546
Дефолт в ритмі танго
— Кредит&Депозит
Аргентина оголосила дефолт за реструктурованим раніше боргом. Країна повинна виплатити за держоблігаціями 1,5 мільярда доларів. А враховуючи можливість пред’явлення нових претензій, сума виплат може збільшитися до 15 мільярдів доларів. Дефолту передувала націоналізація приватних пенсійних фондів країни.
Боргова петля
Батьківщина танго, Марадони і Че Гевари вдруге за 13 років опинилася перед лицем невиконання своїх боргових зобов’язань. У п’ятницю американський федеральний окружний суддя Томас Гріеса наклав ембарго на виплату 539 мільйонів доларів, які Буенос-Айрес направив на рахунок Bank of New York Mellon для виплат за реструктуризованими облігаціями. Термін сплати закінчувався 30 червня.
Хедж-Фонд – приватний фонд, керований професійним інвестиційним керуючим і недоступний широкому колу. За законом вони мають право обслуговувати тільки кваліфікованих інвесторів з початковим внеском не менш ніж 5 мільйонів доларів. Оскільки вкладати кошти в хедж-фонди мають право лише професійні фінансисти, до них застосовуються знижені нормативи і менш суворе регулювання.
За цим технічним дефолтом настане тридцятиденна відстрочка платежу. Якщо після закінчення цього терміну країна не знайде коштів заплатити, дефолт стане реальним. У відповідь влада Аргентини викупила рекламні розвороти низки міжнародних видань, щоб заявити про свою незгоду з рішенням американського суду. Однак, схоже, це їхній останній аргумент в давній суперечці. Адже кошти були перераховані на рахунок в Bank of New York Mellon і призначалися для кредиторів, які погодилися реструктуризувати колишній борг. Проте суд США став на бік тих кредиторів, які не згодні на реструктуризацію і вимагають оплати боргу в повному обсязі.
Кредиторами аргентинського уряду виступають американські хедж-фонди. Раніше Аргентина погодилася провести переговори з кредиторами в Нью-Йорку заради запобігання дефолту. Знайти вихід з ситуації для країни життєво необхідно, оскільки черговий дефолт, виявиться згубний для її економіки.
Як заявляв міністр економіки країни Аксель Кісільоф, «Аргентина підтверджує своє прагнення розрахуватися зі ста відсотками своїх кредиторів на справедливих і рівних умовах». При цьому він підкреслював, що «будь-які дії, що перешкоджають здійсненню виплат кредиторам, являють собою порушення положень міжнародного публічного права, які забороняють чинити тиск на інші країни в силу суверенної рівності держав».
Рейтингове агентство Standard & Poor’s попередило, що може знизити суверенні рейтинги Аргентини до стану “вибіркового дефолту” у період між 30 червня і завершенням відстрочки. У середині червня S&P погіршило рейтинги Аргентини з «CCC+» до «CCC-». Через галопуючоу інфляцію та дефіцит доларів аргентинська економіка фактично перестала зростати. Золотовалютні резерви аргентинського Центробанку за сім з гаком років сягнули мінімуму – 29 мільярдів доларів.
Відлуння експропріації
Сьогоднішні події навколо аргентинського боргу є певним чином результатом дій нинішнього керівництва країни на чолі з президентом Крістіною Фернандес де Кіршнер. Прийшовши до влади в 2007 році, вона набула популярності серед бідних верств населення і робітників, хоча формально і не була лівим політиком. Одним з її кроків, що викликали гострі дискусії в суспільстві, була націоналізація приватних пенсійних фондів у 2008 році. На той момент Аргентина зіткнулася з гострим дефіцитом бюджету і труднощами з обслуговуванням боргу в 29 мільярдів доларів.
При цьому в приватних пенсійних фондах аргентинці накопичили за 14 років 26 мільярдів доларів. Однак з початком світової фінансової кризи цінні папери, в які вкладали кошти пенсійні фонди, знецінилися приблизно на 40 відсотків. В основному, це були державні цінні папери. Державні чиновники стали говорити про те, що приватна пенсійна система працює погано і завдає майбутнім пенсіонерам лише збитки.
Тоді-то Крістіна Кіршнер запропонувала націоналізувати накопичення приватних фондів. Сенат Аргентини затвердив відповідний закон у листопаді 2008 року. Гроші надійшли в Національну службу соціального забезпечення Аргентини (ANSES), яка відповідала за виплату звичайних, розподільних пенсій з бюджету. «Експеримент з приватними пенсійними фондами, що провалився, закінчено», – говорив тоді голова служби Дієго Боссіо.
Націоналізувавши недержавну пенсійну систему, уряд Аргентини позбавив себе можливості позичати на внутрішньому ринку. Приватні пенсійні фонди тримали в державних боргових паперах 55 відсотків своїх коштів. Цей захід підірвав і базу для довгострокових інвестицій. Таким чином, знайшовши тимчасове вирішення проблеми дефіциту бюджету, уряд країни створив більш серйозну проблему в майбутньому. А проблема держборгу повернулася через кілька років.
Ті ж граблі
Перший дефолт з держборгу Аргентина пережила в 2001 році. Тоді Срібна країна оголосила про відмову погасити борг в 132 мільярди доларів. Цей дефолт був визнаний найбільшим у світовій історії. Реальний валовий внутрішній продукт країни впав на 11 відсотків. Тоді, в лихі 2000-ті (починаючи з грудня 2001 року), країну захлеснула хвиля мародерства. Однією з причин тодішньої кризи стала жорстка прив’язка аргентинської національної валюти – песо – до долара. Центробанк Аргентини не міг впливати на курс національної валюти. А коли сусідня Бразилія в 1999 році провела девальвацію, інвестори стали виводити гроші з Аргентини і перекладатися в бразильські активи.
Від політики підтримки курсу песо відмовилися, економічне становище країни виправилася. Однак з приходом Кіршнер знову було оголошено, що уряд підтримуватиме песо. Президент країни пообіцяла, що, поки вона залишається главою держави, девальвації не буде. Водночас через зниження купівельної спроможності песо через економічні труднощі його курс все одно поступово знижувався. Якщо на початку 2012 року долар коштував трохи більше 4 песо, то до початку 2014-го він перевищив позначку в 7 песо.
Уряд всіляко намагався не допустити подальшого падіння курсу песо. Наприкінці 2011 року в законодавстві була закріплена норма, що вимагає від громадян країни, які купують долари, пред’являти паспорт і отримувати схвалення від податкової служби. Всі аргентинці, що виїжджають за кордон, повинні були доводити, що їхні долари куплені легально.
В результаті песо від тиску з боку інвесторів це не врятувало, а уряд Аргентини змушений був розпродавати резерви. У 2013 році року вони знизилися на 30 відсотків. Не допоміг і 35-відсотковий податок на зарубіжні транзакції з банківських карт. Також в Аргентині були обмежені онлайн-покупки: при перевищенні суми в 25 доларів на рік було ведено 50-відсотковий податок.
Зараз Аргентина постала перед лицем дефолту за державним боргом і ускладненням економічної кризи. Цю ціну країні довелося заплатити за популістські заходи, прийняті урядом. Її приклад – іншим наука.
Григорій Коган
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
