо, що повністю прозорі держзакупівлі заощадять 50 млрд грн, це звучить якось абстрактно. Але на ці гроші хтось вчить дітей в Лондоні, будує будинки в Кончі-Заспі, купує Ferrari,— каже Нефьодов.— А ми їм: друже, нова влада прийшла, тепер у тебе не буде Ferrari. Зрозуміло, що він незадоволений, заявляє, що треба спочатку створити робочу групу. Півроку почекати, чи рік, чи три.
— Але є досвід Польщі, наприклад, де реформи Бальцеровича пройшли швидко і чітко.
— Скопіювати не можна. У нас інститути набагато гірші, ніж були в Польщі. Кожен поляк — дрібний крамар.
У нас все не так. На багатих людей дивляться з підозрою: ну, як так, така молода, а вже на Mercedes. Я не хочу сказати, що поляки хороші, а ми погані. Це результат еволюції — голодомору, видавлювання активної частини населення.
Тому ті рішення, які приймала Польща наприкінці 80‑х за активної підтримки Євросоюзу, і ті, що є у нас, порівнювати не можна.
Насамкінець запитую про активність у Фейсбуці. Тут заступник міністра справжній лідер думок, у нього — 18.000 читачів.
Максим Нефьодов — до речі, на своїй сторінці він називає себе Максом — каже, що соцмережа йому потрібна не для розваги. “Я хочу дати зрозуміти людям, що ми не в якихось там вежах зі слонової кістки сидимо і що будь-яка людина може написати заступнику міністра про проблему”,— говорить він. І одразу запевняє, що на всі питання по справі відповідає особисто.
“Це потужний антикорупційний важіль”,— підкреслює фахівець.
Катерина Шаповал
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
