1012
В Міненерго вирішили розвінчати міфи про підготовку до зими
— Енергетика
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України відзвітувало про те, як ведеться підготовка до опалювального сезону в умовах початку реформ та старту процесу деолігархізації галузі. Також у міністерстві вирішили спростувати 6 міфів про підготовку до зими.
Цьогорічний опалювальний сезон – унікальний. Він не лише проходитиме в умовах постійного тиску з боку Російської Федерації. Україна почала боротися з монополіями, яким дозволяли роками викачувати кошти з енергетики. Кілька фінансово-промислових груп роками перебували в привілейованому стані. Ринки газу, електрогенерації, нафти та вугілля були поділені між кількома людьми. Така ситуація не лише знекровлювала систему — вона зупиняла її розвиток. Уряд почав болісний процес змін. Він триватиме не один рік, адже необхідно міняти систему взаємозв’язків.
Уряд постійно критикуватимуть, уже зараз нагнітається громадська думка щодо “проблем з теплом взимку”. Щоб зрозуміти яка критика виправдана, а яка створена спеціально, важливо розібратися у системі взаємозв’язків в енергетиці. Тоді усталені міфи ніхто не зможе використовувати для виборчої риторики чи захисту приватних інтересів.
МІФ 1: За все відповідає “Держава”
Насправді постачання електроенергії, газу та тепла в руках окремих підприємств, частина з яких – державні, частина – приватні.
Підприємства галузі сформували монополії, які працюють вкрай неефективно: обладнання застаріле, інвестиції відсутні, через це втрати енергії величезні – найбільші в Європі.
Саме тому Уряд розпочав реформу ринків електроенергії та газу – щоб зруйнувати монополії, від яких зараз залежить постачання, і створити конкуренцію та умови для розвитку.
МІФ 2: Нам критично бракує газу
Насправді Уряд намагається злізти з “газової голки” Російської Федерації. Роками газ з РФ був способом збагатитися для олігархів та політиків і про альтернативу ніколи ніхто не задумувався. Дотепер. Вже минулого року Україна диверсифікувала постачання газу, і має можливість купувати його в партнерів з ЄС. Завдяки цьому ми можемо на рівних сперечатися з “Газпропом”, який знову намагається постачати газ на невигідних Україні умовах.
Станом на сьогодні більшість з необхідного газу закачано у сховища. Щодо купівлі газу, якого бракує, досі ведуться перемовини. Сперечатися з Росією було би легше, якби власні споживачі розрахувалися за газ. Рівень розрахунків за газ в Україні досі дуже низький, а бюджет уже не в стані дотувати закупівлі. Саме тому борги і далі збільшуються, а уряд потребує іноземних кредитів на купівлю газу.
МІФ 3: Нам бракує потужностей
Основа виробництва електроенергії в пікові години споживання – ТЕС, які працюють на вугіллі. Якщо базові потреби держава забезпечує атомною енергетикою (повністю забезпечена паливом на цей сезон) то так звана “регулююча” потужність – це вугільні теплоелектростанції.
Більшість з них знаходиться в одних приватних руках: це монополія де-факто, хоч вона і не закріплена юридично.
Тариф на електрику формує незалежний регулятор на основі собівартості. Приватний власник постійно вимагає збільшити тариф, регулятор відмовляється, оскільки не готовий перекладати проблеми приватного власника на кишені споживачів.
Потужностей вистачає, бракує ефективного їх використання.
МІФ 4: Імпортне вугілля замість свого
При аналізі накопичення вугілля слід розмежовувати вугілля марок “А” і “Г”. Це різне вугілля, теплоелектростанції працюють або на одному або на іншому.
Вугілля марки “Г” добувається на контрольованій урядом території, більшість – в руках того ж власника, що володіє ТЕС. Цього вугілля більш ніж достатньо.
Уряд ухвалив рішення припинити дотації в державну вугільну промисловість, міністерство пропонує замінити їх інвестиціями у видобування. Такий підхід дозволить зберегти робочі місця і довести рентабельність державних шахт до тих же показників, що і в приватних.
МІФ 5: Україна купує вугілля в терористів
Вугілля марки “А” не добувається на контрольованій урядом території, його потрібно везти або з зони АТО (від зареєстрованих згідно українського законодавства шахт) або з РФ або з дальнього зарубіжжя.
“Вугілля з зони АТО” – це не купівля в терористів, це підтримка шахтарів, які мають зареєстровані в українських банках картки, працюють в законодавчому полі України, сплачують податки. Підприємства мають роботу та шанс зберегти потужності, люди мають роботу та підтримку України.
Але оскільки терористи та РФ можуть зупиняти поставки, уряд ухвалив рішення про початок поставок з ПАР, щоб мати запасний план.
МІФ 6: Раніше була стабільність
Насправді раніше під виглядом стабільності усі, хто мав політичний вплив витискали соки з галузі, яка забезпечує 30 % ВВП країни. Сьогоднішня ситуація – результат “стабільності” попередніх років.
Модернізація, створення конкурентних ринків за прикладом ЄС, деолігархізація – все це необхідно для того, щоб ніколи більше опалювалний сезон в Україні не готувався в “ручному режимі” з залученням вищого керівництва держави.
Всі дані, графічні зображення – Міністерства енергетики та вугільної промиcловості.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
