На хвилі патріотизму українські модні бренди наростили продажі в рази


На хвилі патріотизму українські модні бренди наростили продажі в рази

Українські модні бренди наростили продажі в два-три рази. Попит підігріває мода на національне і те, що вітчизняний одяг коштує вдвічі дешевше від продукції західних виробників

У магазині українського модного бренду MustHave суєта – приміщення збираються збільшити і підремонтувати. Співвласниця компанії Анастасія Дзюба дає вказівки майстру, який якраз оцінює обсяг майбутніх робіт, і перепрошуючи звертається до новоприбулих відвідувачок: “Ви не звертайте уваги, ми тут затіяли розширення”. Покупницям все одно – їх повністю поглинули сукні, блузки і спідниці, яскравими рядами розвішані по всьому шоу-руму.

Дівчата люблять сукні. Багато суконь. З цього принципу виходили Дзюба та Анна Коваленко, коли п’ять років тому прийняли рішення створити власний модний бренд. За цей час крихітне виробництво, яке складається з двох швейних машинок і одного столу для розкроювання, перетворилося на серйозне підприємство в 800 кв. м площею і з сотнею співробітників.

Обсяги виробництва, як і продажу, росли постійно, запевняють у компанії, але в порівнянні з минулим роком стрибок був особливо значним – продажі зросли в три рази. За рік було продано приблизно 25 тис. предметів одягу, переважно суконь. “Спочатку було складно, люди не сприймали український продукт. Думали: якщо українське, то щось неякісне. Але тепер це в минулому”, – говорить Коваленко.

Нинішніх торговельних площ вже не вистачає. Зараз у компанії всього два магазини – у Києві. Найближчим часом у столиці планується відкрити ще два, а потім – експансія в Одесу, Харків, Дніпропетровськ і Львів. “Ми постійно розширюємо обсяги виробництва, тому що попит перевищує пропозицію. Заробивши гроші, ми відразу купуємо нове обладнання, і так нескінченно”, – пояснює Дзюба.

Зростання продажів українських виробників одягу та взуття за останній рік стало справжнім трендом, підтверджує Андрій Дрогобицький, генеральний директор шопінг-клубу Le Boutique. “Продажі зросли істотно – більш ніж у два рази в порівнянні з 2013-м, коли ще не було такої вираженої проукраїнської тенденції та девальвації гривні. Люди з великою охотою купують українське”, – запевняє він.

Це підтверджують всі опитані НВ представники національних брендів, орієнтованих на масовий ринок. Зростання торкнулося як іменитих марок, так і стартапів. У молодого бренду NUANCES продажі за рік зросли в 2,5-3 рази, ательє взуття Kachоrovska, яке ніколи не використовувало зовнішню рекламу і залучало покупців в основному через соціальні мережі, подвоїло продажі. За їхнім взуттям під замовлення шикуються багатомісячні черги. Відповідаючи на запит потенційних покупців, ательє стало випускати колекції готової продукції – розкуповують і її.

Справи йдуть вгору і у найбільшого національного бренду чоловічого ділового одягу Arber, який присутній на ринку вже більше 20 років. Поряд з постійним розширенням торговельних площ компанія збирається подвоїти виробництво в порівнянні з докризовим 2013 роком і виробити в 2016-му 1 млн одиниць товару. “Тренд купувати український одяг постійний і буде тільки посилюватися, – упевнений директор мережі Arber Вадим Золотаревський.- Скептицизм до українського одягу і інтерес до іноземних марок, які до того ж здорово подорожчали, минає”. На цій хвилі, за його словами, з’явилося багато цікавих місцевих брендів, що пропонують сучасні моделі з якісним пошиттям.

Свій до свого по своє

Мода на українське стала наслідком загального зростання патріотизму після подій на Майдані і в Донбасі. Вперше для представників української еліти стало більш престижно хизуватися туалетами від вітчизняних виробників, а не іменитих західних брендів. Приміром, одяг українських компаній на офіційні заходи охоче надягають і перша, і друга леді – Марина Порошенко і Терезія Яценюк.

Втім, попит на “своє” виник задовго до революції гідності, згадує журналіст і блогер Юлія Савостіна. У лютому 2013 року вона взялася за, як здавалося тоді, божевільний проект – пообіцяла рік використовувати продукцію лише українських виробників, ділячись своїми спостереженнями в блозі. “Нинішній сплеск попиту, зрозуміло, пов’язаний з останніми політичними подіями в країні. Але ще коли я починала писати блог, було помітно, як сильно була нереалізована наша природна потреба пишатися”, – пояснює журналістка.

Тема виявилася настільки затребуваною, що до закінчення проекту Савостіна відкрила власний магазин українських товарів Купуй своє, написала книгу У пошуках Made in Ukraine і організувала однойменний фестиваль-ярмарок українських виробників, який ось уже рік регулярно проводиться в Києві і виявився не менш популярним, ніж її блог. Протягом двох днів, поки триває фестиваль, його відвідує близько 30 тис. осіб, щоб побачити продукцію пари сотень виробників. “Продажі за два дні фестивалю дорівнюють обсягу продажів за два тижні або навіть місяць”, – каже організатор.

Савостіна зізнається – її гардероб на дві третини складається з вітчизняних речей, а взуття Made in Ukraine у неї і зовсім 80%. І справа тут не лише в патріотизмі, пояснює блогер, – український одяг здебільшого якісніший і дешевший, ніж імпортний.

Криза на допомогу

У докризові часи вартість української сукні, наприклад, становила в середньому 800 грн, одяг демократичних західних брендів коштував стільки ж, а в сезон розпродажів навіть дешевше. Але зараз ситуація змінилася кардинально – через девальвацію вартість сукні іноземного виробництва зросла до 2 тис. грн, у той час як українські бренди намагаються утримувати ціни на колишньому рівні або, в крайньому випадку, не піднімати їх вище 1 тис. грн.

Але невелике підвищення цін все-таки неминуче, адже в Україні фактично відсутні якісні тканини для пошиття красивого одягу, тому матеріали та обладнання закуповуються переважно за кордоном, в Туреччині чи Італії, пояснюють виробники. “Ми купуємо італійські тканини, фурнітуру. Тож зростання євро позначилося і на нас, і на ціннику”, – нарікає Катерина Махнівська, співзасновниця бренду NUANCES.

Зате імпортні матеріали і хороша школа швейної справи на підприємствах дає українським брендам додаткові переваги перед західними конкурентами. Приміром, у київському взуттєвому ательє Kachоrovska для виготовлення взуття замовляють підбори і колодки на європейських фабриках, які обслуговують такі імениті бренди, як Prada і Miu Miu. “Це вже робить наш продукт європейським. Додамо до цього ще й українську ціну, і ми отримуємо перевагу”, – хвалиться власниця ательє Аліна Очеретяна. За її словами, продажі ательє зросли в два рази в порівнянні з минулим роком.

Велика кількість нових проектів породжує розмаїтість на ринку українського одягу – починаючи від футболок з незвичайними принтами і стриманого casual до одягу для йоги і суконь у стилі baby-doll.

Бізнес-аналітик Олена Ємельяненко довгий час купувала одяг іноземного виробництва і навіть спеціально замовляла речі за кордоном, тому що в Україні такі бренди або були зовсім не представлені, або коштували значно дорожче. Торік вона вперше купила річ українського виробника – це була жартівлива футболка з принтом Степана Бандери та кошенятами – і відтоді стала переконаним споживачем українського одягу. “Тут справа навіть не в патріотизмі, – розмірковує вона. – Останнім часом в Україні справді шиють одяг, який відповідає моїм уявленням про естетику. Може, тому, що цим масово стали займатися молоді люди, які роблять зручні, прості і в той же час красиві речі”.

Виробники імпортного одягу масмаркету часто обмежуються типовими фасонами і не люблять експериментувати, говорить Тетяна Абрамова, директор бренду RITO, що спеціалізується на трикотажному одязі. “Імпортний виробник може роками використовувати один і той же звичний силует, якщо він колись мав успіх. У українських виробників більше різноманітності”, – пояснює вона.

Одяг для обраних

Незважаючи на безумовне зростання, легка промисловість в країні продовжує пробуксовувати. Компаніям старого гарту бракує мобільності, готовності працювати з соціальними мережами і розвивати онлайн-продажі. А молодим проектам часто так і не вдається перетворити хобі на бізнес. “Не можу сказати, що у нас є бренди в справжньому розумінні цього слова: мало хто може пояснити, в чому унікальність його продукції, – вважає Савостіна. – А адже тільки коли бренд переходить на стадію виробництва, реалізації та філософії, можна говорити, що він успішний”.

Конкуренція ж залишається високою – іноземних товарів в Україні, як і раніше, багато: частка імпортного одягу на ринку становить 85%, взуття – 95%. Національні ж бренди, хоч і дешевші від західних, більшості українців все одно не по кишені, кажуть експерти. “Потрібно розуміти, що дуже вузький сегмент населення купує брендовий одяг, і ще менше тих, хто при цьому віддає перевагу продукції українській. Більшість в цій категорії все ж звикла до закордонного одягу”, – пояснює Олександр Жолудь, економічний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень.

Щоб стати справжнім брендом, який приносить великі гроші, необхідно робити продукцію ще більш доступною. На переважно імпортних матеріалах економити не вдається, та й робоча сила в Україні не така вже й дешева в порівнянні з Китаєм чи Пакистаном.

Кульгає також просування української продукції. “Бренд насамперед повинен бути впізнаваним. Інакше це не бренд. Рекламна кампанія і розкручування коштують великих грошей”, – говорить Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру. Тим часом українському одягу і взуттю найчастіше бракує впізнаваності навіть за межами Facebook.

Втім, Савостіна в перспективах українського одягу та взуття не сумнівається. Насамперед тому, що ринок не насичений хорошою, доступною і до того ж українською продукцією. “Ми дуже талановиті, у нас дуже мало нашого. А значить, перед нами величезні можливості”, – впевнена автор тренда Made in Ukraine.

Галина Корба

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
В Контексті Finance.ua
Опитування