1335
Сага про Антикорупційне бюро
— Казна та Політика
Герой моєї суботи — Джованні Кесслер. Генеральний директор Європейського управління боротьби з шахрайством не лише мужньо «витримав» вісім (!) годин засідання Конкурсної комісії з обрання кандидатів на посаду директора національного антикорупційного бюро України. Але попри те, що у нього за цей час разів з десять «закипав мозок» (він раз по раз хапався за голову) він не втомлювався наполягати на процедурі і дотриманні законодавства. Крім того Кесслер — єдиний у Комісії іноземець, але один із тих двох її членів, які переконані що з 45 мільйонів українців можна знайти чесного, порядного, мужнього, який не побоїться кинути виклик системній корупції…
Як відомо в Україні зараз обирають головного борця з корупцією. Але хто ним стане, ми швидше за все довідаємось ближче весни. Адже відповідно, до оприлюдненого Комісією оголошення, у претендентів є 30 днів на подачу документів. Ще якийсь час займе процес відбору заявок та інтерв’ювання кандидатів. І лише після цього Президент зможе обрати одного Директора НАБУ із трьох запропонованих комісією кандидатів, а ВРУ його рішення схвалить.
Але є питання, які вже зараз суттєво гальмують конкурс. Верховна Рада до сих пір розглядає зміни до чинного законодавства, яке регламентує роботу Бюро. Чотири альтернативні законопроекти сьогодні зареєстровані в парламенті суттєво змінюють «правила гри». Два з них (№1660 та №1406) — полярно різняться у питаннях незалежності НАБУ та тих, проти кого Бюро може вести слідство. Крім того депутати також пропонують дещо відкоригувати критерії до кандидатів на посаду Директора НАБУ…
А, очевидно, що на ці зміни орієнтуватимуться ті, хто виявляє бажання очолити НАБУ. Адже людина, яка проявить мужність публічно заприсягтися почистити «авгієві конюшні» наших владних кабінетів, має бути точно впевнена в тому, що їй дадуть це зробити! І чинне законодавство — перший індикатор. Другий — це сам конкурс, на якому розглядатимуться претенденти. Адже надзвичайно важливо, щоб люди, які відчувають у собі можливість боротися з корупцією, знали, що в Комісії, на яку законодавець поклав обов’язок провести відбір, є ті, які справді шукають таких людей, а не виконують політичне замовлення. А, на жаль, виглядає так, що суспільна думка за результатами двох перших засідань, а зокрема, після одіозного рішення по іноземцях на другому засіданні, на жаль, поки що більш схильна до другого варіанту. Про це, зокрема, свідчить блог на інтернет-ресурсі «Українська правда» відомого громадського діяча та борця з корупцією голови правління Центру протидії корупції Віталія Шабуніна «Як Порошенко маніпулює конкурсною комісією Антикорупційного Бюро».
«Комісія з обрання Директора Антикорупційного Бюро порушила пряму норму закону, бо вона, бачите, має іншу позицію. І рішенням 7-ми членів відмінила голосування Верховної Ради України. Моральні авторитети, які плюють на закон, це — жахливо. Моя повага, Рефат Чубаров. Вміння визнати помилку — ознака сили, а не слабкості. Юрій Бутусов, Йосип Зісельс, Євген Нищук, Євген Захаров як комісія, ви не маєте права на «політичні рішення». Ви прямо порушили закон, чим не лише підірвали всю легітимність процесу (давши можливість оскаржити призначення в суді), а й зруйнували довіру до конкурсу. Повага до закону — основа основ нормального суспільства. Ви продемонстрували жахливий приклад. З якого дива закону мають дотримуватися судді чи прокурори, якщо його не дотримуєтеся навіть Ви?», — написав Шабунін.
ТРОХИ НЮАНСІВ, ЯКІ ПОБАЧИВ «ДЕНЬ»
Подамо декілька нюансів, які не увійшли в кадри прямої трансляції з засідання Комісії, але, можуть допомогти читачу Дня» сформувати більш цілісну картинку про роботу Комісії.
Перше відкрите засідання Конкурсної комісії з обрання кандидатів на посаду Директора Національного антикорупційного бюро України розпочалося в Адміністрації Президента в суботу 9 січня о 18.00. Як стало відомо «Дню» від одного з членів Конкурсної комісії, окремі її члени були запрошені на зустріч в АП на 17.00 (!).
Але вже на першому засіданні ми відзначили декілька ключових штрихів — їх умовно можна розділити на дві групи — «до якого варіанту законодавства про НАБУ схиляється АП» та «незалежність «моральних авторитетів»» . Ці нюанси, на наш погляд, потім позначились на результатах другого голосування Комісії, коли вони ухвалили рішення дозволити негромадянам України подавати свої кандидатури на посаду директора НАБУ, хоча в чинному Законі (стаття 7 та стаття 6) сказано «лише громадяни України».
НЮАНСИ «ДО ЯКОГО ВАРІАНТУ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО НАБУ СХИЛЯЄТЬСЯ АП?»
Нюанс перший — біля входу. На другому кордоні огляду служби безпеки Адміністрації Президента «День» зустрівся з народним депутатом Юрієм Луценком. Пан Юрій шукав члена Комісії Віктора Мусіяку, який на правах найстаршого члена Комісії мав першим виступати і до обрання голови — повинен був вести засідання. А отже гарантовано мав право голосу перед Президентом. Останній, за планом, повинен був виступити перед початком роботи, передати слово найстарішому учаснику і піти після того, як він закінчить свій виступ.
Нагадаємо, Юрій Віталійович є автором альтернативного проекту закону про Антикорупційне бюро №1660 (повна назва — Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України), який як писав «День» («Чому Луценко захищає екс-президентів від слідства?» від 28 грудня 2014 року) виводить з-під дії повноважень НАБУ колишніх Президентів України. Крім того, законопроект Юрія Луценко нівелює політичну незалежність майбутнього органу. Так, Верховна Рада України, за погодженням із Президентом, простою більшістю, тобто 226 депутатами, може висловити недовіру Директору Національного бюро та відправити у відставку. Фактично, це означатиме повну політичну залежність керівника органу від парламентської коаліції та неможливість розслідування справ, пов’язаних з чинними депутатами більшості.
І от Віктор Мусіяка, вже відкриваючи засідання Комісії, публічно на камери заявив Президенту, який за п’ять хвилин до цього попросив членів комісії напрацювати свої зміни до чинного Закону про Національне антикорупційне бюро, що Законопроект №1660 «потрібно зупинити», бо «це ганьба, що в ньому понаписувано». Чи не це стало причиною, чому прощаючись Президент помітно затримався на розмову з Віктором Мусіякою. Після цього до Віктора Мусіяки ще підійшов глава АП Борис Ложкін, який, до слова, не підійшов більше ні до кого з членів комісії.
У розмові з «Днем» пан Мусіяка сказав, що здогадується, чому його хотів бачити Юрій Луценко. Але зауважив, що він його не знайшов.
Нюанс другий — в залі перед початком засідання. Коли «День» зайшов до зали, то на столі було розставлено 15 табличок, п’ять з яких «зникли» за десять хвилин до початку засідання. На цих табличках були імена чотирьох членів команди Центру протидії корупції — голови правління Віталія Шабуніна, виконавчого директора Дарини Каленюк, прес-секретаря Тати Пеклун та менеджера з комунікацій Олександри Устінової, та п’ята табличка — для голови парламентського комітету з питань протидії та боротьби з корупцією та організованою злочинністю Єгора Соболєва. Нагадаємо ця «команда», є авторами та лобістами законопроекту №1406, який передбачає зміни до чинного Закону України про НАБУ в сфері розширення політичної незалежності цього органу, та тими, хто підняв інформаційну хвилю проти законопроекту Юрія Луценка.
У розмові з «Днем» менеджер із комунікацій Олександра Устінова, повідомила, що Віталію Шабуніну за десять хвилин до початку засідання подзвонили з Адміністрації Президента та повідомили, що їх «не пустять в зал», з яких причин — не повідомили. Зауважимо, що відповідно до чинного Закону про НАБУ, усі засідання Конкурсної комісії є публічними. А отже будь-хто з громадян України, які виявлять бажання взяти участь у ньому, мають на це повне право.
НЮАНСИ «НЕЗАЛЕЖНІСТЬ «МОРАЛЬНИХ АВТОРИТЕТІВ»»
Нюанс третій — організація першого засідання. Члени Комісії, з якими говорив до початку роботи «День», були незадоволені організацією першого засідання. По-перше, їх попередили ледь не в останній момент. Відтак вони не змогли визначити, які питання будуть обговорювати на порядку денному першого засідання. Зокрема, Йосип Зісельс зауважив, що всі матеріали, з якими він прийшов на засідання — це його особисті напрацювання. Жодного документу, наприклад, роздрукованого законопроекту, від АП, на яку покладено організаційне забезпечення роботи Комісії, не надала.
Нюанс п’ятий — як обирали голову та секретаря. Віктор Мусіяка розпочав засідання, слово взяв правозахисний Євген Захаров, і відразу ж запропонував обрати головою Комісії Рефата Чубарова. Після чого до виступу попросився екс-міністр Євген Нищук і теж наголосив на кандидатурі Рефата Чубарова.
Після чого слово взяв Джованні Кесслер, який зауважив, що перед тим як обирати голову непогано було б почути кожного члена комісії, аби знати як вони уявляють роботу Комісії і взагалі що з себе представляють. Вирішили говорити по колу. Почав Юрій Бутусов, який після короткого пояснення свого розуміння роботи Комісії, запропонував на посаду голови обрати Джованні Кесслера, аргументуючи, що Комісії потрібне «ім’я» професіонала.
На голосування винесли дві кандидатури — Джованні Кесслера та Рефата Чубарова. «Переміг» другий з результатом 6 «за» 1 «утримався», 2 «не голосували».
Рефат Чубаров поставив на розгляд питання обрання секретаря комісії. Віктор Мусіяка запропонував Юрія Бутусова. Мотив: той — журналіст і зможе забезпечити виконання принципу публічності роботи комісії. Бутусов, не відмовився, але запропонував все ж таки обрати секретарем пана Кесслера. На що той, заперечив, мовляв секретар — це суто технічна посада, і потрібно знати мову, щоб забезпечувати належне виконання всіх функцій, тому запропонував обрати пані Олександру Яновську, оскільки вона юрист, і зможе забезпечити, аби всі рішення комісії були максимально вивірені з чинним Законодавством України. Євген Нищук підтримав пана Кесслера. Після цього слово взяла пані Яновська… Але тут відбулось щось дивне… Прес-секретар АП Андрій Жигулін через увесь зал гукнув: «Женя! Женя!», після чого екс-міністр культури Євген Нищук піднявся і вийшов з зали, повернувшись через п’ять хвилин, він змінив своє рішення, запропонувавши обрати секретарем Комісії правозахисника Євгена Захарова. Який власне і був обраний абсолютною більшістю (вісім з дев’яти). Тож вийшло так, що і голова, і секретар Комісії — це люди, які були призначені за квотою Президента.
Вже потім в коментарі «Дню» Євген Нищук пояснив, що вирішив змінити рішення, щодо кандидатури секретаря, тому що пані Олександра «мала внутрішній сумнів». І зауважив, що зміна рішення ніяк не пов’язана з тим, що він виходи в коридор з представником АП. Більше того, Євген Нищук зауважив, що не відчуває ніякої залежності Комісії від АП, попри те, що всю її організаційну роботу забезпечують саме Президентські кадри. Хоча інші члени комісії все ж таки, менш оптимістичні щодо цього ризику. Зокрема Йосип Зісельс в розмові з «Днем» наголосив, що не довіряв би АП прийом та «відбраковку» на першій стадії документів, і хотів би, щоб інформація про надходження заявки в автоматичному режимі розповсюджувалась на всіх членів Комісії. Згоден з ним і Ярослав Грицак та Юрій Бутусов. Вони теж заявили, що воліли б бути більш незалежними від АП… Що логічно.
Але чому ж тоді, вельмишановні члени комісії, вважають, що коректно ставити в пряму залежність від волі влади майбутнього директора НАБУ? Адже, дозволивши іноземцям приймати участь в конкурсі на умовах, що він змінить громадянство до кінця конкурсу, вони віддали долю цього претендента на відкуп Президенту та відповідних органів, які йому підпорядковуються.
«День» запитав членів Конкурсної комісії з питань обрання кандидатів на посаду Директора Національного антикорупційного бюро України про особисті критерії, якими вони керуватимуться обираючи ключового для країни борця з корупцією та чому вони не бачать такого серед українців?
КОМЕНТАРІ
Юрій БУТУСОВ, журналіст:
— Директором НАБУ, на мою думку, має бути людина, яка запропонує своє бачення системної боротьби з корупцією в Україні, чітко скаже нам з чого вона планує починати роботу. В голові цієї людини вже має бути план роботи. Це — головне. Бо наша мета — дати результат. Якщо б у нас була мета — виключно виконувати букву закону, то в цю нашу комісію відбирали б не громадських діячів, а професорів університетів зі стажем 20 років, і міжнародними дипломами… І тоді вони сиділи б і вивіряли кожне своє рішення з буквою закону. Але законодавець визначив, що він залучає громадських діячів. Отже, ми своєю репутацією маємо відповідати за кінцевий результат, а не за роботу з документами, виключно.
Є люди, які достойні очолити НАБУ, і серед українців. Але це — структура, яка лише створюється, тому на цьому етапі залучати іноземців для нас теж не погано. Оскільки за 23 роки у нас склалася каральна, а не правоохоронна система, у нас є питання до школи кадрів. Саме тому ми звертаємося до іноземних фахівців. Нам потрібна школа. Тому на цьому етапі я б не звужував конкурс лише до громадян України.
Олександра ЯНОВСЬКА, адвокат:
— У основному я орієнтуватимуся на ім’я людини. На скільки вона відома в професійних юридичних колах. Бо я все ж таки очікую побачити тут не стільки політика, скільки професіонала.
Я думаю, що участь у конкурсі братимуть люди, які більш-менш відбулись у житті.
Відверто кажучи, я схиляюсь до того, що директором НАБУ має бути громадянин України. Бо вважаю, що ми маємо самостійно розгрібати свої проблеми. Але якщо так станеться, що серед претендентів достойного українця не знайдеться, то, що ж, проситимемо допомоги в іноземців.
Євген НИЩУК, екс-міністр культури:
— Безперечно я братиму до уваги фаховість кандидата, його незаангажованість щодо якихось політичних, бізнесових кіл. Я не зовсім згодний щодо вимоги стажу роботи на державній службі. Якщо ми говоримо про українця, то образ того, хто пробув у нашій системі 5 — 10 років, суперечить моєму уявленню про людину, яка має боротися з корупцією. Ми ж, власне, вибираємо того, хто боротиметься з існуючою системою. А якщо людина вже 10 років у ній була, то я не знаю, чому вона раніше з нею не боролася… Можливо, для іноземця стаж роботи в тих чи тих державних комісіях — це однозначний бонус. У нас — ні, навпаки може бути на заваді.
Що ж до громадянства, то я вважаю, що наприкінці конкурсу ця людина має бути готова подати всі документи, щоб його прийняти.
Але внутрішньо в мені точиться суперечка. Як людина патріотична я вважаю, що з 45 мільйонів в Україні можна знайти достойну людину. Але коли я починаю конкретно перебирати людей, які відповідали б критеріям, виписаним у законі про НАБУ, то я не можу назвати прізвища.
Я поцікавлюся кандидатурою Олександра Єльяшкевича, якого пропонує газета «День». І буду вдячний людям, якщо вони підказуватимуть нам, на кого звернути увагу.
Та все ж, на мою думку, якщо подадуться ті люди, прізвища яких пролунали в ЗМІ як імена претендентів на посаду директора НАБУ (прокурор США Богдан Вітвицький, екс-президент Грузії Михаїл Саакашвілі. — А.Д.), то, можливо, за умови, що ця людина візьме собі в заступники когось із українців, які подалися на наш конкурс, це буде гарний вихід.
Євген ЗАХАРОВ, правозахисник:
— Ця людина має бути «ринковиком», тобто керуватися ринковою ідеологією, оскільки корупція в нас — це замінник ринку.
Також людина повинна володіти менеджерськими якостями. Мати досвід управління великими колективами.
Для мене головне, що це має бути політична фігура, а не правоохоронець. Це має бути цивільна людина, а не генерал СБУ, чи прокурор…
Я не бачу в Україні людей, які відповідають критеріям, що прописала наша Конкурсна комісія. Передусім тому, що тут усе просякнуто корупцією.
Олександра Єльяшкевича, якого пропонує ваша газета, я вважаю гідним кандидатом. Єдине, що мене трохи зупиняє щодо його кандидатури, то це те, що він багато років тут не був, і ми не знаємо яким він став. Він точно не має тут корупційних зв’язків. Крім того, він розумний і керується ринковою ідеологією. Він ядучий, як кислота. От власне, такий тут і потрібен. 2002 року я без сумніву обрав би Олександра Єльяшкевича. Але тоді він був політично заангажований. Зараз нібито ні. Тому якщо він буде кандидувати, то думаю, буде гідним претендентом.
Ярослав ГРИЦАК, історик:
— Ця людина має бути незалежною і продемонструвати свою незалежність у знаннях і поведінці, а саме у розкритті корупційних справ. Я думаю, що ми зібралися тут саме для того, щоб вибрати таку людину і максимально її «унезалежнити».
Майновий стан, релігійні переконання, громадянство цієї людини не мають для мене жодного значення.
Але я маю величезний сумнів щодо того, що нам вдасться вибрати когось із українських громадян. Не тому, що я якось зверхньо ставлюсь до українців, чи не довіряю їм. Просто вимоги прописані таким чином: правнича освіта, 10 років роботи за фахом, п’ять — на керівних посадах, що я сумніваюся, що хтось з українців їх витримає. Живучи в Україні досить довго і знаючи нашу систему, я хочу запитати себе і ваших читачів, чи можемо ми уявити, що ця корумпована до мозку кісток система могла «витримати» чесну людину п’ять років на керівній посаді?!
Йосип ЗIСЕЛЬС, громадський діяч, дисидент:
— Мене цікавить релігійність кандидата. Я в тюрмі сидів з релігійними людьми і бачив, що в них здатність опору системі набагато більша, ніж у нерелігійних. Тому для мене це — важливий фактор, адже ми хочемо обрати людину, яка буде максимально незалежною від обставин, які її оточують. Звичайно, у мене є багато інших питань. Але питання релігії — ключове для мене, бо воно визначає — є в кандидата стержень чи ні.
Наголошую, що це мій особистий критерій. Він не регламентований чинним Законом України про НАБУ.
Про прізвища можливих кандидатів зараз я навіть думати не хочу. Я й не повинен цього роботи. Моє завдання найретельніше відібрати людину, з тих, хто пришле на конкурс свої документи.
Прізвища, які зараз тиражують у ЗМІ, — це дурниці. Повірте, не подасть Саакашвілі документи на конкурс. От ваша газета, наприклад, писала про Єльяшкевича. А він сам хоче? Ми від нього нічого такого не чули.
Віктор МУСIЯКА, професор Києво-Могилянської академії:
— Важливо зрозуміти, чи ця людина взагалі зможе бути менеджером, комунікувати свою роботу зі всією структурою. Адже до 700 осіб буде у неї в підпорядкуванні. Більше того, важливо, чи він взагалі здатен масштабно сприймати свою посаду в системі всієї влади в Україні. Він має надзвичайно тонко розуміти політичну ситуацію в державі і чітко бачити місце цього органу в її системі. Тому я звертатиму увагу на його здатність до стратегічного мислення та комунікаційні навички. А з елементарного — для мене буде визначальним знання кандидата чинного антикорупційного законодавства.
Я бачу серед українців людей, які достойні очолити НАБ. І сподіваюсь, що робота нашої комісії викличе довіру у суспільства, нам повірять, що серед нас є люди, які справді хочуть знайти достойного керівника для ключового органу боротьби з корупцією в Україні.
Алла Дубровик
За матеріалами: День
Поділитися новиною
