2177
Борги України: беремо чи віддаємо?
— Казна та Політика
Цього тижня мала відбутися зустріч представників Міністерства фінансів України та Комітету кредиторів, які збиралися досягти розуміння в питаннях повернення боргових зобов’язань України за новими умовами, які можуть бути прийнятними для України.
Втім, це, як і раніше, нагадує «затягування» часу. Чим ближче до виплати грудневих $3 млрд за євробондами, викупленими Російською федерацією, тим поступливішою буде Україна.
«Метою Міністерства фінансів завжди було досягнення домовленості з його кредиторами, яка дозволяла б досягти цілей реструктуризації, встановлених у програмі співпраці України з МВФ. Україна вже досягла таких домовленостей стосовно власників боргових зобов’язань державних банків», – також сказано в повідомленні Мінфіну.
Нагадаємо, що цілями реструктуризації є: економія $15,3 млрд на зовнішніх платежах, забезпечення до 2020-го співвідношення державний борг/ВВП на рівні не вище, ніж 71% від ВВП, і підтримка спільних потреб у фінансуванні бюджету за борговими операціями в середньому на рівні 10% від ВВП (максимум 12% від ВВП на рік) в 2019-2025 роках.
Якщо для першої мети підходить просто пролонгація, то для досягнення інших, як варіант, необхідно списання основної частини суми боргу. І якщо спочатку Мінфін розраховував на 40% від основної суми боргу (близько $8 млрд), то зараз у відомстві готові погодиться на 20%. Чого досягти теж буде непросто. Більше того, Україна провела показово слабкі переговори з утримувачами облігацій українських банків, в результаті чого отримала нові – дорожчі позики.
Разом з тим, навіть при списанні 40% від номіналу, проблема українського боргу залишилася б дуже істотною. При цьому погіршилася вона саме в 2014 році. Причин тому кілька: тут є як «напрацювання» уряду Миколи Азарова, так і уряду «Камікадзе». Але в Мінфіні чомусь продовжують заперечувати провину уряду Арсенія Яценюка у формуванні безпрецедентного для країни боргового тягаря, випадково або ж навмисно спотворюючи інформацію про реальний стан справ з державним боргом України.
«Основний обсяг було збільшено з 2010 по 2013 рік. Якщо в 2009 році держборг України становив $39 мільярдів, то до кінця 2013 року, тобто в кінці президентства Віктора Януковича, це було вже $73 млрд. Загалом ми позичили $34 мільярди за 4 роки – при тому, що в цей період стан економіки був стабільним, і можна було обійтися без нарощування боргів.
Водночас зараз, на 31 травня 2015 року, державний борг України становив близько $67 мільярдів. Тобто за останні півтора року, при катастрофічному стані економіки і в умовах війни, ми виплатили за боргами і зменшили їх обсяг на $5,5 мільярда», – нещодавно розповів в інтерв’ю газеті «Сегодня» уповноважений уряду з питань держборгу Віталій Лісовенко.
Forbes направив запит до Міністерства фінансів, щоб розібратися, чим керується Мінфін, стверджуючи про зменшення держборгу на $5,5 млрд.
Мінфін надав дані щодо держборгу, де взяті урядом борги зведено в одну валюту – долар США. У цій таблиці дійсно до кінця травня борги України становили 67,6 млрд дол., у той час як наприкінці 2013 року – $73,1 млрд.
Так, якщо уряд Яценюка продовжить керуватися тією ж логікою, то умовно можна опустити гривню до 40 грн за долар, і тоді 484 млрд грн внутрішнього боргу в ОВДП перетворяться на 10,2 млрд доларів, таким чином Мінфін за своєю методикою «виплатить» ще $13 млрд.
Як видно з наступної таблиці, борги України в 2014 році зросли як у валюті, так і в гривні. При цьому в гривні вони зросли на 200 млрд грн, що є безпрецедентним випадком і спричинило істотну девальвацію національної валюти, за допомогою якої Мінфін і виправдовує свою боргову політику. Зараз це істотно допомагає наповнювати бюджет за рахунок зростання податкових надходжень від зовнішньоекономічних операцій через курсові різниці.
Звісно, у Мінфіну може бути аргумент, що ЗВР і бюджет не пов’язані, проте це не зовсім так. До останнього НАК «Нафтогаз» отримував гроші з ЗВР взамін на облігації внутрішньої позики, випущені Мінфіном, які обслуговуються з бюджету країни.
При цьому крім держбанків ці облігації практично ніхто купити не може. Як раніше писав Forbes, незважаючи на присутній нині на ринку попит на подібні інструменти, більшість охочих відсіялися через постанову НБУ №160, якою введено заборону банкам купувати валюту в розмірі більш ніж 0,1% від регулятивного капіталу.
Оскільки первинні дилери за ці ОВДП платять Мінфіну валюту, а на вторинному ринку вони можуть продавати їх тільки за гривню, то первинні дилери просто відмовляють охочим у придбанні даних паперів – адже отримати назад валюту вони наразі не можуть.
Однак про всі ці нюанси Мінфін замовчує. Варто відзначити також, що така боргова політика уряду велася спільно з Міжнародним валютним фондом, з яким зараз пов’язані основні надії України.
Виправивши ряд своїх економічних дисбалансів, Україна натомість отримала чимало нових. Один із них – проблема державного боргу, і як писав Forbes, якщо в країні нічого не зміниться в плані боротьби з корупцією, навіть після виконання програми EFF Україна може стати на ті ж «рейки» ресурсної економіки, але зі ще більшим боргом і втраченим часом.
Олександр Мойсеєнко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
