450
Їжу для голодуючих знайшли на смітнику
— Світ
Людство нераціонально використовує продукти харчування, що перебувають в його розпорядженні, йдеться в доповіді Організації з продовольства і сільського господарства ООН. У той час як 1 млрд людей голодують, 30% вже виробленого продовольства викидається.
Приблизно 40% їжі, виробленої в США, так ніколи і не з’їдається людьми, повідомляє дослідження Організації з продовольства і сільського господарства (ФАО) ООН. У Європі щороку викидається 100 млн тонн харчових продуктів. «Якби їжа коштувала як Ferrari, ми б її пестили і плекали. Але поки величезна кількість їжі просто викидається», – зазначає голова незалежної спілки радників ФАО ООН професор Пер Пінстрап-Андерсен.
У середньому в світі втрачається або використовується не за призначенням близько третини всіх вироблених продуктів харчування, або 1,3 млрд тонн на рік. «Це недозволена розкіш за часів, коли майже 1 млрд людей голодує», – зазначає ООН. Населення Землі зараз становить більш ніж 7 млрд людей.
«Нагодувати світ можна було б, усього лише наполовину скоротивши втрати або відходи», – повідомляє ООН.
«Це (втрати їжі. – «Газета.Ru») також призводить до втрат трудових, водних, енергетичних, земельних та інших ресурсів, що йдуть на виробництво продовольства», – попереджають у ФАО.
Мова не про їжу, залишену на тарілці. Хоча й тут масштаб втрат досить великий. «Я, ймовірно, викидаю продукти на £20 щотижня, – каже мешканка Великобританії Тара Шербрук, працююча мама двох маленьких дітей, яка намагається не викидати продукти даремно (її цитує BBC). – Зазвичай це напівпорожні пачки чогось, у чого закінчився термін придатності». У Великобританії, за даними дослідження, домогосподарства відправляють у сміття близько 7 млн тонн їжі, 50% якої ще придатне до вживання.
Частково проблема в тому, що закупівлі робляться спонтанно і нераціонально, роблять висновок автори доповіді. Крім того, люди часто плутають мітки «Придатний до» (Use by) і «Краще вжити до» (Best before). Якщо перша говорить про те, що після зазначеної дати продукти дійсно можуть стати небезпечні, то в другому випадку мова швидше про зниження смакових якостей.
Набагато більший масштаб має проблема продуктів харчування, що стають непридатні через недосконалі системи товарообігу та логістики.
Так, фермер Кріс Павельскі з США, пише BBC, вирощує цибулю в штаті Нью-Йорк. Він змушений продавати більшу її частину великим магазинам, які приймають лише цибулини певного розміру і зовнішнього вигляду. «Якщо цибулина менше двох дюймів в діаметрі або у неї є якісь зовнішні дефекти, магазин просто відмовляється її купувати», – нарікає фермер.
В Індії продукти також викидаються ще на півдорозі до споживача: у країні проблема зі складами і рефрижераторами. Мільйони тонн виробленого продовольства просто не можуть зберегти в потрібній кондиції.
За даними ООН, в світі виробляється достатньо продовольства, щоб забезпечити кожному їдцю по 4 тис. калорій на добу. Насправді до столу дістається лише 2 тис. калорій.
Екологічний збиток від такого марнотратства колосальний. Площа сільгоспугідь, на яких виробляється їжа, що викидається, дорівнює території Мексики.
Вода, що йде на зрошення цих угідь, може напоїти 9 млн людей, а 10% викидів парникових газів в атмосферу у розвинених країнах виробляється в процесі приготування продуктів, які все одно потім викинуть.
Рішенням проблеми викинутої їжі займаються благодійні організації. Фермер Павельскі раніше викидав знехтувану магазинами цибулю, але потім став співпрацювати з місцевою благодійною організацією City Harvest. Вона розподіляє продовольство серед незаможних жителів Нью-Йорка. За даними благодійників, цього року вони врятують від знищення 21 млн кг продовольчих товарів – сюди входить продукція місцевих фермерів, нерозпродані товари з магазинів і ресторанів.
Відома британська торговельна мережа Waitrose поставила собі на меті звести до нуля показник в графі «Викинуті товари». Для цього магазин влаштовує розпродаж товарів, термін придатності яких добігає кінця. Залишки передає благодійникам. Але й після закінчення терміну придатності магазин намагається не викидати товар, а направляє його на заводи для спалювання.
У Брукліні чинять інакше. Там харчові відходи перетворюють на паливо. Компанія Newtown Creek Wastewater Treatment приймає харчові відходи від місцевих шкіл та ресторанів для переробки. На заводі залишки їжі змішуються з каналізаційними водами, нагріваються і перетворюються на метан і родючий мул. Метан спалюють на місцевій електростанції, а мул вивозять на поля. Поки що це експеримент, але він цілком може стати постійно діючим проектом, оскільки в 2015 році в штаті Нью-Йорк набуде чинності закон, що забороняє вивезення харчових відходів на звалища.
«Насправді ми не знаємо точно, скільки їжі втрачається без користі. Нам відомо тільки, що багато», – говорить професор Пінструп-Андерсен.
«Про проблему голоду доводиться читати і чути на різних заходах досить часто. Важливо розрізняти типи голоду. Є голод фактичний – брак їжі через фізичні або економічні причини. І прихований голод, про який воліють не говорити, – це споживання такої їжі, з якою організм не отримує необхідні речовини, мікроелементи і вітаміни», – розповіла «Газеті.Ru» директор із зовнішніх зв’язків Союзу органічного землеробства Ганна Любоведська.
У Росії, за словами Любоведської, також є проблема голоду, і питання продовольчої безпеки стоїть досить гостро. «Росії, перш ніж вирішувати проблеми світу, потрібно вирішити свої продовольчі проблеми, – говорить експерт. – Власним продовольством Росія забезпечена, за різними оцінками, на 60-80%. Фактично голодують в Росії близько 4-5% населення, в основному це соціально неблагополучні верстви. А від прихованого голоду страждають десятки мільйонів росіян».
ООН доходить висновку, що проблема голоду, незважаючи на її глобальний характер, може вирішуватися тільки на місцевому рівні. В основі її лежить занадто багато різноманітних причин, і різним країнам доводиться вирішувати цю проблему по-різному.
«Дійсно, є проблема неефективного розподілу ресурсів, в тому числі й харчових. Населення планети зростає, разом з ним споживання їжі. Таким чином, виникає потреба розширювати орні землі і збільшувати поголів’я худоби, все це вимагає фінансових і трудових витрат. Та й можливості планети обмежені. Наприклад, в Європі дефіцит родючих земель, а в Китаї проблеми з прісною водою, яка потрібна для зрошення рису. Може статися таке, що незабаром людство не зможе прогодувати себе, – погоджується аналітик «Альпарі» Ганна Кокорєва. – Проблеми, описані автором, дійсно існують, але говорити про них невигідно для великих промисловців, у тому числі для видобувачів нафти і газу, виробників автомобілів».
«Через активне зростання населення в світі і низькі темпи зростання світового сільського господарства продовольство дорожчає в середньому на 5-6% щороку, а в найбільш проблемних регіонах (зокрема, в Центральній Африці) темпи зростання обчислюються двозначними цифрами. І хоча останніми місяцями ситуація дещо покращується і ціни навіть почали знижуватися завдяки непоганому врожаю основних сільськогосподарських продуктів (пшениця, кукурудза, картопля), проте в цілому ціни зросли досить пристойно», – відзначає аналітик ФК AForex Нарек Авакян.
Він вважає, що боротися з голодом потрібно, не покращуючи логістику, а нарощуючи виробництво. «Щоб вирішити цю проблему, необхідно більш активно нарощувати виробництво основних сільськогосподарських культур, і одну з головних ролей в цьому повинна зіграти Росія, на території якої знаходяться величезні неосвоєні площі», – вважає Авакян.
«Проблема голоду – політичне питання. Одні країни зацікавлені в тому, щоб в інших був голод, щоб ними було легше керувати, – вважає Любоведська. – Якби у світу була політична воля вирішити проблему голоду, вона давно була б вирішена».
Катерина Меремінська
За матеріалами: Газета.Ru
Поділитися новиною
