Свята реприватизація. Українська влада почала боротьбу з монополістами у вітчизняній економіці
Українська влада силовими методами намагається обмежити вплив найбільших бізнесменів на економіку. Справа дійшла до реприватизації
Наприкінці березня, коли президент звільнив мільярдера Ігоря Коломойського з посади голови Дніпропетровської ОДА, експерти заговорили про початок процесу деолігархізації в країні. Схоже, їх прогнози справджуються.
Так, 2 квітня Арсен Аваков, глава МВС, написав на своїй сторінці в Facebook про порушення кримінальних справ за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами групи хімпідприємств Ostchem бізнесмена Дмитра Фірташа. Звинувачуються керівники ряду належать останньому підприємств: черкаського Азоту, Рівнеазоту, концерну Стирол і Сєверодонецького об’єднання Азот. Привід – розкрадання у держави коштів в особливо великому розмірі: більше 2,3 млрд грн.
“Терпіти таке знущання над державою неможливо! Справу порушено, напрацьовані матеріали передаємо для процесуального керівництва і визначення підслідності в Генпрокуратуру. Час збирати каміння “, – емоційно написав з цього приводу міністр.
А через п’ять днів у Генпрокуратурі (ГПУ) заявили, що подали позов з вимогою визнати незаконною приватизацію ряду енергогенеруючих компаній. Серед них – Дніпроенерго, на даний момент входить в енергохолдинг ДТЕК ще одного олігарха – мільярдера Ріната Ахметова. А також Донбасенерго, приватизоване донецьким бізнесменом Ігорем Гуменюком, і енергопостачальна компанія Закарпаттяобленерго, пакет акцій якої належить зараз підприємцю Ігорю Тинному.
У ГПУ вважають, що умови приватизації Кабмін Миколи Азарова і Фонд держмайна визначили так, щоб підіграти вищевказаним бізнесменам. Відсутність торгів і конкуренції при визначенні ціни призвело до порушення держпрограми приватизації і втрат держбюджету, заявили в прокуратурі.
“Після розгрому Сім’ї Януковича і ослаблення позицій Коломойського наступні на черзі – Фірташ і Ахметов”, – говорить Володимир Фесенко, голова центру прикладних політичних досліджень Пента.
Висока напруга
Наступ на позиції ДТЕК Ахметова ведеться вже не перший місяць. У компанії досить гострий конфлікт з міністром енергетики Володимиром Демчишиним і його ставлеником – головою Національної комісії з регулювання електроенергетики та ринку комунальних послуг Дмитром Вовком.
Сам Демчишин в інтерв’ю НВ пояснив, що у нього до донецькому мільярдеру кілька претензій. Одна з них стосується того, що ДТЕК має фактичну монополію у тепловій генерації, контролюючи чотири компанії-виробника енергії з шести. При цьому розпорядженні також і власним вугіллям, який поставляє на станції.
Всю отриману електроенергію ДТЕК продає держпідприємству Енергоринок, звідки вона надходить споживачам. Але ціна, яку Ахметов хоче отримати від держави, на думку Демчишина, завищена. Він пояснює, що ДТЕК пропонує купувати вугілля по 1,5 тис. Грн за тонну. При цьому собівартість його видобутку, за підрахунками Демчишина, становить 850 грн.т. Тобто ахметовський монополіст отримує на цьому майже стовідсоткову маржу. Тому міністр дає йому вибір: максимально знизити ціну вугілля або продати частину активів іншим гравцям.
“Я розумію, що ніхто з інвесторів не прийде в Україну, якщо ми почнемо процес реприватизації. Тому ДТЕК повинен сам продати певні активи на ринку: провести підготовчу роботу і продати їх дорого, – міркує топ-чиновник. І сформувати такі умови, які будуть забезпечувати конкуренцію “.
У ДТЕК відкидають можливість подібного продажу, зазначаючи: існуюче законодавство дозволяє компанії займати ту частку на ринку, яку вона має. А на дії ГПУ монополіст готовий відповісти позовом до міжнародного суду з вимогою компенсації і забороною на процедуру відбирання майна.
Віталій Бутенко, директор з комерційної діяльності ДТЕК, називає звинувачення Демчишина у завищенні ціни вугілля та електроенергію необгрунтованими. Він підкреслює, що коли Міненерго купувало енергію в Росії, щоб імпортувати її в Україну, то платило за неї набагато вищу ціну, ніж отримує ДТЕК. “Тобто цілком нормально купувати електроенергію з Росії, платити за неї у валюті в повному розмірі, в той час як твоя теплова генерація на сьогоднішній день отримує тариф нижче. Більше того, навіть не отримує 100% оплати “, – обурюється він.
Газова атака
Ще однією потенційною жертвою деолігархізації може стати Фірташ, який все ще перебуває під підпискою про невиїзд у Відні. Поки бізнесмен був відсутній, на батьківщині не лише міліція відкрила кримінальні справи проти його менеджерів, а й парламент прийняв закон про ринок природного газу, що боляче вдарила по інтересам власника Group DF.
Фірташ володіє акціями 21 профільного підприємства – газорозподільних компаній і облгазів. Самі по собі вони володіють хіба що офісами і деякою кількістю техніки, необхідної для обслуговування розподільних газопроводів. Труби же знаходяться у власності у держави, але минула влада в особі Віктора Януковича і Ко передала їх на безкоштовній основі облгазам. Тобто, як пояснив НВ Павло Петренко, міністр юстиції, зробила злочинну преференцію для Фірташа і його партнера – екс-голови Адміністрації президента Сергія Льовочкіна. Крім того, влада списала борги газових мереж перед державою на 24 млрд грн. А облгази у своєму тарифі ще й встановлювали для вітчизняних споживачів плату за обслуговування мереж.
Новий же закон, на думку Демчишина, дасть можливість отримувати плату з підприємств Фірташа за користування газопроводами. А якщо ті відмовляться, передати мережі іншому орендарю. Навіть при мінімальній ставці ціна питання – від 1 млрд грн щорічно. “Звичайно, він [Фірташ] постарається перекласти її в тариф, і тоді ця вартість ляже на кінцевого споживача. Але ми зробимо це так, щоб власникам облгазів довелося шукати баланс і зменшувати свою маржу, свою прибутковість “, – пояснює Демчишин.
Захід вимагає
Нинішня активність влади, на думку експертів, може мати під собою зовнішню причину – на президента Петра Порошенка і Кабмін тиснуть американські і європейські партнери. Вони хотіли б бачити український ринок максимально відкритим і конкурентним.
На цю тему вже висловлювався міністр економіки Айварас Абромавічус, який заявив недавно, що олігархи в Україні припинять своє існування як клас. Мовляв, в країні повинні розвиватися не промислові гіганти, контрольовані групою великих бізнесменів, а нові виробництва, що належать іноземним інвесторам та середньому бізнесу. І шлях України – це розвиток останнього. За типом Польщі, де “є божевільне кількість підприємців, і велика ставка робиться на малий і середній бізнес”.
“Нерозумно робити основою економіки якісь застарілі радянські промислові гіганти, які знаходяться в руках у купки олігархів, коли в світі вже на 3D-принтері печінку друкують”, – сказав НВ Абромавічус.
Та й Тарас Качка, віце-президент Американської торгової палати, підкреслює: компанії-члени палати із США, що працюють в Україні, зацікавлені в тому, щоб “неправильні монопольні явища, які з’являються на ринку”, зникли. Адже з точки зору заокеанських інвесторів, дуже багато ринків в країні надзвичайно монополізовані.
Качка радить владі придивитися до досвіду Штатів. Саме деолігархізація, ініційована антитрастовими законами і всією політикою Вашингтона на рубежі XIX-XX століть, спрямованої на зростання конкуренції, привели до нинішнього успіху. Аналогічним шляхом рухався і Євросоюз.
Втім, Олександр Бондар, колишній голова Фонду держмайна, не вірить, що за деолігархізація і реприватизацією стоять виключно інтереси західних компаній. “При наших судах результати реприватизації будуть носити суб’єктивний характер”, – вважає він. Під перегляд підсумків аукціонів потраплять, на його думку, перш за все покупці, пов’язані з командою Януковича. І на їх місце прийдуть бізнесмени, близькі до нинішнього керівництва країни.
Методи тонкого очищення
Хто б не сподвиг українську владу на боротьбу з монополістами, команді Порошенко-Яценюка доведеться вирішувати, як далеко вони підуть у справі неминучої реприватизації.
Про те, що без хоча б точкового перегляду результатів продажів держвласності не обійтися, вважає Борис Філатов, голова спеціальної парламентської контрольної комісії з приватизації. Він готовий розбиратися з великою кількістю продажів “під себе”, які під виглядом приватизації провела попередня команда влади. “Найбільш сумнівні, думаю, ми винесемо на порядок денний”, – заявив він.
У цій справі головне – не переборщити. Адже частина покупців колишнього держмайна – іноземці. Так, Олег Мальський, партнер юридичної компанії Astapov Lawyers, розповідає про свого клієнта – американській фірмі, що викупила у одного з приватних власників пакет акцій великої енергокомпанії. Останню держава зараз намагається реприватизувати, від чого американський інвестор “не в захваті”.
Мальський вважає, що нинішня боротьба з олігархами з великою ймовірністю зачепить інтереси різних інвесторів. Більш того, немає гарантій того, що в Україні ще раз не зміниться влада, і нові люди не запустять процес заново.
Так може тривати до нескінченості, але навряд чи це підвищить інвестиційну привабливість країни, говорить юрист. “Може бути, краще просто доплатити за активи, продані за минулого президента, і на цьому зупинитися”, – пояснює Мальський. Подібний варіант неофіційно практикувався в деяких пострадянських країнах, зокрема Грузії. Бізнесменів збирали на неформальні зустрічі і пропонували доплатити до 30% за сумнівно придбану в держави власність. “Принаймні, так ми зберігаємо стабільність, і не відлякуємо іноземного інвестора”, – говорить експерт.
Зрештою, двостороння реституція тягне за собою і повернення державою грошей “відкинутого” інвестору, а їх зараз в бюджеті немає, уточнює Філатов. Тому генеральна лінія його комісії – у разі реприватизації йти шляхом доплати. “Залишилося зрозуміти, за якою формулою ці доплати будуть обчислені і кому доведеться заплатити”, – каже депутат.
Андрій Юхименко, Олег Гавриш
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною