897
Ласий транзит: у Європі назріває перерозподіл газового ринку
— Енергетика
У Європі ініціювали «хрестовий похід» проти проекту «Північний потік-2». У випадку відмови ЄС реалізувати будівництво третьої і четвертої гілок цього газопроводу Україна очікує зберегти транзит газу й отримувати надалі економічну вигоду. З другого боку, лобістами «Північного потоку», у якому ключову роль відіграє Росія, виступають енергоконцерни Німеччини, Голландії, Франції, Великої Британії та Австрії, які є авторитетними і сильними гравцями на газовому ринку ЄС.
Відсутність єдності в боротьбі
Адже з боку Росії неодноразово лунали погрози зменшити транзит газу через Україну завдяки використанню білоруської ГТС, польсько-російського газопроводу «Ямал – Європа» і обох проектів «Північний потік».
«Що значить обходити Україну? Ми порахували мінімальний обсяг, необхідний для транзиту через Україну. Є країни, в які з географічних причин немає іншого способу доставляти газ, крім як через Україну», – заявив у грудні заступник голови правління «Газпрому» Валерій Голубєв.
За нинішньої ціни на газ, згідно з формулою $250, вартість транзиту також знижується. Транзит 60 млрд. куб. м газу дасть змогу Україні заробити максимум $2 млрд. Відповідно, зменшення транзиту удвічі із 60 до 30 млрд куб. м передбачає втрату заробітку в $1 млрд. Проте, звичайно, якщо вартість газу буде знову $350–400, то в такому разі втрати справді можуть сягати максимум до $2 млрд.
«Що означає для України будівництво «Північного потоку-2»? Перше – це виключення України взагалі з транзитних поставок у ЄС. Друге – це втрата $2 млрд доходів, які ми отримуємо за транзит і безпечне постачання газу в ЄС. І третє – це просто несправедливо ні щодо наших європейських партнерів, ні щодо України. Будівництво проекту «Північний потік-2» є антиєвропейським і антиукраїнським проектом», – заявляв ще у вересні прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.
Мотиви центрально- і східноєвропейських країн зрозумілі. Угорщину і Грецію зниження транзиту російського газу через Україну змусить домовлятися про доставку газу через Німеччину, Чехію і Австрію. Для Словаччини, України і Румунії це втрата прибуткового транзитного бізнесу.
Як відомо, лист до Єврокомісії також планувала підписати і Болгарія, яка залежна від російського газу і також заробляє на його транзиті, але в останню мить скасувала рішення підписувати документ.
«Я захищатиму позицію за будівництво «Північного потоку-2» і газорозподільного центру в Болгарії. Це вигідно для країни, і ніхто не може дорікнути мені в цьому. Болгарія не підпише листа проти «Північного потоку-2». Я і далі вважаю, що розподільний центр чи вузол (назвіть, як хочете) в Болгарії для збору зрідженого газу, зокрема і російського, – це реальність. Так було записано в рішеннях Єврокомісії», – повідомив прем’єр Болгарії Бойко Борисов.
Водночас присутність у списку противників «Північного потоку-2» Польщі, Естонії, Латвії та Литви викликає здивування. Ці країни ніяк не пов’язані з транзитом газу через Україну, і проектні потужності «Північного потоку-2» не зачіпають їхніх інтересів. Зате їх об’єднує близькість і підтримка політики США на теренах ЄС.
LNG проти «Північного потоку-2»
Нині ж, зважаючи на зниження вартості нафти до $35–40 за барель, видобуток сланцевого газу зазнає змін – зменшується кількість бурових станків, і вже з 2016 року видобуток газу в США буде загальмовано. Собівартість сланцевого газу становить від $70 до $200 за 1000 куб. м.
Проте представники американської влади активно підтримують ідеї поставок зрідженого газу із США в ЄС. Так, сенатор Джон Маккейн влітку цього року обіцяв, що через два роки США постачатимуть в Україну та інші країни ЄС природний газ. При цьому раніше Маккейн неодноразово заявляв, що варто терміново починати експорт газу з США в ЄС для зменшення впливу Росії на європейському ринку газу.
Для інших країн ЄС отримання зрідженого газу не є проблемою, оскільки потужності діючих 28 LNG-терміналів використовуються лише на 20% (майже 40 млрд куб. м). У цілому термінали можуть прийняти 195 млрд куб. м газу. Питання лише полягатиме у привабливій ціні на потенційний американський газ.
З урахуванням доставки в ЄС (скраплення, перевезення, розрідження, постачання до споживача) ціна газу із США може становити $350. Нині ціна газу з Норвегії та Росії становить менш як $200, і про конкуренцію говорити не доводиться.
Також є проблема з будівництвом LNG-терміналів для зрідження газу. Лише у 2013–2015 роках почали реалізовувати проекти: Cameron LNG в Луїзіані, Cove Point LNG в Меріленді, Corpus Christi LNG, Sabina Pass LNG в Луїзіані, Freeport LNG у Техасі. Нині в США налічується 16 проектів загальною експортною потужністю 300 млрд куб. м. Зрештою, залишається відкритим питання, чи не виберуть американські компанії Китай, Японію і Південну Корею як ринки для постачання свого зрідженого газу, оскільки там ціни на газ суттєво вищі, ніж у ЄС.
Проте наразі можна говорити про політичні наміри і намагання США здобути контроль над частиною ринку газу ЄС, який сьогодні поділений між власним європейським видобутком (155 млрд куб. м – 32%), Норвегією (116 млрд куб. м – 24%) і Росією (146 млрд куб. м – 30%), а решта 14% розподіляється між Алжиром і зрідженим газом (67 млрд куб. м – 2014 року).
«Старі» члени ЄС проти «молодих»
Окрім розвитку відновлювальних джерел енергії, економічної кризи і зниження промислового споживання, яке впливає на зменшення споживання газу, суттєву роль відіграє спад видобутку в Голландії та Великій Британії, а також песимістичні прогнози щодо утримування видобуту в Норвегії на рівні 110 млрд куб. м.
Велика Британія 2010 року видобувала 57 млрд, а 2014-го – 36 млрд куб. м. Голландія 2010 року видобувала 70 млрд куб. м, а 2014 року – 55 млрд куб. м. І 2015 року, вперше з 1960-го, Голландія стала нетто-імпортером газу. Це пов’язано зі зниженням видобутку газу на найбільшому родовищі Нідерландів Гронінген. Відповідно, Нідерланди змушені компенсувати своїм покупцям у Німеччині, Бельгії та Франції поставки газу за рахунок Норвегії та Росії.
Саме тому не варто дивуватися, що разом із Росією «Північний потік-2» хочуть будувати Велика Британія, Голландія, Німеччина і Франція. І їхній «старий» авторитет і роль у Європі в рази перевищує авторитет «молодих» супротивників будівництва – Словаччини, Польщі, Угорщини, Румунії, Естонії, Латвії, Литви, Греції та України.
При цьому прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо вбачає в цьому виключно політичні аспекти, а не бізнес-інтереси: «Я хочу відхилити аргумент щодо того, що угода між «Газпромом» і газовими компаніями західної Європи є тільки питанням бізнесу. Я відкидаю це, тому що ми дуже довго говоримо про геополітичні відносини і зв’язки. Я переконаний, що західноєвропейські газові фірми, які проводять свою роботу на території країн-членів ЄС, зрадили інші європейські держави, зокрема і Словаччину».
У 2011–2013 роках Україна першою в Європі поставила питання законності та доцільності намагань РФ організувати «альтернативні» шляхи транзиту свого газу до Євросоюзу. Ще за часів уряду Миколи Азарова Міненерго декілька разів зверталося до Єврокомісії, Енергетичного співтовариства із закликом перешкодити реалізації проекту «Південний потік». Проте лише з політичними подіями, санкціями проти Росії в 2014–2015 роках, конфліктом Росії та Туреччини ситуація розвернулася так, що «Південний потік» і його наступник «Турецький потік» зникли з порядку денного енергетики ЄС.
Хоча стверджувати про схожість «Північного потоку-2» і «Південного потоку» не можна, оскільки в них різні цілі, ринки збуту газу та зацікавлені інвестори.
«Комерційну угоду між «Газпромом» і його західноєвропейськими партнерами – енергетичними компаніями, а це цілий консорціум, було підписано задовго до останніх виборів у Туреччині та наступних ворожих до Росії дій турецького керівництва. До речі, і самі переговори щодо «Турецького потоку» було тоді заморожено через відсутність у Туреччині повноформатного уряду», – заявляв постійний представник Росії при ЄС Володимир Чижов.
Тож протистояння і боротьба за майбутні ринки газу в ЄС лише починається. І ймовірно, що найближчим часом країни Європи будуть змушені прийняти як факт перерозподіл свого газового ринку між Росією, США і Норвегією.
Юрій Корольчук
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
