Обама – переможець халіфату. Як США знищують Ісламську державу — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Обама – переможець халіфату. Як США знищують Ісламську державу

Світ
1003
Наступ сил Ісламської держави у травні цього року викликало в Іраку настрої, близькі до панічних. Бойовики захоплювали населені пункти один за іншим, взявши під свій контроль практично всі території країни, населені арабами-сунітами. «Головним призом» для ісламістів у цьому сенсі стали міста Рамаді і Фаллуджа – два основних центри західноіракської провінції Анбар.
Відчайдушною напругою сил напіврозваленої іракської армії, шиїтських формувань під керівництвом іранських інструкторів та американської авіації зупинити бойовиків вдалося лише за 40 кілометрів від Багдада. У столиці тоді почався переполох, багато жителів, побоюючись «неминучого» приходу ІД, кидали свої пожитки і тікали на схід, у бік кордону з Іраном.
На той момент ісламісти досить успішно діяли і в Сирії, де їм вдалося захопити давнє місто Пальміра, відкинувши від нього урядові війська. З розширенням території у халіфат надсилалося все більше добровольців і грошей, що призводило до нових перемог. Усе більше прихильників радикальної версії ісламу по всьому світу починали вважати, що Абу Бакр аль-Багдаді – дійсно халіф, якого благоволить сам Всевишній, а не ще один самозванець. Здавалося, що наступ ІД зупинити вже неможливо.
Однак «протиотрута» знайшлася. Дякувати за це треба президенту США Барака Обамі і його команді, які не піддалися алармістським закликам «негайно відправити війська», «проводити килимові бомбардування» і навіть «подумати про ядерний удар», що звучали як усередині країни, так і за кордоном.
У Білому домі усвідомили, що ескалація конфлікту з участю «невірних» – це саме те, що потрібно лідерам ІД, вони чекають і сподіваються саме на такий розвиток подій. Відповідь Вашингтона була значно стриманішою: Обама, не удаючись до дрібниць, оголосив, що стратегією США буде «стримування і руйнування» Ісламської держави, що згодом виявилося найкращою лінією поведінки у вкрай заплутаній війні.
Оскільки оголошений в Іраку і Сирії халіфат – структура суто ідеологічна, в її доктрині міститься не тільки дуже потужна сила, але і головна слабкість. На відміну від будь-якої іншої держави Ісламська (тобто сакральна, священна для його прихильників) зобов’язана володіти рядом «визначених» особливостей, без яких вона просто немислима. Одна з них – постійні військові успіхи і, відповідно, постійне розширення підконтрольної території. Ідеологічний сенс тут такий: поки держава росте, у неї є «підтримка Аллаха», вона «та сама», справжня і все робить правильно. Якщо ж її зростання зупиняється, вона починає програвати битви і скорочуватися, то значить «божественність» халіфату зникла, вона перестає користуватися прихильністю Всевишнього.
Сенс дій американців полягав саме в тому, щоб не давати ІД розширювати підконтрольну територію. Розрахунок простий: зупинений у розвитку «священний халіфат» перестане бути таким в очах власних прихильників – людей досить віруючих і таких, що звертають пильну увагу на подібного роду «знамення». В постійних перемогах над супротивником, що має перевагу, глибоко віруюча людина бачить підтвердження правоти своєї справи. Коли перемоги чергуються з поразками, вона вже навіть не може бути впевненою, що потрапить до раю в разі загибелі. Фанатик, позбавлений головної мотивації, стає практично марним. Більш того, він одразу почне шукати «зрадників» і «невірних» у власних лавах соратників і керівників. Бойовий дух у бойовиків ІД занепаде під плінтус, халіфат почне пожирати сам себе.
Тут навіть необов’язково було вчиняти ісламістам нищівний розгром. Навпаки, невеликі, але постійно повторювані поразки набагато гостріше підточують впевненість бойовиків у своїх силах, ніж одинична, але велика: одна може виявитися випадковістю, а ось усталена тенденція – це зовсім інша справа.
Для реалізації цієї мети у Вашингтоні розробили досить дієву тактику. Американці взялися забезпечувати всім необхідним курдів і найбільш боєздатні залишки іракської армії, а також повністю прикривати їхні дії з повітря. Крім того, для окремих, особливо важливих операцій американці почали використовувати свій спецназ.
У результаті бойовики ІД втратили можливість збирати великі сили для проведення масштабних наступальних операцій, їхні оборонні укріплення і рубежі знищуються ударами з повітря, розгорнути важку техніку вони з тієї ж причини не можуть, організувати нормальне постачання своїх військ їм також украй важко.
За цих умов курди за кілька місяців практично повністю звільнили східну і центральну частину сирійсько-турецького кордону. Від подальшого просування на захід їх зупинив тільки окрик Анкари, наляканої тим, що курдська квазідержава уздовж південного кордону повністю відріже Туреччину від Сирії та Близького Сходу. Крім того, в результаті спільної з американцями авіації курди захопили місто Сінджар, перерізавши єдиний шлях сполучення між іракською і сирійської частинами ІД, фактично розділивши її на дві частини.
Але й на цьому неприємності ісламістів не закінчилися. Американці все-таки зуміли реанімувати іракську армію, навчивши і оснастивши кілька великих її підрозділів. Взаємодію з нею США будують на тих же принципах, що і з курдами: іракські війська наступають по землі, а американці забезпечують їм щільне повітряне прикриття.
Головною операцією грудня для них стало звільнення від ісламістів міста Рамаді – столиці Анбара, захопленої в травні. Бої в місті ще тривають, але іракське командування рапортує: адміністративний центр узятий, головні дорожні розв’язки, поліцейські ділянки і основні вулиці під їх контролем. Залишки ісламістів або тікають з міста, або намагаються змішатися з місцевим населенням.
Захоплення такого великого міста – це перший серйозний успіх іракської армії за весь час війни проти ІД. Раніше вона незмінно зазнавала однієї поразки за іншою. Ця перемога, безсумнівно, додасть урядовим військам упевненості у своїх силах і дозволить їм далі діяти рішучіше й агресивніше. До речі, майже одночасно з Рамаді халіфат втратив ще одне іракське місто – Хоїджа, яке було звільнене силами іракських курдів. Наступне в черзі – місто Фаллуджа, яке з падінням Рамаді фактично опинилося в оточенні.
До речі, незалежно від американців, приблизно те ж саме зараз готується біля сирійської Пальміри. Різниця тільки в тому, що авіаційне прикриття будуть здійснювати ВПС РФ, а на землі на позиції ІД планує наступати сирійська урядова армія.
Для Ісламської держави низка військових поразок стає все більш серйозною проблемою. Якщо ситуація негайно не зміниться для неї на краще, то проект «Всесвітній халіфат» буде закрито через явну втрату зв’язку з Вищими силами і їхньої підтримки. Для організації, цілком побудованої на релігійних одкровеннях, нічого гірше бути не може.
Ймовірно, саме тому лідери ІД зважилися на відкриття нового фронту ідеологічної боротьби: Абу Бакр аль-Багдаді у нещодавно випущеному аудіозверненні вперше пообіцяв теракти Ізраїлю, який в ісламському світі не люблять майже всі. Ізраїльська карта – це «козирний туз» у руках ісламістів – найлегший спосіб завоювати (або повернути) популярність. Однак цей шлях – дуже ризикований. Річ у тім, що Ізраїль і відповісти може, причому значно жорсткіше, ніж американці чи росіяни. Якщо Багдаді почав погрожувати в цей бік, то справи у нього, мабуть, зовсім кепські.
Втім, у нього є ще слабка надія на те, щоб повернути Ісламській державі колишні «сакральність і божественність», разом з якими випаровуються і люди, і гроші. Для цього йому необхідно всіма правдами і неправдами залучити до Сирії західні наземні війська і вступити з ними в битву. Шлях для здійснення цієї задачі тільки один – організація нових терактів в Європі, США і тепер уже Ізраїлі.
Проте зараз навіть масштабні теракти можуть і не спрацювати. Обама, наприклад, заявив, що на наземну операцію він наважиться лише в разі «катастрофічного нападу, здатного порушити нормальне життя всієї країни». В Європі бажання відправляти свої війська у Сирію ще менше. Тому, мабуть, халіфату в його нинішній формі жити залишилося зовсім небагато. Судячи з усього, він припинить своє існування ще до закінчення другого терміну Обами в січні 2017 року. У нього є всі шанси увійти в історію Переможцем халіфату.
Іван Яковина
За матеріалами:
НВ
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас