421
Гуляють на свої
— Світ
Дефіцит бюджету США за підсумками 2014 фінансового року (завершився 1 жовтня) склав всього 483 млрд доларів. Це найнижчий показник з 2008 року в абсолютних цифрах, а щодо ВВП – з 2006-го. Таким результатом американці зобов’язані успішному (принаймні, більш успішному, ніж в Європі) відновленню економіки після рецесії, а також наполегливій боротьбі із зростанням держвидатків.
Борг США, який постійно обговорюють у пресі як найбільший в світі, давно перетворився на проблему глобального масштабу. І це зрозуміло: від благополуччя американської економіки в тій чи іншій мірі залежать перспективи всіх інших економік. Тому не варто дивуватися, що знаменита новина жовтня 2008 року, коли через брак розрядів зупинився годинник, який щомиті рахував зростання національного боргу в Нью-Йорку, викликала такий ажіотаж.
Ситуація з американським боргом, втім, часто надмірно драматизується. Багатотрильйонні цифри, що вражають уяву, виглядають грізно, і розповіді про те, що США ось-ось оголосять дефолт, виникають регулярно. Насправді і цифри не настільки жахливі, якщо порівнювати з американським ВВП і загальним об’ємом національного багатства, і можливості США для регулювання боргової проблеми великі.
Найголовніше те, що США винні у своїй власній валюті. Незалежно від конкретного виду, облігації на загальних підставах циркулюють на зовнішньому і внутрішньому ринку. У Росії найближча аналогія – рублеві облігації федеральної позики (ОФП), які з недавнього часу купують і іноземні інвестори. США, таким чином, можуть займати для повернення вже наявних боргів необмежено або, в крайньому випадку, провести девальвацію валюти і знецінити запозичення (що неможливо у випадку тих же євробондів Росії).
Крім того, розміри боргу в деякій мірі створюють для США конкурентну перевагу. Масштаби ринку роблять облігації виключно ліквідним товаром. Попит на них є завжди, що суттєво впливає на розмір ставок. Приміром, зараз вони настільки низькі, що Америка виплачує як відсотки меншу суму, ніж в 2008 році, коли борг був значно нижче.
Нарешті, майже третина всього боргу припадає на різні міжбюджетні зобов’язання, а також Федеральну резервну систему. Власне публічний борг – це близько 12,5 трн з 17 з гаком. Правда, рівень зовнішніх зобов’язань досить великий – наближається до 7 трильйонів, тобто більше половини публічного боргу (ще 20 років тому – менше третини).
Все вищесказане, звичайно, не означає, що занепокоєння з приводу боргового навантаження Америки абсолютно надумане. Борг в 100 відсотків ВВП, який є зараз, – це дуже багато. В США такий рівень був останній раз під час Другої світової війни. У багатьох країнах Європи показники боргу до ВВП суттєво менша, в гіршу сторону відрізняються хіба що Греція та Італія, а в тому, що ці країни в найближчі десятиліття виповзуть з боргової ями, є серйозні сумніви.
Тому проблема дефіциту бюджету в американській політиці є настільки гострою. Коли наприкінці 2000-х років щорічний дефіцит переступив за позначку в трильйон доларів, публіка була в шоці. Представники правого крила республіканців (особливо з «Партії чаювання» – прихильники радикального зниження податків) неодноразово заявляли, що політика дефіциту веде до економічної катастрофи. Їм протистояли як чиновники адміністрації Барака Обами, так і відомі економісти кшталт Пола Кругмана, які запевняли, що в умовах кризи дефіцит і масштабні держвитрати неминучі.
Проте цього разу прагнення американців до ощадливості перемогло. Хоча й не без труднощів: двічі за останні п’ять років підвищення стелі державного боргу викликало бурхливі суперечки в Конгресі і ледь не довело до припинення роботи державних установ. Так що дефіцит почав скорочуватися, причому не «повільно, але вірно», а зі швидкістю, востаннє зафіксованою після Другої світової.
Дефіцит фінансового року, в Америці не збігається з календарним, зафіксований на рівні 483 млрд доларів. У 2009 році, для порівняння, він досягав півтора трильйонів. З урахуванням того, що долар відтоді втратив частину купівельної спроможності, а ВВП досить помітно виріс, прогрес і зовсім неймовірний. Якщо рахувати від загального обсягу економіки, то дефіцит всього 2,8 відсотка, що нижче, наприклад, тривідсоткового Маастрихтського критерію, потрібного при прийомі країни в ЄС (хоча в самому Євросоюзі країни-учасниці до дотримання цієї норми ставляться куди менш педантично).
Звичайно, причина тут не тільки в помірних витратах, хоча плановані витрати на соціалку і оборону довелося під тиском республіканців зрізати дуже сильно. Як мінімум не меншу роль зіграв і вибухове зростання податкових надходжень у федеральний бюджет США. Торік доходи американської скарбниці досягли 2,77 трильйона доларів, а цього року – вже більше 3 трильйонів. Витрати ж збільшилися лише на скромні 50 мільярдів доларів.
Зростання доходів обумовлено загальним підйомом національної економіки, яка, здається, оживає після кризи. Цього року зростання ВВП очікується на рівні 2,5 відсотка, що недалеко від показників середини 2000-х років. В свою чергу, успішне відновлення приписується програмами «кількісного пом’якшення», суть яких виражається в скупці ФРС цінних паперів, в тому числі і державних зобов’язань. Тобто завдяки збільшенню внутрішньодержавних боргів вдалося скоротити публічні.
Наскільки довго триватиме нинішній ріст економіки США, сказати важко. Останні повідомлення говорять про те, що Америка вже відчуває на собі ефекти від ослаблення глобальної економіки в цілому. Не можна виключати, що показник дефіциту поточного року може виявитися рекордно низьким і поліпшити його в недалекому майбутньому навряд чи вдасться. Принаймні профіцитний бюджет, який за півстоліття американської історії спостерігався тільки при адміністрації Клінтона в кінці 90-х, малоймовірний. Але для США нарощування боргу – справа житейська. Як і раніше скажений попит на облігації цієї країни на світовому ринку дозволяє припустити, що з нарощуванням запозичень нічого страшного не трапиться. Принаймні найближчим часом.
Дмитро Мигунов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
