Енергетика ворожнечі: що заважає створенню в Україні ефективного енергоринку — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Енергетика ворожнечі: що заважає створенню в Україні ефективного енергоринку

Енергетика
345
Минулий тиждень для НЕК «Укренерго» почався з обшуків, ініційованих Генеральною прокуратурою України. Згідно з офіційною позицією Генпрокуратури, обшуки проводилися в рамках досудового розслідування «у кримінальному провадженні за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами НЕК «Укренерго» в період 2010-2014 рр.». У свою чергу, експерти пов’язують претензії ГПУ та МВС до співробітників компанії з черговим потраплянням в опалу Костянтина Григоришина. Однак справа не тільки і не стільки в міжолігархічних розборках.
У цьому корупційному скандалі слід звернути увагу на той факт, що на базі «Укренерго» при формуванні майбутнього конкурентного енергоринку передбачалося створити системного оператора, відповідального за диспетчеризацію та розвиток енергосистеми країни.
Григоришин як дзеркало українського енергобізнесу
Колись у далекому 2002 році російський громадянин і олігарх Костянтин Григоришин в інтерв’ю журналістам вельми недобре відгукнувся про тодішнього президента України Леоніда Кучму. Сталося це в ході конфлікту Григоришина з його колишніми партнерами по енергопостачальному бізнесу – братами Суркісами. Ті, у свою чергу, своєчасно підклали газету на стіл Леоніду Даниловичу. Після цього долю Костянтина Григоришина в конфлікті було вирішено – олігарха повністю усунули від управління в обленерго «першої хвилі приватизації», а його менеджери або перейшли на бік Суркісів, або опинилися за гратами.
Однак після Помаранчевої революції розстановка сил кардинально змінилася. І в 2005-му офіси все тих же − але вже «суркісовських» – обленерго штурмували люди в камуфляжі з волі Костянтина Григоришина. Як стверджували тоді менеджери компанії «Укренергоконсалтинг», контрольованої Суркісами, рейдерські атаки на їхні енергетичні офіси здійснювалися не без підтримки з боку секретаря РНБО Петра Порошенка.
З приходом Порошенка на президентську посаду в 2014 році почалася нова фаза активного повернення Григоришина у «велику енергетику», про що в ЗМІ написано чимало. Однак уроків толерантності до влади з 2002-го останній так і не виніс. Як відомо, у недавньому інтерв’ю олігарх публічно визнав свою особисту участь у призначенні на посади заступника міністра енергетики та вугільної промисловості Олександра Светеліка та екс-глави НЕК «Укренерго» Юрія Касіча, а також піддав жорсткій і неприємній критиці главу АП Бориса Ложкіна.
Тож здавалося б дивним, якби підлеглі Арсена Авакова не навідалися в будівлю на вулиці Симона Петлюри, 25, в Києві, де знаходиться головний офіс «Укренерго», включаючи Національний диспетчерський центр України. Поцікавитися там було чим, якщо врахувати, що Касіч залишається в історії далеко не єдиною креатурою Григоришина в НЕК.
Згідно із заявою ЦПК від 8 жовтня, впродовж 2010-2014 років службові особи НЕК «Укренерго» шляхом організації закупівель товарів, робіт і послуг у підконтрольних підприємств за завищеними цінами завдали збитки державі на суму понад 250 млн гривень. У ході досудового розслідування 5-6 жовтня слідчими МВС України були також проведені обшуки в приміщенні НЕК і за місцями проживання посадових осіб «Укренерго», в ході яких було вилучено близько 50 000 євро і $200 000.
Національні особливості енергетичної реформи
Обшуки в будівлі «Укренерго» проходили через кілька тижнів після того, як Міненерговугілля направило в Кабмін остаточну версію законопроекту «Про ринок електроенергії в Україні». Фактично публікація головного реформаторського документа в енергетиці збіглася за часом із черговим великим корупційним скандалом у галузі. І за іронією долі, цього разу в епіцентрі розслідувань ГПУ і МВС опинилося саме те підприємство, на базі якого має бути створений системний оператор конкурентного енергоринку.
Виникає закономірне питання: який вигляд матиме сам конкурентний ринок, якщо диспетчеризацією і плануванням у ньому будуть займатися такі оператори? Поки що чіткої відповіді на це питання не дає ніхто. У той час як Енергетичне співтовариства ЄС та міжнародні фінансові інститути підштовхують Україну до прискореного реформування енергогалузі, всередині країни існує ціла низка несприятливих факторів, здатних докорінно перекрутити саму ідею реформи.
Перше. На сьогодні в Україні відсутній єдиний центр вироблення, прийняття та реалізації стратегічних рішень в енергетичній політиці держави. Кабмін, парламентський комітет із ПЕК, Міненерговугілля, НКРЕКУ, РНБО, Рада енергоринку, державні та приватні компанії-монополісти – всі вони більшою чи меншою мірою фактично дублюють або підміняють функції один одного, при цьому перебуваючи в протиріччях між собою. І всі вони не мають повноцінного сполучного державного центру, здатного забезпечити баланс інтересів як між учасниками галузі, так і між енергетиками та їх споживачами.
Друге. В уряді відсутній загальновизнаний лідер, здатний взяти відповідальність за проведення реформ на себе і здатний за рахунок власної волі й авторитету забезпечити їх реалізацію. Такими лідерами, наприклад, у процесі лібералізації енергосекторів були в різні часи Маргарет Тетчер у Великобританії, Єжи Бузек у Польщі й навіть Анатолій Чубайс у Росії.
«У таких умовах я б взагалі не поспішав запускати реформу. Хто всім цим буде займатися, поки що незрозуміло», − вважає заступник голови Всеукраїнської енергетичної асамблеї Юрій Саква.
Третє. На відміну від східноєвропейських країн, Україна приступає до лібералізації енергоринку в умовах ізольованості від європейської енергосистеми ENTSO-E. Інтеграція з нею передбачається тільки після 2020 року, водночас західні партнери вимагають від Києва впровадити конкурентний енергоринок вже в 2017 році. В умовах ізоляції зростає вплив на внутрішній ринок з боку монополістів − НАЕК «Енергоатом» і ДТЕК, які на двох виробляють понад 80% електроенергії в країні. Подібні монополісти існують і в європейських країнах, проте в ЄС їх присутність згладжується міждержавними перетоками і конкуренцією.
«Інтеграція енергосистем веде до зниження цін. Збільшуючи експорт та імпорт електроенергії, ми збільшуємо конкуренцію, а значить, створюємо умови для зниження ціни», – пояснює начальник управління забезпечення функціонування енергоринку НЕК «Укренерго» Олексій Нікітін.
Четверте. В Україні, на відміну від країн Заходу, відсутні захисні механізми громадянського суспільства у вигляді тих же асоціацій захисту прав споживачів електроенергії, газу, води і т.д. Як приклад такої асоціації можна назвати розташовану в Сан-Дієго в Каліфорнії організацію Utility Consumers Action Network (UCAN). Ця організація захищає споживачів штату від зловживань у сферах енергетики, телекомунікацій, водопостачання, інтернету, торгівлі бензином і т.і. Секрет її стійкості простий: UCAN існує на добровільні пожертвування жителів штату, при цьому розмір одного пожертвування не може перевищувати $1500. Таким чином організація страхує себе від потрапляння в залежність від корпорацій-монополістів.
П’яте. В Україні, на відміну від країн ЄС, відсутні ефективні регуляторні, антимонопольні та управлінські органи. Користуючись термінологією Френсіса Фукуями, держава в ліберальних суспільствах повинно бути маленькою, але сильною. В Україні ж держава велика, але слабка. Така держава, як показує досвід «Укренерго», не здатна протистояти окремим корпоративним монополістам або олігархам, і не може забезпечити пріоритет загальних національних інтересів над груповими.
Коротко нагадаємо: основними носіями приватно-групових інтересів в українській енергетиці є:
  • Рінат Ахметов (ДТЕК, Київенерго, Дніпро- і Донецькобленерго).
  • Словацька VS Energy, яку пов’язують з російськими бізнесменами Воєводіним, Бабаковим і Гіннером (Житомир-, Київ-, Кіровоград-, Одеса-, Рівне-, Херсон-, Чернівціобленерго).
  • Костянтин Григоришин (ЛЕО, Вінницяобленерго, по 50% акцій в Суми-, Чернігів-, Полтаваобленерго, міноритарні пакети ще в шести компаніях).
  • Ігор Гуменюк (Донбасенерго).
  • Ігор Коломойський (по 50% акцій в Суми-, Чернігів-, Полтаваобленерго).
  • Сергій Льовочкін, Юрій Бойко (Волинь-, Закарпаттяобленерго).
Якщо Україна почне проводити енергетичну реформу, державі доведеться в першу чергу спрямувати свої зусилля на подолання перерахованих вище несприятливих факторів. І політичні лідери повинні будуть мати достатньо політичної волі, щоб протистояти олігархам, під контролем яких опинилася українська енергетика.
Олег Кильницький
За матеріалами:
Forbes.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас