Втрачене десятиліття Європи — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Втрачене десятиліття Європи

Світ
530
Європа перебуває в скрутному становищі. Інфляція впала до 0.4%, а економічне зростання залишається млявим вже багато років. Хоча Європейський центральний банк утримує процентні ставки практично на нулі, зростання обсягів приватного кредитування стопориться, а державний борг продовжує зростати. Це сильно нагадує ситуацію, що склалася в Японії в 1990х рр., яка закінчилася втратою цілого десятиліття і привела до економічної стагнації і дефляції, від яких країна намагається оговтатися досі. Чи приречена Європа на таку ж долю? Паралелі між європейською і японською економіками безперечні. Обидві пережили тривалий бум цін на нерухомість і активи, спровокований боргами, за яким послідувала глибока рецесія балансів. На тлі зменшення добробуту та скорочення зарплат знизився ріст споживання. Що іще більш руйнівне, ціни на нерухомість і фінансові активи різко впали, але зобов’язання залишилися – серйозне потрясіння для бізнесу та фінансового сектора.
Насправді зменшення забезпечення і зростання простроченої заборгованості в сукупності поставили в скрутне становище японські банки, які мали дуже маленьку капіталізацію і не змогли пережити великі збитки. Щоб уникнути сплеску неплатоспроможності вони намагалися відстрочити сплату корпоративного боргу, що призвело до тривалої і болісної фінансової консолідації, зменшення інвестицій та уповільнення економічного зростання. Для компенсації слабкого попиту з боку приватного сектора уряд збільшив витрати, подвоївши державний борг, який перевищив 230% від ВВП всього за 15 років. На щастя Єврозона може уникнути подібної долі. Хоча деякі країни валютного союзу зіткнулися з утворенням бульбашок на ринку нерухомості, вони були не настільки великі, як у Японії в 1980х рр., а подальші збитки були не такими великими.
Крім того, незважаючи на різке зростання іпотечного боргу в окремих країнах єврозони, в решті країн підвищення було помірним, а в Німеччині зростання зовсім було відсутнє. Також надмірні позики компаній в Іспанії, Португалії та Ірландії були в цілому компенсовані відносно збалансованих позик в трьох країнах-важкоатлетах – Німеччині, Франції та Італії – де за рахунок цього необхідність в скороченні частки позикових коштів обмежена. І нарешті, корекція цін на європейські активи була менш значною. Насправді індекси фондового ринку Єврозони в більшості своїй вже відвоювали свої позиції, втрачені з 2007 р.; і навпаки японський фондовий індекс Nikkei 225 залишається на рівні 15 000 порівняно з піком в 40000, досягнутим в 1989 р.
У Європи є й іншае важлива перевага: вона може вчитися на помилках Японії. Можливо найжахливішою з них була нездатність японського уряду провести структурні реформи для забезпечення зростання – результат важкої політичної обстановки в країні. Навіть уряд прем’єр-міністра Сіндзо Абе при його обширних повноваженнях докладає чимало зусиль, щоб домогтися прогресу в таких проблемних галузях, як сільське господарство і ринки праці. Єврозона, незважаючи на власні суттєві політичні обмеження, судячи з усього, більш схильна до проведення таких реформ. В сутності, боргова криза вже змусила Іспанію, Португалію, Грецію та Ірландію провести масштабні реформи. Незабаром за ними може послідувати і Італія.
Ще один урок з історії Японії пов’язаний з монетарною політикою. Але всупереч поширеній думці, це не означає, що центральний банк повинен швидко перейти до монетарної політики, спрямованої на стимулювання економічного зростання, як зробив ЄЦБ на початку кризи в Єврозоні. Хоча Банк Японії сумнівався перед початком такого переходу в 1991 р, потім він різко знизив процентні ставки і почав вливати великі обсяги ліквідності в економіку. Реальний урок, пов’язаний з монетарною політикою Японії, полягає в тому, що тривале кредитно-грошове регулювання при практично нульових ставках дозволяє банкам відкладати серйозні зусилля, спрямовані на очищення балансу. Протягом майже восьми років після початку кризи банки просто використовували величезні запаси державних облігацій в якості забезпечення для отримання ліквідності від Банку Японії, яку вони потім використовували для кредитування ослаблених компаній. В результаті широкого поширення отримали відмови від застосування примусових фінансових заходів, що часто описують як «зомбі-кредитування».
Хороша новина полягає в тому, що ЄЦБ, усвідомлюючи цю небезпеку, закликає до ретельного очищення балансів європейських банків, а також до перевірки якості активів підконтрольних йому банків та проведення стрес-тестів. Погана новина в тому, що надмірне кредитно-грошове регулювання продовжує підривати ці зусилля. Європа не зможе уникнути втрати цілого десятиліття, подібно до Японії, просто збільшуючи дозу монетарних препаратів. Ніяка додаткова ліквідність не змусить компанії та домогосподарства з надлишковою заборгованістю позичати більше. Так було в Японії в 1990х рр., і зараз відбувається в єврозоні (і в США).
Тим не менш, хоча монетарна політика не допомогла оживити зростання в єврозоні, багато експертів продовжують стверджувати, що для того щоб допомогти урядам вирішити фіскальні проблеми, ЄЦБ повинен почати кількісне ослаблення (масштабні закупівлі довгострокових активів). Саме це і зробила Японія, в результаті чого Банк Японії тепер є найбільшим власником японського державного боргу: державні облігації на суму приблизно 200 трильйонів єн (1.96 трлн. доларів). Крім того, прибутковість по десятирічних облігаціях в Іспанії та Італії вже близька до американського рівня, а у Франції ще нижче. Подальше зниження вартості позикових коштів зменшило б стимул для урядів навести порядок у своїх фінансових установах. При цьому ЄЦБ виступав би в ролі фінансового агента, перерозподіляючи ризики і направляючи значні фінансові потоки до країн Єврозони. В результаті вся Єврозона могла б зіткнутися зі збільшенням державного боргу і ослабленням економічного зростання – як Японія.
Безумовно, уряди повинні більше витрачати, щоб спростити процес зниження частки позикових коштів – але тільки на час. Як показує досвід Японії, тривале застосування фіскальних і монетарних стимулів не є засобом для прискорення росту. Європейським лідерам слід врахувати цей досвід. На жаль, не факт, що вони це зроблять.
За матеріалами Project Syndicate
За матеріалами:
forexpf.ru
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас