439
Мін'юст зробив перші кроки у нормативному врегулюванні франчайзингу - юрист
— Казна та Політика
Міністерство юстиції затвердило порядок реєстрації договорів концесії, який можна вважати першим кроком в усуненні низки проблем з франчайзингом і його нормативному врегулюванні.
Як повідомив агентству “Інтерфакс-Україна” старший партнер юридичної фірми “Гвоздій та Оберкович” Сергій Оберкович, коментуючи відповідний наказ Мін’юсту №1601/5 від 29 вересня, “франчайзинг, як форма інвестування, довгий час була однією з найбільш неврегульованих сфер в законодавстві України”.
“В українському законодавстві концепція франчайзингу регулюється положеннями Цивільного та Господарського кодексів України про комерційну концесію. Основна складність полягала в тому, що такі договори підлягають обов’язковій реєстрації органом, який здійснив реєстрацію суб’єкта господарювання, що виступає за договором як правовласника. На практиці, держреєстратори дуже часто відмовлялися реєструвати такі договори, бо це не входило в їхні повноваження”, – сказав він.
Він зазначив, що затверджений Мін’юстом порядок реєстрації договорів концесії передбачає, що реєстрацію договорів здійснюватимуть державні реєстратори при структурних підрозділах територіальних органів Мін’юсту. Реєстрація буде проводитися незалежно від місця проживання або місця перебування сторін. Відомості про договір комерційної концесії будуть вноситися до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, а заявнику буде видаватися виписка з цього реєстру про держреєстрацію договору комерційної концесії.
“Офіційна реєстрація договору допоможе уникнути численних проблем з податковими органами, мінімізувати ризики зловживання сторонами договору своїми правами. Крім того, оформлення концепції франчайзингу в одному договорі комерційної концесії значно зменшить паперову роботу і позбавить від необхідності укладення низки договорів. Порядок не вирішує багатьох проблем, пов’язаних із захистом інтересів правовласників від недобросовісних франчайзі, які повинні бути врегульовані в профільному законі, але твердження цього порядку можна розглядати як перший крок на шляху нормативного врегулювання і розвитку концепції франчайзингу в Україні”, – сказав юрист.
За словами С.Оберковича, до затвердження нового Порядку реєстрації “єдиним можливим способом здійснити таку реєстрацію договору було звернення до суду з адміністративним позовом з вимогою зобов’язати держслужбовця зареєструвати договір, що, звісно, вимагало додаткових зусиль і витрат”.
Крім того, юрист зазначив, що робота за схемою франчайзингу в більшості випадків вела до проблем з податковими органами, бо вони не визнавали незареєстровані договори концесії.
“Контролери не визнавали витрати підприємств за договорами концесії через недотримання вимоги щодо реєстрації такого договору, внаслідок чого вони донараховували податок на прибуток. В таких спорах суди нерідко підтримували позицію платників податків, незважаючи на подання письмових відмов районних адміністрацій здійснювати реєстрацію договору концесії”, – сказав він.
С.Оберкович також звернув увагу на те, що відсутність процедури реєстрації договорів комерційної концесії нерідко призводила і до зловживання сторонами договору. Зокрема, поширеними були судові справи, в яких сторона просила суд визнати договір комерційної концесії недійсним, посилаючись на той факт, що інша сторона не зареєструвала його.
“Неодноразові спроби прийняти закон про франчайзинг, який допоміг би врегулювати всі проблемні питання, так і не увінчалися успіхом. Внаслідок чого бізнесу доводилося викручуватися різними способами і оформляти франчайзинг за допомогою декількох договорів – постачання обладнання, ліцензії на право користування торговою маркою, ноу-хау”, – сказав С.Оберкович.
За матеріалами: Інтерфакс-Україна
Поділитися новиною
