590
Віддані і не продані
— Казна та Політика
За три місяці влада так і не спромоглася запропонувати українським компаніям, що мають активи в Криму, виразні вимоги і правила гри.
Непослідовна, кон’юнктурна і, за великим рахунком, бездарна політика держави Україна заганяє провідні компанії країни в глухий кут. За три місяці з моменту анексії Криму влада так і не спромоглася запропонувати українським компаніям, що мають активи на півострові, виразні вимоги і правила гри. Внаслідок цього бізнес змушений діяти на свій страх і ризик, зазнаючи додаткових збитків і втрат.
Диспозиція
Суб’єкти господарювання України в Криму опинилися в ситуації, просто не передбаченій національним законодавством. Українська держава більше не є сувереном на території Криму і не має можливості забезпечувати правозастосування. Тим не менше, вона вимагає від українських компаній в Криму неухильного дотримання саме її норм. Російська держава, навпаки, має необмежену можливість нав’язувати свою волю і правила гри. Проте, виходячи зі своїх поточних пріоритетів, вона не користується можливістю «кошмарити» український бізнес, що опинився її заручником. Більше того, надала йому гарантії невтручання на перехідний період.
Така ситуація створює низку колізій. Наприклад, законодавство України розглядає гривню як єдиний законний засібу платежу. Будь-які роздрібні ціни і розрахунок між господарюючими суб’єктами можуть здійснюватися лише за її допомогою. В результаті оператори мобільного зв’язку країни як і раніше виставляють ціни на свої послуги в гривні, хоча її вже практично не залишилося на руках у населення півострова. Більше того, НБУ ще в травні вжив заходів з виведення гривні з обігу на території Криму. Частина грошей була вивезена на материк, частина – просто знищена.
Не маючи змоги приймати плату за свої послуги в російських рублях, оператори виявилися залежні від сторонніх компаній. Дистриб’ютори скретч-карт і оператори терміналів поповнення самостійно конвертують прийняті рублі в гривні, залишаючи у себе чималі комісійні. У випадку розрахунків з юридичними особами – підрядними організаціями, орендодавцями і т.п., – ця схема неможлива. Внаслідок цього українські оператори не мають змоги повноцінно обслуговувати приналежну їм інфраструктуру.
Ще один глухий тупик пов’язаний з використанням радіочастотного ресурсу (РЧР). І російська, і українська держави вважають РЧР Криму своїм надбанням і наполягають на виключному праві розпоряджатися ним. Проте Російська Федерація не лише претендує, але й готова підкріпити свої претензії силою. В результаті українські оператори використовують радіоефір на пташиних правах, в рамках перехідного періоду, встановленого російською стороною. По закінченні цього періоду, призначеного на 31 грудня 2014 року, українським компаніям доведеться відключити свої передавачі.
Незабаром після анексії Криму уряд і парламент України пообіцяли бізнесу розробити й ухвалити пакет нормативно-правових актів, направлених на врегулювання питань, пов’язаних з господарською діяльністю на окупованих територіях. На початку травня був прийнятий Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Зафіксований в ньому погляд на ситуацію в Криму базується на безумовній відмові визнання будь-яких якщо не прав, то можливостей російської сторони і прямо заперечує будь-яку можливість українських компаній взаємодіяти з окупаційною владою.
_Стаття 9 Незаконні органи, їх посадові та службові особи
2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків._
Аналогічний погляд запропонований і на проблему користування РЧР на території Криму. Закон ігнорує наявність у РФ можливостей в частині розпорядження радіочастотами і, відповідно, необхідність для українських користувачів РЧР взаємодіяти з місцевими органами влади.
_Стаття 11 Гарантування права власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території
6. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які є об’єктами права власності Українського народу, військове майно, майно державних органів, державних підприємств, установ та організацій, що знаходяться на тимчасово окупованій території і є власністю держави Україна, не можуть переходити у власність інших держав, юридичних або фізичних осіб в інший спосіб, ніж передбачений законами України._
Питанням господарської діяльності на окупованих територіях присвячена лише одна стаття номер тринадцять і містить вона таке:
_Стаття 13. Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території
1. Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом._
І це все. Попросту кажучи, держава не знає, що сказати своїм резидентам з питання про роботу в Криму. Більше того, це питання її, здається, не особливо цікавить.
Віддані
Останні місяці оператори мобільного зв’язку бомбардують НКРЗІ проханнями роз’яснити їм порядок діяльності на території Криму. Справа в тому, що влада України як і раніше вимагає від них неухильного дотримання виконання ліцензійних умов, включаючи надання послуг на всій території країни без будь-яких винятків. З точки зору самих компаній найбільш логічним виходом із ситуації було б планомірне припинення роботи на півострові. Пов’язані з цим збитки будуть зафіксовані і відображені у звітності компаній, а вся історія – здана до архіву. Це не перший і не останній випадок такого роду і для МТС, і для Вимпелкому. Кожен зайвий місяць діяльності завдає їм збитків, при тому, що після першого січня наступного року їм все одно доведеться припинити свою діяльність і піти з Криму.
Відповіді Національної комісії з регулювання зв’язку та інформатизації на прохання операторів розтлумачити норми законодавства складно не назвати знущальними.
Замість виразних відповідей по суті має місце банальна відписка: «Нічого не чіпайте, працюйте як працювали і продовжуйте спостерігати». При цьому прецеденти регулювання господарських взаємовідносин на території Криму все ж таки є. Наприклад, в заключних положеннях до Закону про правовий статус окупованих територій окремий пункт присвячений регулюванню відносин, пов’язаних з поставками електроенергії споживачам в Криму.
_10) статтю 23 Закону України «Про електроенергетику» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 1, ст. 1; 2013 р., № 28, ст. 301; 2014 р., № 2-3, ст. 41) доповнити частиною четвертою такого змісту:
“Особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов’язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію, а також відносин, пов’язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території, встановлюються Кабінетом Міністрів України»;_
Інакше кажучи, бізнес операторів мобільного зв’язку не заслуговує на увагу в очах органів влади, які його «регулюють».
Не продані
Поки українські мобільники готуються до евакуації з території Криму, головний телекомунікаційний актив Ріната Ахметова, компанія Укртелеком планує продовжувати свою роботу і після 2014 року. В своїй відповіді на запит агентства «Українські Новини» представники компанії повідомили, що «Укртелеком» «не планує продавати, відчужувати або закривати бізнес» на території невизнаної Республіки Крим. При цьому в «Укртелекомі» не стали коментувати інформацію голови Ради міністрів Республіки Крим Сергія Аксьонова про те, що на Кримську філію «Укртелекому» чекає перетворення у компанію «Наштелеком».
Представники російської держави неодноразово заявляли, що питання контролю телекомунікаційної інфраструктури відносяться до стратегічно важливих. Ще в травні міністр зв’язку і масових комунікацій РФ Микола Нікіфоров заявив, що українські оператори в Криму мають зробити вибір: перейти під дію російської юрисдикції і продовжити роботу в Криму або звільнити частоти, які будуть виставлені на конкурс або аукціон. При цьому міністр пообіцяв утриматися від «односторонніх жорстких ходів»: «Законодавство дозволяє українським операторам надавати послуги, хоча це навіть не російські юрособи. Українські ліцензії за фактом визнаються, і послуги зв’язку за фактом надаються».
За українським законодавством сценарій, за якого українські оператори зв’язку продовжують свою діяльність на території Криму традиційно розглядався як нереалістичний. Несподівана зміна позиції російської держави привертає до себе увагу. Позиція Укртелекому і його акціонера викликає ще більше запитань. Як вони припускають обійти неминучі обмеження? Яким чином, якою ціною передбачається домовитися з росіянами?
Необхідно відзначити, що російське Міністерство з питань зв’язку та інформації в цілому демонструє прагматичний і професійний підхід до вирішення питань, пов’язаних з телекомінфраструктурою на території Криму. Наприклад, воно не перешкоджає роботі українських операторів мобільного зв’язку, оскільки у їхніх мережах обслуговуються всі без винятку російські SIM-карти. Паралельно з цим ударними темпами будується інфраструктура вже російськими компаніями.
Все як завжди
Галузевий регулятор і вся махина української держави четвертий місяць не в змозі визначитися з позицією щодо простого, як двері, питання: працювати українським компаніям в Криму чи не працювати. Якщо працювати, то як уникати патових ситуацій в своїх відносинах з обома країнами. Якщо йти, то коли – просто зараз або коли «попросять».
Можна припустити, що після відходу українських операторів як завжди несподівано спливе ще одне питання: порядок і умови обслуговування українських абонентів у кримських мережах мобільного зв’язку. Для порівняння SIM-карти російських операторів обслуговуються на території півострова хоча і в роумінгу, але за домашніми цінами. Це було б неможливо без активної позиції російської влади і конструктивної взаємодії українських і російських операторів. Чи буде НКРЗІ в змозі зробити щось подібне з нагоди відходу з Криму – велике питання.
Вкотре Національна комісія з регулювання зв’язку та інформатизації демонструє нездатність вирішити хоча б одне скільки-небудь складне й конфліктне питання. Попросту кажучи, управлінську імпотенцію, нездатність здійснювати свою титульну функцію. Не дивно, адже члени Комісії давно вже не приймають серйозних рішень. Неминуче питання – кому і навіщо потрібна Комісія в такому вигляді.
Роман Хіміч
За матеріалами: proIT.com.ua
Поділитися новиною
