889
Покинута реформа
— Казна та Політика
Кабмін ігнорує проблеми пенсійної системи
Українська пенсійна модель по своїй неоднозначності може конкурувати хіба що з податковою. Проте до її реальної реформи, так, ні у кого до цих пір не дійшли руки. Тим часом Пенсійний фонд існує в умовах постійного дефіциту, і країна не може перейти від солідарної до накопичувальної пенсійної системи. Більш того, Кабмін і зовсім пропонує відмовитися від цієї ідеї і повернутися до радянської зрівнялівки.
Привіт від Совка
16 вересня цього року Кабмін відправив на обговорення Верховної Ради законопроект, в якому запропонував «нововведення» для пенсійної системи. Чиновники запропонували зробити всі страхові фонди центральними органами виконавчої влади. І хоча депутати провалили законопроект, але напрямок реформи, як її бачить Кабмін, став очевидним.
«Протягом останніх 14 років в Україні розвивалася страхова модель соцзахисту населення, – пояснює заступник голови комітету ВР з питань соціальної політики та праці, позаштатний експерт з соціальної політики Центру Разумкова Павло Розенко. – Її, в тій чи іншій мірі, активно використовують в США, Канаді, Японії, країнах ЄС. Модель зрозуміла і проста: платиш страхові внески і, в разі настання страхового випадку (виходу на пенсію, втрати роботи, інвалідності, лікарняного тощо), тобі їх компенсують через систему державних і недержавних страхових фондів. Система в нашій країні не працює так, як хотілося б, але це не означає, що її потрібно ліквідувати і перейти до радянської системи. Хоча саме це і пропонує Кабмін: всі платять в бюджет, а міністр фінансів потім одноосібно вирішує, кому і в якому розмірі виплачувати пенсію або допомогу з безробіття. Кабмін називає це реформами, але на ділі він пропонує ліквідувати страхову систему і створити орган центральної влади, який прийматиме рішення про фінансування соціальної політики. Тобто з одного боку Кабмін говорить про те, як хоче інтегруватися в ЄС, але секторальні реформи хоче проводити як в СРСР».
З дефіцитом назавжди
Плани, наміри і кроки в бік модернізації пенсійної системи робили уряди в різний час. Але самий рішучий крок зробили три роки тому, коли вступила в силу пенсійна реформа. Незважаючи на шквал критики, з’явилася надія на те, що держава почне вибудовувати сучасну модель соцзахисту. Однак, в кінцевому підсумку вона звелася до підвищення пенсійного віку для жінок і деяких категорій пенсіонерів та збільшенню страхового стажу. У реформи була віддалена, але приваблива перспектива. Молодих фахівців молодше 35 років обіцяли залучити до накопичувальної моделі соцстрахування. Тобто планувалося дати можливість їм під гарантії та за участю держави самим вирішувати, де і як збирати на пенсію. Якби ні одне «але»: для впровадження накопичувального етапу реформи необхідно, щоб бюджет Пенсійного фонду був бездефіцитним. Домогтися цього державі ніяк не вдається.
Влітку Кабмін затвердив бюджет Пенсійного фонду на 2014 рік з дефіцитом 18,1 млрд. грн. Причому, у експертів інші підрахунки, і вони стверджують, що щорічно з держбюджету до бюджету ПФ йде по 80 млрд. грн. Між тим, виплати з казни не завжди були такими величезними.
«У 2006-2007 рр. був період, коли дотації держбюджету в ПФ були порівняно невеликими – в межах 15 млрд. грн., а чистий дефіцит практично дорівнював нулю, – згадує Розенко. – У 2005-2006 рр. був високий темп росту зарплат, який випереджав інфляцію, а соціальна політика була жорсткою. Але потім сталося заморожування зарплат, а саме вони є головним джерелом наповнення ПФ. Цю тенденцію можна спостерігати всі останні роки, і нинішній Кабмін також практикує заморожування зарплат. Тобто йде в нікуди».
Реформене неподобство
Зараз ситуація в пенсійній системі склалася патова. Чиновники наполягають на солідарній системі за застарілими лекалами СРСР, коли працюючі громадяни утримують пенсіонерів. Але ми поступово виходимо на співвідношення «один до одного» – вже зараз 17,5 млн. працюючих працездатних українців утримують 13 млн. пенсіонерів. І працівників з кожним роком стає все менше. Для порівняння, минулого року працюючих українців працездатного віку було 19 млн. Так що цифри говорять про те, що солідарна система себе вичерпує.
Тим часом Кабмін майже не говорить про реформу. Останні дані про перехід до накопичувальної системи надходили від глави Мінсоцполітики Людмили Денисової навесні цього року. Тоді прогнози були невтішними. Міністр говорила, що прийти до накопичувальної моделі раніше 2016 не вийде. Зараз цю тему і зовсім ніхто не зачіпає. Мовчать чиновники і про іншу важливу складової реформи – детінізацію зарплат. Хоча саме це й треба зробити в першу чергу. «Щорічно на тіньовому ринку праці виплачують близько 200 млрд. грн., а значить, що ПФ тільки за рахунок цього втрачає близько 70 млрд. грн. пенсійних внесків», – упевнений Розенко.
Ігнорує Кабмін й інший порок нашої пенсійної системи – складність. І виводити загальну і зрозумілу для кожної людини формулу розрахунку пенсій поки що ніхто не збирається. Причини довго шукати немає потреби, адже нинішні заплутані розрахунки дають прекрасний простір для маніпуляцій. В кінцевому результаті ми дійсно маємо дворівневу пенсійну систему. В рамках цієї моделі для більшої частини пенсіонерів розрахунок пенсій складний і заплутаний, а виплати становлять близько 45% від зарплати. Для іншої, нечисленної категорії привілейованих пенсіонерів, виплати відбуваються з цілком зрозумілою схемою і становлять близько 80% від попереднього заробітку. У підсумку замість солідарної та накопичувальної складових пенсійної системи, в ній намертво встановилися подвійні стандарти.
Ганна Гончаренко
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
