1061
Під завісою секретності в злиденній Північній Кореї стартували економічні реформи
— Світ
Все таємне колись стає явним. Так і світовій спільноті стало відомо, що найбільш закрита країна світу – КНДР – взяла курс на економічні реформи
Постанови північнокорейського лідера Кім Чен Ина, відомі як заходи 28 червня 2012 і заходи 30 травня 2014, покликані значно полегшити життя громадян.
Постанови північнокорейського лідера Кім Чен Ина, відомі як заходи 28 червня 2012 і заходи 30 травня 2014, покликані значно полегшити життя громадян.
І хоча влада Північної Кореї утримується від публічного визнання початку внутрішніх економічних перетворень, аналітики, дипломати і перебіжчики стверджують, що в цій країні останнім часом запускають не тільки супутники, а й реформи.
Так, тепер місцевим колгоспам тепер дозволено дробитися – тобто створювати малі виробничі ланки чисельністю близько п’яти чоловік.
Тобто таким осередком може стати звичайна сім’я, яка працюватиме на певній ділянці поля.
Також цій виробничій ланці тепер дозволено залишати собі 30% зібраного врожаю з можливістю продавати його на ринку. Про подібні вольності раніше не було й мріяти.
Більш того, якщо раніше, щоб прогодуватися, північні корейці самовільно обробляли схили гір, то тепер держава виділятиме їм значні наділи землі площею до 3,3 тис. кв. м на одну ланку. Раніше розмір ділянки, що виділяється селянам, був приблизно в 30 разів менше.
Впровадження цих заходів, за словами аналітиків, допомогло владі країни відносно успішно в продовольчому плані закрити минулий рік. Хоча скептики кажуть, що КНДР просто пощастило з урожаєм.
Втім, агросектором північнокорейська влада не обмежуються: значні зміни очікуються і на виробництві – анонсовано, що з 2015 року запроваджується система індивідуальної відповідальності директорів підприємств.
Вони отримають значно більше свобод – зокрема, право на свій розсуд купувати комплектуючі та матеріали, вступати в договірні відносини з іншими організаціями та набирати персонал.
“Причина, по якій влада КНДР була змушена піти на цей крок, – усвідомлення жорстокої реальності, а зовсім не радикальний перегляд державної політики”, – говорить про реформи в Північній Кореї Джон Феффер, співдиректор вашингтонського дослідницького центру Foreign Policy in Focus, предметом вивчення якого є Корейський півострів.
А реальність така, що в середині 1990-х років, згідно з даними південнокорейських розвідслужб, голод в Північній Кореї забрав життя кількох мільйонів чоловік.
Тепер же, згідно з підрахунками Світовий програми продовольчої допомоги, 6 млн жителів 25-мільйонної країни відчувають нестачу в їжі.
Як це робиться в Пхеньяні
Раніше забезпечення продуктами харчування населення суворо контролювалося керівництвом КНДР.
У разі гострого браку продовольства влада відправляла армію, вона захоплювала урожай у селян з тим, щоб хоча б трохи нагодувати міста.
Їм і не снилося: Відкриття аквапарку Munsu в Пхеньяні стало настільки значущою подією, що на нього прибула урядова делегація
Тепер же до подібних методів влада майже не вдається.
До того ж заходи від 28 червня 2012 дали селянам право частково розпоряджатися виробленою продукцією, а заходи від 30 травня 2014 зайшли ще далі – керівництво окремих підприємств та установ отримало нові права щодо розпорядження прибутком, отриманим ними.
Зокрема, їм дозволено на свій розсуд підвищувати зарплату працівникам.
Більше того, підприємства КНДР тепер можуть самостійно шукати в Китаї партнерів для торговельних відносин і навіть створювати з ними спільні підприємства.
Згідно з рішеннями влади, обмеження з селян будуть знімати поступово: зокрема, з 2015 року їм дозволять залишати собі не 30%, а вже 60% зібраного врожаю і реалізовувати його на ринках.
Ці заходи, революційні для країни, яка в порівнянні з сусідньою Південною Кореєю здавалася тоталітарним заповідником з економікою радянського зразка, вже призвели до того, що працівники деяких підприємств тепер отримують нечувані за місцевими мірками зарплати – $50.
Для КНДР це казкова сума – зарплата співробітника держсектора становить близько 50 американських центів.
Взаємовигідна співпраця: Північнокорейські співробітники працюють на виробництві південнокорейської компанії в промисловому регіоні Кесон в КНДР
Феффер вважає, що мета всіх цих перетворень проста: необхідно забезпечити країну продуктами харчування – адже для функціонування режиму потрібні люди.
А безправні селяни, які до останнього часу не мали права розпоряджатися результатами своєї діяльності, не були зацікавлені у високих урожаях.
У той же час експерти стверджують, що постійне недоїдання вже відбилося на здоров’ї декількох поколінь північних корейців: їх ріст в середньому на 7-10 см нижче, ніж у сусідніх південців.
Як правило, доступним меню середньостатистичного жителя КНДР є напівкілограмовий пайок, що складається в основному з кукурудзи та ячменю.
Білий рис на столі свідчить про багатство і вважається мало не делікатесом, а м’ясо жителі країни чучхе їдять лише кілька разів на рік.
За рівнем ВВП на душу населення КНДР – одна з найслабших економік світу, що займає 198-е місце в довіднику ЦРУ з показником лише $ 1.800 на душу населення.
Особливо жорстким для Кореї став 2011 рік, коли в Південній Провінція Хванхе – провінції, що виробляє третину врожаю зернових країни, – зима знищила 65% ячменю, пшениці і картоплі.
Пішли за цим літні бурі погубили 80% врожаю кукурудзи, і тоді частина населення знову опинилася на межі виживання.
Саме тоді уряд зважився на економічні послаблення, здатні хоча б частково вирішити продуктову кризу.
Тепер же фахівці намагаються знайти в історії аналоги північнокорейських реформ.
Приміром, той факт, що віднедавна трудовий сільськогосподарський колектив в Кореї зменшиться до кількох людей, дозволяє аналітикам проводити паралелі з китайською моделлю, також використала сімейні підряди в результаті реформ 1979 року.
Однак у Піднебесній економічні послаблення ніяк не позначилися на ідеологічному курсі – він залишився як і раніше жорстким, підкреслюють експерти.
Для громадян КНДР було б добре, якби ці перетворення призвели до більшої відкритості, відзначає Джон Сіоршарі, професор Мічиганського університету, який спеціалізується на Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
Проте зараз, коли все починається, складно сказати, яке майбутнє чекає країну. У минулому її лідери були зайняті тим, щоб утримати владу і зберегти привілеї невеликої елітарної групи, що управляє країною, підкреслює Сіоршарі.
Північнокорейське чудо
Кілька років поспіль урагани, повені і жорстокі зими знищували величезні посіви сільськогосподарських культур, зате цього року КНДР пощастило – урожай був непоганим.
У той же час влада готова експериментувати з ринковими механізмами, щоб поліпшити показники врожаю і домогтися в цьому питанні стабільності, вважає Феффер.
Все ж реформи в КНДР не можна назвати далекосяжними, як у Китаї в 1979 році, відзначає він.
Північна Корея лише розбиває на більш дрібні колективні господарства і визнає важливість приватних ринків, які в наші дні дають доступ до їжі більшої частини населення.
Також аналітик наголошує, що якщо керівництво Китаю в свій час усвідомлено приступило до реформування економіки, то КНДР, очевидно, йде на ці заходи вкрай неохоче.
Також КНДР відрізняє від Китаю 1979 кількість людей, зайнятих у сільському господарстві.
Якщо в Піднебесній ця частина складала близько 80% населення, то в Північній Кореї – близько 30%. Це означає, що сільськогосподарські реформи не торкнуться все населення.
У той же час Брайан Майерс, професор міжнародних відносин Університету Донгсео в Південній Кореї, нагадує: ядром існування режиму в КНДР є армія.
На варті режиму: Жінки-солдати гуляють
Також він не вірить, що в результаті реформ в країні з’явиться значний заможний прошарок фермерів або підприємців.
“КНДР і далі буде загрожувати миру, демонструючи запуски супутників, випробування балістичних ракет і так далі, – вважає Майерс.- Інакше режим Кім Чен Ина накаже довго жити”.
Аналітик пояснює, чому північнокорейська влада не коментують початок реформ – КНДР не збирається відкриватися світу.
Режим просто хоче підгодувати населення, що перманентно відчуває недоїдання.
Експериментів ж, що ставлять під загрозу безпеку ладу, влада не допустить. І на те, що країна буде нарощувати товарообіг із Заходом, сподіватися не варто.
Наприклад, зовсім недавно Кім Чен Ин заборонив високопоставленим чиновникам курити імпортні сигарети, які є контрабандою.
На думку північнокорейського лідера, який сам споживає вітчизняну тютюнову продукцію, це є вкрай непатріотичним.
Про те, що Північна Корея далека від того, щоб відкритися світові, свідчить і той факт, що нещодавно її влада пригрозила новими ядерним випробуванням у відповідь на намір ООН провести розслідування порушень прав людини в цій країні.
Сьогодні головним і практично єдиним ідеологічним союзником і торговельним партнером КНДР є Китай, в той час як товарообіг з Південною Кореєю через загострення відносин в останні роки знизився.
Сіверяни поставляють в Піднебесну мінерали, металургійну продукцію, текстиль – у відповідь отримують все інше, що в змозі купити злиденна країна.
Засилля Китаю в КНДР фахівці називають не інакше як економічною колонізацією: підземні запаси мінералів в КНДР оцінені міжнародними експертами в трильйони доларів.
“Китай втомився від КНДР, що з’являється з постійно простягнутою рукою, – розкриває суть відносин двох країн Маркус Нуланд, аналітик американського Інституту світової економіки Петерсона.- Якщо північнокорейський режим продемонструє щирі спроби реформ, Піднебесна може забезпечити йому фінансову і технічну підтримку”.
Північнокорейська влада йде на підвищення функціонування економіки, але при цьому не бажає змінювати всю систему, підкреслює аналітик.
Останнє може бути пов’язане з напруженістю всередині самого режиму і побоюваннями Кім Чен Ина втратити владу – про це свідчать недавні розстріли і репресії, в тому числі родичів правителя.
Також Нуланд припускає, що режим не зовсім точно бачить своїх “виборців”: тобто коли Кім Чен Ин говорить про те, що більше не буде затягування поясів, він має на увазі певні кола, а не жителів країни в цілому.
Враховуючи авторитарний стиль керівництва, відсутність сприятливих умов для бізнесу і зростаючу залежність економіки від видобувного сектора, Нуланд припускає, що реформи в КНДР можуть зробити її схожою на сучасний Узбекистан, держава з частково реформованою економікою, заснованоюна видобутку ресурсів.
Розподіл доходів буде і далі контролюватися правлячою елітою, переконаний експерт.
Наталія Мечетна
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
