Підсумки-2015: яким був цей рік для української пасажирської авіації
2015 рік видався для української авіації не менш важким, ніж попередній. У країні тривала економічна криза, активна фаза військових дій у зоні АТО змінилася на досить хитке і неспокійне перемир’я. Авіацію чекали і нові сюрпризи – наприклад, повне припинення авіасполучення з Російською федерацією.
- вихід з ринку «Харківських авіаліній» (афілійовані з «Пегас Туристік»);
- вихід з ринку «Візз Ейр Україна»;
- підписання договору між Україною та США про «відкрите небо»;
- одностороннє оголошення Україною режиму «відкритого неба» в Одесі та Львові;
- низка судових розглядів, ініційована авіакомпанією «Атласджет Україна» і пов’язаними з нею юристами;
- резонансний конфлікт Міхеїла Саакашвілі з керівником Державної авіаційної служби України і звільнення останнього;
- початок здійснення польотів авіакомпанією «Атласджет Україна»;
- остаточний перехід під управління Anex tour авіакомпанії «ЮТейр Україна» та її переформатування в «Азур Ейр Україна»;
- закриття авіасполучення між Україною і Росією.
Всі ці події по-різному вплинули на авіаційний ринок України. Однак за результатами 10 місяців 2015 року пасажиропотік українських авіакомпаній склав 5,9 млн осіб, тобто спостерігалося падіння всього на 3% від провального 2014-го; аеропорти України пропустили за десять місяців 9,95 млн пасажирів, що на 2% менше показника минулого року.
Водночас на ринку відбулося ще кілька важливих подій, які не були настільки скандальними, і тому, незважаючи на значущість для галузі, для широкої публіки залишилися в тіні.
По-перше, авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (МАУ) суттєво наростила свою присутність у пасажирському сегменті. Це відбулося насамперед за рахунок значного збільшення транзитного потоку. В цілому МАУ показала за минулий рік зростання понад 20%. Крім того, компанія відкрила дві нові бази – в Одесі та Львові, запустивши більше десяти нових напрямків польотів із цих міст.
По-друге, Росія заборонила турагентствам відправляти своїх громадян на відпочинок в Єгипет і Туреччину. Це багато в чому політичне рішення може відчутно вплинути на туристичну сферу України. У 2015 році, згідно з даними державної статистики Туреччини, її курорти відвідали 650 000 українських громадян, тобто з урахуванням зворотних квитків приблизно 1,3 млн пасажирів припало на турпотік (туди й назад) в одну цю країну. Це 13% від потоку в аеропортах України та 22% від усіх тих, кого перевезли українські авіакомпанії. Єгипет з легкістю додасть іще кілька відсотків.
Також треба розуміти, що більшість російських турхолдингів управляють власними авіакомпаніями з обширним флотом. Так, наприклад, тільки «Пегас Туристік» має відразу дві авіакомпанії – Nord Wind і Ikar – з сумарним флотом у 23 повітряних судна, з яких зараз літають близько чверті. Схожа ситуація і в інших (Azur Air, I fly, Metro Jet, Royal Flight), навіть незважаючи на повну зупинку «короля чартерів» – «Трансаеро».
У такій ситуації для України можливі два сценарії: песимістичний – повний вихід з ринку пов’язаних із турецькими туроператорами авіакомпаній, і оптимістичний – переведення в підконтрольні українські авіакомпанії літаків від російських авіаперевізників, що належать туркам. На користь другого з них говорить той факт, що віднедавна став проявляти ознаки активності давно списаний проект «Пегас Туристік» – «Харківські авіалінії». Передавши літаки в користування українській авіакомпанії, турецький оператор зможе їх хоча б тимчасово використовувати, в тому числі й на інших ринках. Як це робить зараз авіакомпанія «Роза вітрів», літаючи за контрактом у Пакистані.
І хоча це – не найпростіші ринки, але все ж вони дозволяють не залишити без роботи персонал, податки для України і можливість зберегти бізнес для турків – враховуючи складність без банкрутства достроково повернути орендовані повітряні судна лізингодавцю. Можливо, до весни ми станемо свідками небувалого буму у відкритті турками нових авіакомпаній в Україні.
А третя знакова подія – це оголошення Єврокомісії про те, що Україна виконала всі технічні умови для введення безвізового режиму з шенгенською зоною. До реалізації цього сценарію авіакомпанії готуватимуться весь наступний рік. Враховуючи, що навіть суто технічно за найсприятливішого для України сценарію безвізовий режим може бути введено не раніше осені 2016 року, а можливо, і пізніше, в авіаперевізників є час на підготовку.
Зазвичай вони за півроку, а часом і за рік планують свій розклад і вибудовують під нього мережу. Хоча закриття українсько-російського авіасполучення наочно показало, як, здавалося б, досить посередні авіакомпанії на зразок «Белавіа» можуть швидко відреагувати: змінити розклад, запустити рейси в абсолютно нові для себе міста – і запропонувати пасажиру новий продукт.
Головне, щоб на цей продукт знайшовся платоспроможний покупець. Сумнів у наявності останнього висловлюють західноєвропейські лоукости (Ryanair&EasyJet) у відповідь на всі пропозиції розглянути можливість польотів в Україну. Водночас уже зараз ми можемо спостерігати, що половину польотів з Києва Wizzair здійснює у Вільнюс, Катовіце, Будапешт і на Кіпр. Тобто, в ті країни, чиї консульства відомі досить ліберальним підходом до візового питання.
Тому можна припустити, що з лібералізацією візового режиму вже через дуже короткий час лоукости теж запустять кілька нових напрямів. Щоправда, приклад Молдови і Румунії показує, що спочатку це будуть просто 3-4 «гастарбайтерських» напрями від Wizzair. А Ryanair і EasyJet варто чекати пізніше – після того як почнуть істотно зростати доходи населення, а також у разі покращення політичного тла і пов’язаної з цим активізації західних туристів.
Втім, головне, що потрібно для залучення нових перевізників, це зрозуміла державна політика і стратегія для роботи з авіакомпаніями. В іншому випадку будь-який з аеропортів і вся держава можуть потрапити в кабальну залежність від однієї авіакомпанії.
Резюмуючи все вищесказане, можна припустити, що 2016 рік буде сприятливим для українських авіакомпаній порівняно з поточним. Але тільки в тому випадку, якщо політики не піднесуть галузі ще якихось сюрпризів. Імовірно, вже навесні в Україні буде зареєстровано відразу кілька нових авіакомпаній, що належать іноземним (в першу чергу турецьким) інвесторам. Щоправда, працювати вони, напевно, будуть за кордоном. Можливе відкриття нових рейсів між Україною та Анкарою, а також – турецькими провінційними аеропортами.
У другій половині року, у разі лібералізації візового режиму з ЄС, на ринку має розпочатися пожвавлення, в першу чергу пов’язане зі збільшенням частот уже літаючих авіакомпаній. Можливий і запуск кількох нових напрямків. Восени можна очікувати появи нових лоукостів – якщо не європейських, то від МАУ, з базуванням в Івано-Франківську.
З політичної точки зору найбільш очікуваними подіями будуть:
- Призначення нового керівника Державіаслужби.
- Затвердження нових директорів в аеропорти «Бориспіль» і «Львів».
- Ревізія і підписання договору про спільний авіаційний простір із ЄС. Треба визнати, що в теперішній редакції він невигідний не тільки жодній авіакомпанії України (більшість просто позбудуться права виконувати польоти за кордон з України), а й основним національним перевізникам у ЄС, які й задають в Європі політичний тон. Мабуть, у цьому й потрібно шукати причини дворічної затримки підписання договору, що наочно продемонструвало небажання лібералізувати авіасполучення на двосторонній основі.
- Прийняття політичного рішення про стратегічну програму розвитку аеропортів України. Інакше нас чекає тіньова приватизація головних повітряних воріт країни, що яскраво продемонструвало протистояння навколо конкурсу на посаду генерального директора аеропорту «Бориспіль».
Олександр Ланецький
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною