335
Момент Мінскі для Європи
— Світ
Немає жодних сумнівів у тому, що ринки повірили в щасливе завершення єврокризи. Прибутковість за облігаціями впала нижче докризових рівнів в більшості країн, відомих як периферійні. Активи Південної Європи розхапують як гарячі пиріжки. Можливо, це прелюдія до чергового моменту Мінскі? Попередня криза ідеально підходить під опис американського економіста Хаймана Мінскі. Непохитна віра інвесторів у стабільність змушує їх ідеалізувати ситуацію – наприклад, вважати, що країни Єврозони не можуть оголосити дефолт. Однак у кінцевому рахунку з’ясовується, що цей світ не бездоганний – загроза дефолту цілком реальна – від стабільності не залишається й сліду – ось вам і єврокриза.
Інвестори сліпо вірили в євро близько десяти років, з 1998 року до 2008 року, хоча кризі знадобилося ще два роки, щоб грунтовно зруйнувати хиткий добробут. Велику частину цього часу інвестори вимагали за португальські боргові папери всього лише на 0.2% більше, ніж за німецькі, що набагато нижче 5%-ї прибутковості в 1995 році. У розпал кризи в 2012 році спред сягав 15%. Тепер до інвесторів знову повертається впевненість. За даними Credit Suisse, тепер інвестори вимагають менш високу премію за купівлю корпоративних облігацій з периферійних країн порівняно з облігаціями з країн Північної Європи, або так званого “центру”, ніж до фінансової кризи 2008 року. Банки в Іспанії торгуються з більш високою премією відносно балансової вартості, ніж з американські конкуренти. А відсоткові ставки за колись проблемними державними облігаціями Іспанії, Португалії та Італії перебувають на рекордних мінімумах.
Однак, незважаючи на явну безпечність інвесторів, до пузиря справа ще не дійшла. Насправді, є чимало приводів для оптимізму. Торгові дисбаланси й фіскальні дефіцити у валютному союзі значно скоротилися. Єврозона зробила крок у бік банківського союзу і більш тісної взаємовиручки. За останніми даними, ВВП у першому кварталі збільшився всього лише на 0.2%, але це все ж краще, ніж спад. Європейський центральний банк дійсно робить все, щоб допомогти полегшити ситуацію, хоча формувати монетарну політику для настільки сильно фрагментованого регіону дуже складно. При цьому інвестори демонструють досить стриманий ентузіазм. Геп між іспанськими та німецькими 10-річними облігаціями скоротився на 50 базисних пунктів цього року, і майже на 4.5% порівняно з піковим значенням 2012 року; поточне значення на рівні 150 б.п. набагато вище негативного спреду 2004 року. Поточні ціни на іспанські боргові папери вказують на ймовірність реструктуризації або розвалу Єврозони протягом найближчих 10 років як один до п’яти. Але гарні новини і ознаки помірності на ринку – типові ознаки середньої стадії циклу Мінскі. Питання в тому, як швидко ринки рухаються в небезпечному напрямку.
У середньостроковій перспективі ризики високі. Європейський центральний банк може зіткнутися з проблемами з боку Конституційного суду Німеччини, або просто не зуміє вивести Єврозону з економічної штопора. Уряди поспішають скоротити дефіцити, але зволікають з реформами і списаннями боргів, які необхідні для того, щоб повернути регіон на шлях відновлення. Посередні економічні показники посилюють невдоволення виборців. Зростання популярності анти-європейських або радикальних партій в багатьох країнах веде до виникнення того, що в Deutsche Bank назвали “м’яким центром” слабких або коаліційних урядів, схильних до компромісу і напівзаходів. І якщо в найближчі кілька років почнеться спад, першими під ударом опиняться саме країни з високим рівнем боргу, у центрального банку не буде місця для маневру. Для надто самовпевнених інвесторів може наступити справжній момент Мінскі.
Нейл Анмак, за матеріалами агентства Reuters
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
