1326
Чому варто реєструвати свою підприємницьку діяльність
— Казна та Політика
Коли в країну приходить криза, народ починає згадувати “веселі” 1990-ті. Тоді підприємства не працювали, люди сиділи без зарплати, а ціни рвалися в космос, і хтось перед телекамерою задав тодішньому президенту запитання: “Як же виживати?”. Він відповів безсмертною фразою: “Щось робити”. Ті роки ознаменувалися сплеском підприємницької активності на рівні “човників”, ринкових торговців і власників кіосків: благо, фіскальна служба перебувала в зародку, і законів, які обмежують, було менше.
Зараз чекати від когось хорошої зарплати – стратегія теж ненадійна. Тому у багатьох просто немає іншого виходу, як “щось робити”. Причому так, щоб не конфліктувати з державою в її бажанні ділити з нами наші доходи. Про ази, які корисно знати вступає на шлях самостійного заробляння грошей, нам розповіли керуючий Адвокатським бюро “Арсена Маринушкіна” Арсен Маринушкін, провідний юрист МПК “УкрЮрЦентр” Кирило Бобровня і адвокат юридичної компанії “АБГ” Катерина Гутгарц.
ЗЛІСНІ ПОРУШНИЦІ
Символ незнищенної підприємливості – непереможні “бабусі”, які торгують сільгоспродуктами з міського асфальту. Як їх ні ганяють представники влади, вони не здаються. Втім, останнім часом у великих містах частково таки почали зникати традиційні зони стихійної торгівлі. Від цього, крім бабусь, страждають і місцеві жителі: пропала можливість купити свіже і вітамінне за доступною ціною. Так, наприклад, під Києвом дерева гнуться під вагою рясного врожаю абрикосів, і господині готові віддавати їх за копійки, зате в столиці на “законних” фруктово-овочевих розкладках місцевого дешевого продукту не побачиш.
Від продажу вирощеного на своїй ділянці платити податки не треба.
ПОРУШНИКИ. Але при всьому співчутті до “бабусь” і їх покупців, така торгівля – незаконна. “Торгівля з рук – карається. За цей передбачена адміністративна відповідальність”, – говорить Арсен Маринушкін. Теоретично, для тих, хто вирощує продукцію на своїй присадибній ділянці, повинні надаватися пільгові місця на комунальних ринках. Але ринкам невигідно займати свої торгові площі таким безгрошовим контингентом, тому місця їм, як правило, просто не вистачає.
Підпільниця. До речі, люди, що привозять на продаж вирощену капусту, не повинні за неї платити податки і якось оформляти свої відносини з державою. У відповідності з Податковим кодексом, доходи, отримані від продажу власної сільгосппродукції, вирощеної, зібраної, виготовленої, виробленої, обробленої та/або переробленої безпосередньо фізособою на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України, не оподатковуються. І такому малому виробнику годі й оформлятися навіть приватним підприємцем – при тому, що він може свою продукцію і підприємствам продавати. Хіба що, як вказує Кирило Боборовний, треба не забути взяти довідку від місцевої ради про наявність земельної ділянки. А ось такі ж “бабусі”, але міські, допрацьовавула до мізерної пенсії продажем особисто зв’язаними дитячими дрібничками, вже куди більш серйозні порушники: за законом, вони і від сплати податків ухиляються, і свою підприємницьку діяльність ніяк не зареєстрували.
ВІДДАВАТИ КЕСАРЮ КЕСАРЕВЕ
І, продаєш ти в’язані шкарпетки або риєш колодязі односельцям, але будь-який дохід, отриманий в результаті діяльності, повинен обкладатися податком (за винятком вже згаданих плодів зі своєї ділянки). “У даному випадку – податок на доходи фізосіб (ПДФО) – віднімається у всіх при виплаті заробітної плати, – розповідає Кирило Бобровня. – Його ставка – 15%, а у разі якщо дохід більше, ніж 10 мінімальних заробітних плат (12180 грн. ), – 20%. тобто в ідеалі бабуся після продажу дитячих рукавичок повинна прийти у відділення банку і перерахувати 15% від свого доходу в бюджет держави, а в кінці року – відобразити це в декларації про доходи “. Звичайно ж, відшукати настільки свідому пенсіонерку – завдання з найважчих (у нас і підприємці з куди більш масштабною діяльністю не поспішають ділитися з державою). Але за законом все має бути саме так.
ПІДПРИЄМНИЦТВО. Але навіть сплатою податку заповзятлива бабуся (згідно з буквою закону) не відбудеться. Тут вже йдеться про підприємницьку діяльність. “Ст. 42 Хоз. Кодексу України визначає її як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, здійснювану суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, – пояснює Катерина Гутгарц. – тобто якщо людина продає щось разово – це не підприємництво. А якщо вона робить це систематично, з метою отримання прибутку – тут вже треба оформлятися як приватного підприємця “.
ВИГОДИ. Треба відзначити, що якщо ви не переконаний податковий ухильник, то в офіційній реєстрації є свої плюси. “Вигода, яку дає реєстрація підприємницької діяльності, – можливість переходу на спрощену систему оподаткування, що вигідніше, ніж платити той же прибутковий з доходів фізосіб на загальних підставах”, – говорить Катерина Гутгарц. Кирило Бобровня наводить приклад першої групи платників єдиного податку: вони не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів на ринках та / або надають побутові послуги населенню (наприклад, ремонт взуття і т. і.), а обсяг їх доходу протягом календарного року не перевищує 300 тис. грн. Тут розмір ставки – до 10% від розміру хв. заробітної плати, приблизно до 121 грн на місяць, тобто близько 1500 грн на рік. Точна сума встановлюється міськрадою.
НЕЗАЛЕЖНІ І ПРОФЕСІЙНІ
Далеко не кожен, хто регулярно заробляє гроші, не будучи при цьому найманим працівником, повинен оформлятися підприємцем. Можна ще вести так звану незалежну діяльність. Як пояснює Податковий кодекс, незалежна професійна діяльність – це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю і т. і. за умови, що вони не є найманими працівниками чи фізособами-підприємцями, і використовують найману працю не більше чотирьох фізосіб.
РЕЄСТРАЦІЯ. Якщо ви займаєтеся чимось подібним (наприклад, пишите безсмертні пейзажі за доступну ціну), то вам не потрібно оформлятися приватним підприємцем. Але ви повинні стати на облік у податкових органах за місцем свого проживання, раз на рік подавати податкову декларацію та отримати свідоцтво про таку реєстрацію. “Доходи таких осіб, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, передбаченими для ПДФО. Тобто 15% або 20% – якщо місячний дохід більш ніж 12180 грн”, – говорить Кирило Бобровня. Але ви можете також вести журнал доходів і витрат: тоді податок береться з різниці між доходами та сумою документально підтверджених витрат, вказує Катерина Гутгарц.
ВИБІР. Втім, у багатьох випадках, як вказує Арсен Маринушкіна, незалежність виявляється менш вигідною, ніж оформлення підприємництва, оскільки тут немає можливості “відкупитися” єдиним податком. Крім того, якщо людина оформляється підприємцем, вона може вказати багато видів діяльності та потім лавірувати між ними, залежно від ситуації. А оформитися як живописець, і паралельно надавати бухгалтерські послуги вже не вийде. Ще одне обмеження: як стверджує Арсен Маринушкіна, компанії не охоче укладають договори з людьми, що ведуть незалежну проф. діяльність. Тому, якщо ви збираєтеся займатися чимось серйозно і довго, краще оформитися фізичною особою-підприємцем.
ЯК ОФОРМЛЯЮТЬСЯ “ВІЛЬНИХ СТРІЛЬЦІ”
Одна з прикмет нашого часу – буйний розквіт фрілансингу. “Вільний списоносець” (він же солдат-найманець, так у старовину перекладалося англійське freelancer) править бал в журналістиці, програмуванні, архітектурі, дизайні і т. і. Для нашої країни це ще й одна з статей експорту: за результатами 2014, Україна є лідером ІТ-фрілансу в Східній Європі і входить до групи лідерів на світовому рівні – більше наших заробили їхні колеги тільки в Індії, США та Філіппінах.
Для фрілансера краще – укладення цивільно-правового договору.
ДОГОВІР. При бажанні фрілансер може оформитися як підприємець або особа, що веде незалежну профдіяльність. Але частіше він обходиться без цього. “Фрілансеру немає потреби реєструватися як суб’єкт підприємництва – він надає послуги або виконує роботи на підставі цивільно-правового договору. Причому, як правило, замовником є суб’єкт підприємництва – податковий агент, який і повинен утримати та перерахувати всі податки і збори. Якщо ж замовник податковим агентом не є (наприклад, іноземна компанія), фрілансер сам подає річну декларацію і сплачує податок як фізособа “, – говорить Катерина Гутгарц. На думку Арсена Маринушкіна, це оптимальний варіант не тільки для фрілансингу, але і коли мова йде про виконання конкретних, обмежених за часом робіт.
Відрахування. “Припустимо, фізособа пише книги і отримує винагороду. Його йому оплатять відповідно до укладеного між ним та видавництвом договором, – розповідає Кирило Бобровня. – З винагороди віднімуть ПДФО (15% або 20%), ЄСВ (єдиний соціальний внесок, колишній податок в ПФ) (2,6%), військовий збір (1,5%). Тобто на руки письменник отримає суму за вирахуванням 19,1% або 24,1%. Також видавництво зобов’язане буде сплатити зі свого боку податок у розмірі 34,7% – ЄСВ. Тому, з одного боку, договір – це захист письменника (художника, блогера і т. і.) у разі, якщо замовник не захоче платити, а з іншого – це удар по гаманцю – як замовника, так і виконавця “. Тому-то, за словами експертів, у нашій країні ця діяльність часто і не оформляється.
ЗЛОЧИН І КАРА
Саме час згадати про те, що загрожує порушникам розглянутих норм і правил. Почнемо з ухилення від сплати податків. “У разі якщо вам не пощастило, і ви потрапили в руки податкових органів, то вам загрожує, в разі не сплати ПДФО – штраф у розмірі 200% від недоїмки, плюс зобов’язання заплатити ПДФО. Наприклад, якщо ви не заплатили в бюджет 1 тис. грн, то ви зобов’язані будете цю тисячу сплатити, плюс штраф 200% (разом – 3 тис. грн)”, – розповідає Кирило Бобровня.
СУВОРО. Не надто шанує законодавство і тих, хто знехтував реєстрацією: здійснення госпдіяльності без відповідних документів загрожує штрафом від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення або без такої. Загалом, якщо слідувати строго букві закону, то у бабусі треба не тільки відібрати всі її носочки, рукавиці і злочинні спиці, але ще й оштрафувати на суму від 340 до 1700 грн. І не дай бог їй в тому ж році попастися ще раз: “Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, або пов’язані з отриманням доходу у великих розмірах, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення “.
ПРАКТИКА. Втім, ми все ще живемо так, що закони – це одне, а життя – щось інше. “Ніхто не буде притягати до відповідальності бабусю, яка продає дитячі рукавиці і заробляє 100 грн. Також майже ніхто не штрафує торговців на базарі і орендодавців (вони теж зобов’язані платити 15% щомісяця від суми доходу за свою здану в оренду квартиру)”, – говорить Кирило Бобровня. Перевіряючі органи зараз більше зосереджені на більш великому бізнесі, особливо – пов’язаному з експортно-імпортними операціями, де ймовірні порушення на досить значні суми. Ловити ж всяку “дрібниця” – неефективно: результати у вигляді штрафів – мізерні, та ще й щось довести, щоб ці суми отримати, не так просто.
Ряполов Костянтин
За матеріалами: Сьогодні
Поділитися новиною
