1337
Росія розхитує Євросоюз через Австрію
— Світ
Подія
24 червня 2014 року президент Росії Володимир ПУТІН здійснив робочий візит до Австрії. На тлі дуже низької міжнародної активності російського президента цей візит виявився в полі уваги аналітиків групи глобальної розвідки Geostrategy. Під час візиту Путін зустрівся з керівництвом цієї країни, а також провів зустріч з Президентом Швейцарської Конфедерації Дідьє БУРКХАЛЬТЕРОМ, який уже полюбився йому, і який перебував у Відні як головуючий в ОБСЄ.
Але найважливіше – в ході візиту керівництво австрійського нафтогазового концерну OMV AG і російський ВАТ «Газпром» підписали угоду про будівництво австрійської ділянки газопроводу «Південний потік», яким з 2017 року російський газ буде поставлятися в Австрію в обхід України.
Аналіз ситуації
Дійсно, за останні півроку Путін став дуже рідко здійснювати закордонні візити. Фактично з грудня минулого року їх було кілька – Китай, Франція і ось тепер Австрія. Все. Група вже писала про те, що причиною такого стану справ може бути хвороба російського президента.
Також не виключено, що те, що Путін погано рухає правою рукою, що стало дуже помітно останнім часом, може вказувати на те, що російський лідер міг перенести інфаркт або інсульт.
На цьому тлі особливо важливо виглядає аналіз географії зарубіжних поїздок Путіна. Адже якщо в такому фізичному стані, а також в умовах фактично міжнародної ізоляції Росії він кудись виїжджає, то це означає, що такі поїздки дійсно важливі для Росії.
Так от, основними темами, які обговорювалися президентами Австрії та Росії, були ситуація в Україні та підписання угоди про транспортування до Європи російського газу через «Південний потік». Тема постачання російського газу в Європу вже не один рік домінує в російській політиці. Втрата Росією європейського ринку, куди постачається близько половини всього російського газового експорту, означає різке зниження дохідної частини бюджету і, як наслідок, погіршення внутрішньоекономічного положення цієї країни. А в умовах стану війни з Україною і практично повній відсутності доступу до західних кредитних ресурсів це означає для Москви також і ослаблення її боєздатності. Китай, до речі, якраз і чекає з нетерпінням того моменту, коли пошарпані в безлічі локальних конфліктів збройні сили Росії будуть нездатні протистояти загрозам, які з’являться на російсько-китайському кордоні. Але Китай поки що не поспішає, адже він вміє чекати.
Але повернемося до актуальної газової теми. Анексований Крим на якийсь час відкрив для Москви нові перспективи для реалізації проекту «Південний потік», який, за задумами Кремля, має забезпечити постачання близько 30 мільярдів кубічних метрів російського газу до Європи через території Болгарії, Сербії, Угорщини та Австрії. Адже після анексії у Росії пропала необхідність вести переговори з Україною з приводу прокладання газової труби дном Чорного моря. Тепер і трубу можна вести ближче до Кримського берега, і Україну не потрібно просити погодитися на будівництво «Південного потоку». Ось і поспішає Путін з Міллером, прагнучи через такі країни як Австрія продавити вигідний для себе проект. Наскільки це вдасться російській стороні – покаже час. Проте вже сьогодні, після критичних заяв Європейської Комісії на адресу «Південного потоку», стає ясно, що шлях російського газу до Європи через Чорне море буде проблематичний. А адже Путін, напередодні підписання угоди щодо «Південного потоку», навіть спробував створити сприятливу міжнародну атмосферу, відкликавши свій законопроект щодо введення російських військ в Україну. Захотів виправити кривий імідж. Адже для Європи сидіння на російській газовій голці завжди було проблемою, а за умов, коли руки російських керівників забруднені кров’ю, газова залежність і зовсім стала життєво небезпечною. Але, мабуть, зробити це йому поки що не вдається.
Аналітикам групи Geostrategy також стало відомо про те, що під час бесіди у форматі «віч-на-віч» австрійський президент вказав Путіну на порушення прав людини і сексуальних меншин, які відбуваються в Росії. Це, зрозуміло, не викликало захоплення у російського лідера. До речі, візит Путіна супроводжувався акціями протесту представників української громади, а також громадських та природоохоронних організацій Австрії. Це також додало неприємні мазки до загальної картини візиту російського Президента до Австрії.
Австрія підтримує Путіна…
Однак вищезгадані негативні моменти не зіпсували загальну атмосферу розвитку російсько-австрійських відносин. Адже Москва дуже довго і цілеспрямовано шукала «слабкі ланки Євросоюзу», які можуть в складних для Росії міжнародних умовах розколювати позицію ЄС щодо подій в Україні. Таким чином, за підсумками візиту Путіна до Австрії можна зробити наступні проміжні висновки:
• Австрія дотримується позиції, що рішення ситуації в Україні можливе лише мирним шляхом. Відень переконаний в тому, що перемир’я потрібно продовжувати, відкриваючи тим самим для Росії – свідомо чи неусвідомлено – можливість і надалі займатися розхитуванням ситуації на Сході України;
• примітно, що Австрія активно виступає проти введення третього рівня санкцій проти Росії;
• заклики до України вести переговори з терористами вказують на те, що австрійська сторона схильна перекладати відповідальність за події на Сході на Україну, при цьому відмовляється визнавати Росію як основний фактор дестабілізації ситуації в регіоні.
Під час прес-конференції за результатами переговорів з В.Путіним Федеральний президент Австрії Гайнц Фішер заявив, що «переговори з сепаратистами є необхідними»;
• австрійський президент Г.Фішер вважає підписання Угоди між ВАТ «Газпром» і OMV AG «символічним», оскільки, за його словами, австрійська сторона «не поділяє філософію, за якою країни-члени НАТО Болгарія та Угорщина можуть брати участь у Південному потоці, а нейтральна Австрія – ні». Разом з тим він намагається применшити її значення, представивши як звичайну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності;
Звичайно, аналізуючи російсько-австрійські відносини в світлі подій в Україні, слід пам’ятати про те, що Австрія була чи не першою країною, яка прийняла рішення про заморожування банківських рахунків оточення колишнього президента України Віктора ЯНУКОВИЧА. Крім того, саме на території Австрії було проведено затримання впливового українського олігарха Дмитра ФІРТАША. Враховуючи дуже тісні зв’язки цього бізнесмена з російською компанією Газпром і особисто з Путіним і Міллером, американці, які домагаються його екстрадиції, можуть дізнатися дуже багато про таємну діяльність Газпрому на європейському ринку. Ця інформація без применшення може похитнути позиції російського газового гіганта і призвести до маси політичних скандалів в Європейських країнах.
Висновки
Аналітики групи Geostrategy очікують, що Австрія і надалі намагатиметься закривати очі на дії Росії відносно України, оскільки не готова жертвувати своїми економічними інтересами у відносинах з Москвою. Змінити такий підхід може тільки значний тиск з боку інших країн-членів ЄС і провідних держав світу, а також досягнення консенсусу з цього питання в рамках ЄС, який на сьогоднішній день відсутній. У цьому зв’язку не буде помилкою твердження про те, що Путін і надалі буде використовувати економічні важелі впливу на окремі країни-члени Євросоюзу для запобігання введення третього рівня санкцій.
У цьому зв’язку формування нового складу Європейського Парламенту, в якому присутні близько 100 радикально налаштованих політиків, є дуже важливим об’єктом для вивчення з боку Служби зовнішньої розвідки Росії. Адже через цю європейську інституцію, діяльність якої є публічною, Москва може продовжувати вносити сум’яття не в такі вже й стрункі лави ЄС.
За матеріалами: Geostrategy
Поділитися новиною
