334
«Подайте на реформи»: як влада і бізнес ведуть боротьбу за інвестиції
— Казна та Політика
Уряд намагається залучити фінансування для реалізації великих інфраструктурних проектів в Україні. Це питання обговорював голова Кабміну Арсеній Яценюк у Франції, яку відвідав напередодні. Як і його попередники на прем’єрській посаді, Яценюк традиційно закликав французький бізнес взяти участь у модернізації української газотранспортної системи. Її привабливість обґрунтовується планами щодо створення газового хабу на західноукраїнському кордоні, який повинен стати однією з центральних точок для укладання угод з купівлі-продажу газу на європейському ринку.
Раніше на державному рівні озвучувалися плани щодо здійснення подібних проектів за різними напрямками. Крім модернізації ГТС, мова йшла також про будівництво терміналу для постачання скрапленого природного газу, про будівництво мостів, нових автомагістралей і реконструкцію вже діючих, про розвиток залізничної та телекомунікаційної інфраструктури, а також морських портів для оптимізації транспортування вантажів.
Сподіваючись підвищити ефективність реалізації інфраструктурних проектів, у 2010 році було створено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами. Ним керував Владислав Каськів. Але його діяльність на посту держчиновника, як і самого Держагентства, не виправдала очікувань. У роки президентства Віктора Януковича вона супроводжувалася резонансними скандалами, на адресу Каськіва звучали звинувачення у непрофесіоналізмі, нецільовому використанні фінансових ресурсів і зловживаннях. Через це в інвесторів виникали причини засумніватися в доцільності партнерських відносин з державою. На початку квітня 2015 року Кабмін вирішив ліквідувати Держагентство − воно не впоралося зі своїми функціями. Для ліквідації було створено спецкомісію під керівництвом заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Руслана Коржа. Через півроку він повинен завершити свою роботу і відзвітувати перед урядом.
Не тільки подібний прецедент підриває довіру інвесторів до амбітних і перспективних планів української влади, які зараз змушені працювати в напружених умовах через збройне протистояння на Донбасі. Держава могла б узяти більшу частину ризиків з фінансування на себе, проте її участь обмежують проблеми національної економіки, яка балансує на межі дефолту і вимагає підтримки Міжнародного валютного фонду, а той, у свою чергу, висуває жорсткі вимоги до умов кредитування.
Дон Пікрелл із Національного центру транспортних систем (США) у розмові з Forbes звернув увагу на те, що у світі поширилася стійка тенденція − значна перевитрата коштів при реалізації великих інфраструктурних інвестпроектів. Це пов’язано з помилками в розрахунках при визначенні їх кошторисної вартості на етапі проектування.
Подібна ситуація не змінюється з роками в різних країнах. Наприклад, при створенні надзвукового пасажирського лайнера Concorde, комерційна експлуатація якого велася з 1976 по 2003 рік, перевитрата коштів, згідно з підрахунками данських дослідників, становила понад 1000%. А залізничний тунель під Ла-Маншем (завдяки якому з Лондона в Париж можна дістатися лише за 2 години 15 хвилин), відкритий у травні 1994 року, зажадав капіталовкладень на 80% більше, ніж спочатку планували інвестори.
Уряди Франції та Великобританії залучали приватні компанії до будівництва Євротунелю, на це пішло загалом понад 10 млрд фунтів. А через помилки в розрахунках його життєздатності проект в підсумку визнали низькорентабельним, доходи від експлуатації не виправдовують проектних очікувань.
«Фінансові перевитрати у великих проектах не зменшуються з часом і досі є звичайним явищем як у розвинених країнах, так і в країнах третього світу», – стверджує Сергій Дубов, аналітик інвесткомпанії «Профіт Гарант». За його даними, широко поширені на практиці перевитрати у півтора-два рази. Спотворення витрат відбувається на різних етапах проектування. У результаті втрат зазнають ті учасники проектів, які фінансують або використовують інфраструктуру, зокрема, платники податків і приватні компанії.
Михайло Корчемкін, гендиректор консалтингової компанії East European Gas Analysis, звертає увагу на практику «Газпрому», якій монополія не зраджує в умовах скорочення споживання російського газу в країнах ЄС, а також міжнародних санкцій, введених через агресивну політики Кремля щодо України та анексії Криму: компанія активно витрачає гроші на збиткові газопроводи. Наприкінці минулого року «Газпром» за підтримки Кремля ініціював будівництво чергового газопроводу в обхід України для транспортування російського газу до Європи – «Турецький потік».
Корчемкін підрахував: «З урахуванням відшкодування витрат колишніх партнерів по будівництву першої нитки нереалізованого «Південного потоку», вартість однієї нитки «Турецького потоку» (потужністю близько 16 млрд куб м на рік) буде порівнянна з сумарними витратами на Nord Stream (потужністю 55 млрд куб м на рік)». Крім цього, зазначив експерт, російські підрядники освоюють $24 млрд, відпущені раніше на будівництво російської частини «Південного потоку», яка тепер виявилася складовою «Турецького потоку». «У результаті реальна собівартість доставленого в Туреччину і країни ЄС новим газопроводом газу буде значно вища за контрактну ціну поставок, і тому «Газпрому» доведеться перекласти більшу частину витрат на плечі російських споживачів», – прогнозує гендиректор East European Gas Analysis.
За словами Дубова, в умовах фінансової кризи, несприятливі наслідки якого відчули на собі практично всі країни світу, раціональні держави й інвестори не поспішають на практиці зв’язуватися з великими інфраструктурними проектами і форсувати їх реалізацію. Основними причинами спотворення даних і фінансових маніпуляцій при складанні кошторисної вартості аналітик назвав недобросовісну конкуренцію різних груп фахівців, які залучаються до реалізації проектів, а також розкрадання грошових коштів на різних етапах реалізації. Тому, зокрема, Світовий банк, діяльність якого пов’язана з фінансуванням інфраструктурних проектів, постійно закликає своїх партнерів у різних країнах не тільки до більшої точності при оцінці їх комерційної привабливості, а й до більшої чесності.
Світлана Долинчук
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
