972
Арктичний Китай
— Нерухомість
Китайський мільйонер Хуан Нубо має намір придбати землю на одному з архіпелагів Арктики для будівництва готелю, при цьому інтереси приватних інвесторів можуть бути на руку і офіційному Китаю. КНР вважає себе біляарктною державою, тому прагне закріпитися в Арктичному регіоні та забезпечити вплив вздовж Північного морського шляху. Щоправда, технологій для роботи і життя в арктичних умовах у китайців поки що немає.
Один з китайських магнатів зацікавився купівлею територій в Арктиці. Мільярдер Хуан Нубо, який займається нерухомістю, має намір придбати 216 кв. км архіпелагу Шпіцберген, розташованого 800 км на північ від материка, повідомляє Associated Press.
Землі, на які звернув увагу Хуан Нубо, належать заможній норвезькій сім’ї і були виставлені на продаж кілька тижнів тому. Ця ділянка, що перевищує, як відзначають китайські ЗМІ, острів Гонконг майже в три рази, є одним з двох приватних землеволодінь на території архіпелагу і розташована поблизу від поселення Лонгйір. У планах магната – будівництво зимового курорту для багатьох мандрівників.
Хуан Нубо, 129-й номер у списку китайських мільярдерів за версією журналу Forbes, у 1980-і роки працював у департаменті пропаганди комуністичної партії. Мільярдер є головою правління корпорації «Чжункунь», створеної ним в 1995 році, зі штаб-квартирою в Пекіні. Компанія спеціалізується на інвестиціях в нерухомість і туризм.
Втім, мільярдер може переслідувати не лише свої особисті інвестиційні інтереси.
КНР вже довгий час демонструє свою зацікавленість в Арктиці, а за офіційним Китаєм в регіон намагаються потрапити і китайські компанії.
Можливість того, що за допомогою придбання мільярдерами землі в Арктиці Китай прагне посилити свої позиції в майбутній боротьбі за Арктику, дійсно існує, вважають експерти. Причому Китаю цей регіон може бути цікавий як в економічному, так і в політичному контексті.
«Китай вже давно почав проникнення в Арктику, – пояснює «Газеті.Ru» старший науковий співробітник Російського інституту стратегічних досліджень (РІСД) Ілля Усов. – Багато в чому демонстрований інтерес пов’язаний з тим, що в цьому регіоні пролягає стратегічно важливий для Китаю Північний морський шлях».
Придбання володінь на Шпіцбергені може бути вигідне саме тому, що архіпелаг розташований неподалік від Північного морського шляху. Цей маршрут, який дуже інтригує як Китай, так і китайські компанії, дозволяє заощадити два тижні шляху і значно скоротити витрати на логістику. У вересні минулого року китайське вантажне судно «Юншен» зробило першу пробну подорож цим шляхом, яка закінчилася успішно.
Інтерес Китаю до Північного морського шляху пояснюється і наявністю територіальних конфліктів у Південно-Китайському морі, розповідає експерт. «За можливого військового конфлікту через Парасельскі острови і архіпелаг Спратлі (відносини між Китаєм і країнами Південно-Китайського моря зараз досить напружені) для Китаю закривається дуже велика територія, – говорить Усов. – Закривається Малаккська протока, існує ймовірність того, що може закритися й Індонезія, а це означає втрату дуже важливих для Китаю торгових маршрутів». З цієї причини Китай знаходиться в активному пошуку альтернативних торгових маршрутів, підсумовує експерт, а Північний морський шлях може стати реальною альтернативою південним торговим маршрутам.
За останніми даними, КНР посідає 2-е місце в світі за споживанням нафтопродуктів з показником в 10,22 млн барелів на день (в 2012 році), також країна є найбільшим імпортером нафти в світі після США. Частка імпортованої нафти в загальному обсязі споживання становить майже 60%. Не краща в Китаї ситуація і з іншим ресурсом – природним газом. За його споживанням КНР посідає 4-е місце в світі з показником в 143,8 млрд куб. м на рік. Частка імпортованого газу постійно збільшується, в 2012 році вона становила 25,5% проти 21,8% в 2011 році.
При цьому велика частина ресурсів проходить саме через Південно-Китайське море загалом і Малаккську протоку зокрема – на цей торговий маршрут припадає 75% імпортованої нафти і практично всі закордонні поставки ЗПГ в Китай.
Альтернативним морським шляхом в цьому випадку стає Північний морський шлях, яким китайці зможуть як вивозити свої товари, так і забезпечити себе постачанням необхідних ресурсів.
Також у перспективі Китай можуть цікавити і ресурси Арктики. У той час як різні країни поспішають заявити про свої права на ресурси регіону, КНР теж прагне показати великий інтерес до Арктики, пише The Washington Post.
«Китай перебуває в постійному пошуку вугілля та інших природних ресурсів», – вважає директор і старший науковий співробітник Норвезької академії полярних досліджень Віллі Естренг. Як відомо, частка вугілля в структурі енергоспоживання КНР на поточний момент становить трохи менше 70%. Водночас Шпіцберген цінний своїми покладами кам’яного вугілля. За інформацією державного тресту «Арктиквугілля» при Міністерстві енергетики Росії, «великі поклади висококалорійного кам’яного вугілля на архіпелазі Шпіцберген оцінюються в 10 млрд тонн». При цьому виставлена на продаж ділянка може володіти запасами в 25 млн тонн, зазначає британська газета The Independent.
«І, що ще більш важливо, – зазначає Естренг, – КНР за допомогою цієї купівлі може використовувати Шпіцберген в якості опорного пункту для подальшого освоєння Північного Льодовитого океану». Китай, як і інша Неарктична країна, може таким чином закріпитися в регіоні, наводить слова експерта норвезький інформаційний ресурс The Foreigner.
У китайському виданні South China Morning Post пишуть, що з виставленням на продаж великої земельної ділянки «Китай отримав можливість придбати свій перший плацдарм в Арктиці». Навіть незважаючи на те, що країна поки що не має територій в Арктиці, китайські вчені характеризують країну як біляарктичну державу. Наприклад, при Державній океанічної адміністрації КНР існує Китайська арктична і антарктична адміністрація.
Не менш важливим можна вважати і політичний фактор, оскільки, претендуючи на Арктику, Китай намагається збільшити своє політичне значення. «КНР зараз намагається позиціонувати себе як глобального гравця, тому країна працює на перспективу», – пояснив «Газеті.Ru» Михайло Карпов, доцент кафедри цивілізаційного розвитку Сходу відділення сходознавства НДУ ВШЕ. «Купівля земель Хуан Нубо на Шпіцбергені може стати черговою точкою впливу Китаю», – підсумовує Усов.
Цікаво, що сам інвестор не виглядає особливо впевненим у здійсненні проекту, відзначають в сюжеті Норвезької мовної корпорації NRK. «Я не думав, що там буде так багато льоду», – цитує Хуан Нубо NRK. Збентеження магната, скоріш за все, можна пояснити складнощами будівництва в умовах вічної мерзлоти. Для роботи в Арктиці необхідні спеціальні технології, що стосуються як вилучення ресурсів, так і, наприклад, будівництва житла.
Будівельних технологій, які були б протестовані в подібному кліматі, у Китаю поки що немає.
У Росії ж такі технології існують не перший десяток років і активно використовуються російськими компаніями, які працюють в арктичних умовах, – «Газпромом», «Роснафтою» і « Норнікелем».
Наприклад, розташований за полярним колом Норильськ є унікальним в плані практичного будівельного, інженерного, наукового досвіду, отриманого архітекторами та будівельниками. Це одне з найбільших міст, побудованих в умовах вічної мерзлоти. Його населення становить більше 170 тисяч, при цьому в місті більше тисячі багатоповерхових будинків. Наприклад, в Анкориджі, столиці Аляски, немає будинків вище трьох поверхів, в той час як в Норильську будували 12-поверхові будівлі. Будівництво цих будинків велося методом пальового фундування, коли в мерзлоту спеціальними канатними верстатами втовкмачують палі, на які потім кладуть ростверк майбутнього будинку.
Китай минулого року отримав статус спостерігача в Арктичній раді, до якого входять Норвегія, Ісландія, Данія, Швеція, Канада, Фінляндія, Росія і США, що стало причиною відкриття Китайсько-Північноєвропейського центру арктичних досліджень в Шанхаї в грудні 2013 року.
Крім цього, на Шпіцбергені розташована і китайська арктична станція «Хуанхе», відкрита в 2003 році.
Відзначимо, що наприкінці серпня 2011 року Хуан Нубо вже намагався придбати ділянку в арктичній країні. Магнат звертався до уряду Ісландії з пропозицією про інвестування $200 млн на розвиток туризму в країні. Зокрема, передбачалося, що $8 млн буде використано для придбання неосвоєної земельної ділянки площею 300 кв. км, що становить 0,3% території Ісландії. Території, які тоді зацікавили інвестиційну компанію, знаходяться недалеко від глибоководного порту, через нього також проходить одна з найбільших в Ісландії льодовикових річок, повідомляла китайська газета «Женьмінь Жибао». Компанія «Чжункунь» планувала перетворити його в туристично-рекреаційний бренд світового класу. Спочатку уряд Ісландії зацікавилося угодою, проте пізніше відмовив магнату в її здійсненні, зважаючи на наявність обмежень на купівлю землі іноземцями.
Каріна Романова
За матеріалами: Газета.Ru
Поділитися новиною
