1724
Замовте слово: Лобізм з українським акцентом
— Казна та Політика
Конфлікт і економічний спад 2014–2015 років поставили український бізнес перед необхідністю посилити свої позиції щодо лобізму на світовій арені.
Як з’ясував журналісти, лобізм, до якого вдається українська сторона, можна умовно розділити на два підвиди – за його цілями. Перший спрямований на допомогу й супровід у веденні бізнесу за кордоном. Другий – на підтримку свого впливу в Україні, завдяки іміджевим дивідендам у країнах першого світу: Великобританії, США і так далі.
На початковому етапі свого розвитку бізнес розраховує на підтримку з боку української держави. «Щоб імпортувати товари «Модерн-Експо» Єгипту, ми маємо платити 30%-вий податок. Водночас наша продукція є конкурентоспроможною, але щоб вона стала ще більш конкурентною на зовнішніх ринках, хотілося б або зменшити, або взагалі скасувати цей збір. Тому що аналогічна продукція з ЄС такими акцизами не обкладається. І ми б дуже хотіли, щоб український уряд допоміг розв’язати це завдання», – ділиться з Микола Жичук, спікер Modern Expo Group, виробника торгового обладнання.
На жаль, до міжнародних лобістських процедур бізнес вдається найчастіше тоді, коли стає вже пізно. Хоча самі витрати на такі послуги не є захмарними – йдеться про десятки тисяч доларів на місяць для великих компаній. І найголовнішим ринком для проведення лобі часто стає США.
Під куполом Конгресу: ринок лобізму у США
Понад 10 000 осіб і оборот понад $3,2 млрд – так оцінює американський ринок лобізму CRP, Center for Responsive Politics.
Серед головних замовників послуг – Американська торгова палата, Американська медична асоціація, Національна асоціація ріелторів, General Electric, Boeing Co, Google Inc та інші.
Спеціальний радник Ізраїльського національного фонду «Керен ха-Йесод», колишній посланник Всесвітньої сіоністської організації в Нью-Йорку Роні Вінніков в інтерв’ю Forbes розповів, що головною межею між лобізмом і піаром є те, що лобізм спрямований на особу, яка приймає рішення. Вінніков багато років був головним лобістом Ізраїлю у США.
«Лобізм у США ділиться на комерційний і політичний. Корпорації наймають лобістські групи, які обстоюють інтереси комерційних структур у парламентах та інших відомствах, державних установах, щоб ці компанії успішно просували свою продукцію на ринку. Лобізм – це дуже поширений вид діяльності в Америці», – говорить Вінніков.
За його словами, є ціла низка міждержавних угод, зокрема – Віденська конвенція, які упорядковують діяльність країн на території одна одної. «У багатьох випадках держава не має права на території іншої держави займатися за бюджетні кошти тією чи іншою діяльністю. Тому що це суперечить міжнародному праву. І в таких випадках держава вдається до допомоги третіх осіб», – пояснює Роні Вінніков.
До інструментів лобізму належать: семінари, експозиції, з’їзди, пряма реклама, матеріали у ЗМІ тощо. Партнер МЮФ AstapovLawyers Олег Мальський додає, що особливістю роботи зі ЗМІ у США і Великобританії є те, що там прямо не можна замовити статтю. «Можна назвати проблематику, а потім за фактом виходу тексту пожертвувати виданню якісь гроші. Або купити щось, що дуже потрібно виданню. Причому часто пожертви – анонімні. Але це не магазин, як в Україні», – говорить Мальський.
Слава олігарха
Чим більшою стає корпорація, тим активніших зусиль для лобізму вона докладає – як для підтримки бізнесу в інших країнах, так і для закріплення силової позиції в Україні.
Згадаймо деякі приклади такої діяльності. Напередодні придбання у 2007 році «Індустріальним союзом Донбасу» Сергія Тарути польської верфі у Гданську, у Польщу приїжджали українські делегації, серед іншого, котрі проводили святкові заходи, виставки цінностей трипільської культури.
Урочисті прийоми за участю сенаторів США передували придбанню групою «Метінвест» Ріната Ахметова американської вугільної компанії United Coal Company у 2009 році.
Бізнесмен Віктор Пінчук згадується як великий прихильник демократичної партії США й Хіларі Клінтон. Він також проводить щорічні заходи на міжнародному форумі у Швейцарському Давосі та на Венеціанському кінофестивалі, виступаючи одним із промоутерів України.
«Лобізм у нас часто плутають із розв’язанням питання, корупцією й так далі. Але на мою думку, лобізм відрізняється від розв’язання питання гарантією результату», – розповідає Олег Мальський. Він згадує, що у 2006–2007 роках Україна вважалася не придатною для повноцінних торговельних відносин. «У нас було багато питань до експорту металургії, багато демпінгу, монополій, закупівель субсидованої електроенергії. Рішення ж про те, чи є економіка ринковою, приймав департамент торгівлі США. Вони й формували список неринкових економік, до якого входила Україна», – розповідає Мальський.
Тоді Асоціація чорної металургії запросила американського лобіста, котрий розповідав, як він буде досягати результату. «Ситуацію він описував ось як. Є людина, яка приймає рішення. У неї є колегіальний орган, котрий впливає на прийняття рішення. Є наша мета, і є коло навколо цієї мети – колегіальний орган, на який, зі свого боку, впливають різні групи й департаменти – що формує ще ширше коло. І завдання лобіста в тому, щоб почати створювати певний тиск на широке коло, щоб воно і собі тиснуло на середнє коло, а в підсумку – на особу, яка приймає рішення», – говорить Мальський. Припустимо, йшлося про 15–20 статей, 3000 листів-звернень, 200–300 дзвінків, 15–20 зустрічей із клієнтом і 15–20 зустрічей із тими, хто приймає рішення. У результаті описаних зусиль Україну вивели із чорного списку неринкових економік.
2011 року журналіст Forbes спілкувався в Мадриді з Хав’єром Морілласом, представником групи «Приват» в Іспанії і в Асоціації іспанських банків. Основні напрями діяльності Морілласа – юриспруденція й робота з мігрантами з України.
Він є професором кафедри національних меншин Університету Сан Пабло й особисто знайомий з українськими мігрантами, які приїхали до Мадрида та інших міст Іспанії ще в 1970-і роки. Крім того, він очолює Асоціацію іноземних банків Іспанії.
Саме такі зв’язки допомагають «Привату» налагоджувати відносини з українською діаспорою – своїми потенційними клієнтами.
Лобізмом Дмитра Фірташа у США на цей момент, за інформацією Forbes, займається Lanny J. Davis & Associates – компанія, яка свого часу згладжувала скандал навколо президента Білла Клінтона й Моніки Левінські. В Австрії, за даними Forbes, Фірташа супроводжують кілька піар-агентств, а його основним лобістом у Великобританії є лорд Різбі, активний учасник Днів України у Великобританії, які спонсорував олігарх. Зокрема, завдяки британському лобі під час Днів України деякі заходи проводилися у святая-святих – Британському парламенті.
До чого призводять усі описані зусилля?
Космос і Бразилія: як українські лобісти переграли американських
Основною проблемою українського лобізму є невміння скористатися позитивними плодами своїх зусиль у довгостроковій перспективі. Красномовним прикладом можуть слугувати космічні досягнення України, практично повністю втрачені сьогодні. Бізнес-невдачами завершилися і спроби вести бізнес як Ахметова у США, так і ІСД у Польщі. Були й більш гучні й показові приклади.
Згадаймо успіх України в отриманні права на будівництво космодрому «Алкантара» у Бразилії. Одним з активних лобістів інтересів України там був екс-міністр економіки Віктор Суслов, який очолював групу з міжпарламентських зв’язків Україна-Бразилія в 1994–2002 роках.
«Я брав участь у лобіювання низки українських проектів у Бразилії, зокрема, інтересів космічної галузі України. Мені дуже допомогло вільне володіння португальською мовою після декількох років викладання в університеті міста Мапуту Народної Республіки Мозамбік. Нам активно допомагав Посол України у Бразилії Олександр Никоненко, з яким я дружив ще з Мозамбіку. Також я підтримував особисті дружні стосунки практично з усіма послами Бразилії в Україні», – розповідає Суслов.
За його словами, дуже швидко було налагоджено тісні контакти з лідерами півмільйонної української діаспори в цій південноамериканській країні, серед яких – депутати бразильського Національного конгресу українського походження.
Серед представників українського бізнесу, які підтримували ініціативи, звучать імена екс-власника банку «Аваль» Федора Шпига, колишнього голови Національного банку України Володимира Матвієнка, тодішнього глави «Укррічфлоту» Миколи Славова та інші. «Нам вдалося посприяти формуванню потужної міжпарламентської групи депутатів «Бразилія – Україна» в Національному Конгресі Бразилії, яка за чисельністю перевищила чисельність міжпарламентської групи «Бразилія – США». У цьому один із секретів перемоги України у 2003 році в конкурсі на участь у будівництві космодрому «Алкантара» і створенні проекту запуску супутників на низькі орбіти українською ракетою «Циклон-4». Бразильські депутати тоді проголосували за пропозицію України й відхилили пропозицію США», – розповідає Суслов.
Також, вирішальну роль у цій перемозі зіграли президент України Леонід Кучма й сам «Південмаш». На жаль, повною мірою скористатися успіхами лобістів так і не вийшло: через українську бюрократію, яка поховала проект ракети «Циклон-4». Востаннє запуск ракети було перенесено на 2014 рік, але він так і не відбувся. У квітні 2015 року співпрацю за цим проектом було припинено.
Маргарита Ормоцадзе
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
